МНКівці про 2013 рік. Підсумки

У січні 1919 року Схід і Захід України об’єдналися. Цю знакову подію щороку святкують по всій Україні. Іванка Сторожук, інформреферент Львівського МНК:

«Уже сьогодні, спостерігаючи за подіями Євромайдану, ми маємо змогу побачити: сила українців – в єдності. Тому щороку МНКівці влаштовують святкування Дня Соборності, аби нагадати собі та іншим: немає різниці між Заходом і Сходом. Говоримо про це у різний спосіб: ми, наприклад, влаштовуємо у Львові акцію «Цінуй національну символіку», розмальовуючи перехожих у синьо-жовті кольори. Кожен осередок вигадує щось своє, таке, аби привернути увагу пересічних українців, які не пам’ятають про 22 січня».

У лютому Молодіжний Націоналістичний Конгрес відсвяткував своє 12-річчя. Сергій, Кузан, голова МНК:

«Цього року нашій організації, Молодіжному Націоналістичному Конгресу, виповнилося 12 років. Ми зібралися в Полтаві, щоб підбити підсумки діяльності, сформувати коло проблем, які маємо, визначити пріоритетні напрямки діяльності. Окрім цього – відсвяткувати день народження нашої родини. Приємно, що на нашому заході були присутні другий голова МНК Олег Медуниця, народний депутат Юрій Бублик, що так допомагає нам з організацією літнього табору «Відвага ім.І.Гавдиди»», інші люди, для яких МНК – не пустий звук.
Підбиваючи підсумки року, що минув, можна сказати впевнено: наша організація росте та розвивається. Відбувається зміна поколінь: старше членство поступається місцями молодому. А в останніх - свіжі прагнення, реалізувати які допоможуть досвідченіші».

Березневими днями МНКівці провели показ документального фільму «Срібна земля», присвяченого Карпатській Україні. Дмитро Жмайло, голова Ради Честі МНК:

«Від заходу до сходу осередки Молодіжного Націоналістичного Конгресу презентували документальний фільм українського режисера Тараса Химича «Срібна Земля. Хроніки Карпатської України 1919-1939».
Стрічка, без сумніву є однією з кращих на кінополиці документальних фільмів, присвячених боротьбі за незалежність України. Вона дає нам змогу дізнатися про буремні 20-ті та 30-ті роки на Закарпатті безпосередньо від свідків тих подій, а реалістичні історичні постановки ніби переносять глядача у минуле, змушуючи заново співпереживати життєві долі учасників боротьби за волю Карпатської України.
Хоча бої Карпатської Січі вже давно в минулому, але своєрідна боротьба за цей клаптик української землі продовжується і сьогодні. Угорщина та Румунія, хоч і не відкрито, але не полишають своїх намірів хоча б в далекому майбутньому заволодіти цими землями.
Тож боротьба триває, і ми українці ХХІ сторіччя мусимо бути гідними своїх славних предків, які за нашу свободу та соборність віддали найцінніше – свої життя. Наше ж завдання, щоб ця жертва не була змарнована».

Квітень – перше тепло, а отже – відкриття сезону вишкільних мандрівок МНК. Маргарита Долгая, секретар-референт МНК:

«Весняні мандрівки для Молодіжного Націоналістичного Конгресу - це не лише виходи на природу для споглядання місцевості, початку таборового сезону після зими. Кожна з них покликана виховати в молоді риси, притаманні людині вольовій, загартованій, кмітливій, а також сприяють набуттю організаторських здібностей, організаційному зростанню. Такі вишколи супроводжуються низкою навчально-практичних заходів: лекціями з обговореннями, тренінгами, спортивними та туристичними тренуваннями. Часто мандрівки приурочені до визначних історичних дат, подій визвольного руху, вшанування постатей, що зробили значний внесок в історію нашої країни».

Травень – насичений місяць. Відзначився він всеукраїнською тереновою грою «Гурби-Антонівці» та семінаром з вишкільної роботи. Іван Кішка, голова Секратаріату МНК:

«Гурби-Антонівці» зібрали величезну юрбу: хлопці і дівчата з року в рік збираються у лісовому масиві на місці найбільшого бою УПА з НКВС. Цей рік – не виключення. Відзначу, що гра була чи не найцікавішою за всю історію теренівки: ні хвилини спокою, бій за боєм, а в результаті – інтрига: хто ж переміг? Це був неймовірний перебіг подій.
Після гри багато учасників вирішили вступити до лав МНК. Саме тому ми вирішили організували спеціалізований семінар з вишкільно-кадрового напрямку для проведення якісної роботи з  новенькими. Під час семінару піднімались питання мотивації, організації роботи в команді, потрібний характер для націоналіста та інші питання якісного вишколу молоді».

Літо – час таборів. У червні вкотре відкрився патріотичний дитячий табір «Коловрат» на Сумщині. Олександр Бойко, голова Сумського МНК:

«На перший погляд табір «Коловрат» - це щасливі діти. Та вже не перший рік у нашу «бочку меду вносять ложку дьогтю» зі сторони. Ця сторона - політика. «Тушка» і регіонал, нардеп Олександр Волков написав депутатське звернення з проханням перевірити табір (фактично - закрити його). У зв'язку  з нібито знаходженням холодної та пневматичної зброї, антисанітарії та ін. Як результат -навала лісників, працівників МНС, санстанції...
Чи мали депутати підстави звинувачувати табір в неналежній організації? Найчеснішу та найоб'єктивнішу оцінку дадуть лише діти. Судячи з того, що майже кожен, хто відвідає «Коловрат» раз, обов'язково повернеться туди ще і ще, виходить цілком логічний висновок: прагнення влади зірвати табір - це намагання перешкодити звучанню бандерівських пісень та гасел на Сумщині».

А у липні тернополяни організували табір «Лисоня». Іван Ковалик, голова Тернопільського МНК:

«Табір названий іменем громадсько-політичного діяча, уродженця Тернопільщини, «хрещеного» МНК Івана Гавдиди, який був засновником патріотичних вишкільних таборів, зокрема і «Лисоні», що багато років консолідувала активну молодь зі всієї України. Символічно табір проходив неподалік Саранчуків – рідного села Івана Гавдиди та був приурочений до 10 річниці його загибелі.
Програма – насичена. Але особливо мене вразило, як «на відмінно» таборовики виконали одне з найскладніших завдань: подолати близько 60 км шляху. Кожна група повинна була добратися до конкретного села та налагодити контакт із місцевими мешканцями, аби дізнатися необхідну інформацію про село, розповсюдити патріотичну літературу та пресу і прохарчуватися протягом дня, гостюючи у жителів».

Серпень – час для вишколу на таборі «Відвага ім. Івана Гавдиди». Соломія Фаріон, вишкільно-кадровий референт МНК:

«Як кожен МНКівський табір, цьогорічна «Відвага» – це якісний фізичний та інтелектуальний вишкіл, це старі та нові друзі, можливість випробувати свої сили та стати кращим. «Відвага 2013» – дуже особлива для мене і, я думаю, для всіх, хто був на таборі. Цього року мені випала можливість бути членом Проводу і безпосередньо розробляти та втілювати програму табору. Скажу чесно – роботи більше, ніж здається на перший погляд. Та завдяки Проводу, який цього року діяв як одна дружня команда, все пройшло класно.
Мені здавалося, що поїздивши шість років на табори, важко побачити щось нове та особливе. Але насправді я дуже помилялась. Таких смішних сценок, цікавих дискусій та обговорень та наполегливих змагань я ще не бачила. Це - грандіозна смуга перешкод, якій, здавалось, не було кінця, складний турзмаг із височезним тролеєм, «дівчаче» регбі, яке наполегливістю, технічністю та азартом не поступалось «хлопчачому», а також вечірні ватри із ракетою, яку тепер запускають «хвилею». А ще, після цьогорічної «Відваги», у мене і бунчужного Фреді з’явилася похресниця Аня. Тепер з нетерпінням чекаю наступного року і нового табору, який, я вірю, буде теж особливим».

У вересні українців сколихнула хвиля обурення діями ФАРЕ. Міла Редько, МНК, Київ:

«Давати характеристику національно-визвольному руху України, її символам та постатям мають право лише фахові історики, які грунтовно досліджували цю тему. Натомість ми зіткнулися з тим, що ФАРЕ абсолютно безпідставно внесла до своєї «рекомендаційної брошури», яка містить дискримінаційні символи, банери з зображенням Бандери, Шухевича та червоно-чорний прапор. Це не могло не обурити нас - націоналістів з МНК. Ми вирішили ініціювати збір підписів під петицією, та попросили громадські організації, такі як Молодий Народний Рух, ГО «Завжди Вірні» та інші підтримати нас. За дві доби була зібрана необхідна кількість підписів - 10 тисяч!».

Жовтень – це свято Покрови, День створення УПА. Оксана Кузан, член проводу Харківського МНК:

«Незважаючи на те, що кампанія «Присяга воїна УПА», яку організували МНКівці, стартувала тільки цього року, до неї долучилися тисячі української молоді з усієї України. І це досить знаково, бо означає, що ніякі спроби політиків роз'єднати українців питаннями історії, мови - не матимуть успіху. Єдине, що нам заважає - це брак спілкування між українцями зі Сходу та Заходу, тому саме ця ініціатива, можливо, якраз і налагодить той постійний місток, що буде кожного року з'єднувати студентів з різних регіонів. Щодо самої акції, то коли ми у Харкові почали в унісон читати присягу УПА розуміючи, що практично в цей самий час молодь з інших міст і містечок по всій Україні робить те саме, відчуття були просто неймовірні».

У листопаді членство МНК зібралося, аби підбити підсумки своєї діяльності. Марія Дубініна, голова Інформцентру МНК:

«Засідання Центрального Проводу не дарма вирішили зробити розширеним. Було запрошено багато людей, особливо – нових та амбітних, які прийшли в організацію після насиченого «таборового сезону» і вже проявили себе у певній ділянці роботи. Ми вирішили ознайомити їх з такою важливою стороною організації, як обговорення зробленого та постановка завдань на майбутнє.
Було надзвичайно приємно бачити «молоде» покоління, яке готове працювати заради спільної справи. Це свідчить: табори, що відбувалися влітку, пройшли успішно»

Грудень – час розквіту Євромайдану. Назар Франчук, голова Львівського МНК:

«МНК долучилися до майдану сповна. Зокрема, взяли на себе організацію харчування мітингувальників, збору ресурсів, а пізніше сформували мобілізаційний центр Самооборони та очолили 14 сотню «Вільні люди». Кожен МНКівець, який був хоча б день на Майдані, своєю роботою приніс користь для нашої спільної справи.
Я був приємно здивований коли побачив, як українці жертвують гроші, приносять теплий одяг, їжу, як мобілізувалися мешканці Києва в ніч на 11 грудня. Переконаний, що з такою нацією, нас не може чекати нічого іншого ніж перемога».