Євромайдан. Хроніка народження вільних людей

Події кінця листопада – початку грудня 2013 року можна оцінювати по-різному. Єдине, що лишається поза сумнівами – українці об’єдналися, повстали, висловили свій протест і продемонстрували собі і світові: ми готові повстати і змусити владу рахуватись зі своєю думкою, незважаючи на кордони міліції, насилля «Беркуту» та свавілля судів. У цій боротьбі з’явилася нова категорія українців – вільних людей, готових відстоювати власну гідність. Революція – можлива. Вдалася вона чи ні – це вже інше питання.

З чого усе почалося

21 листопада – точка відліку. Механізм розгортання майбутніх подій запустив Кабінет Міністрів, оголосивши про згортання курсу на євроінтеграцію.

«Роблячи вибір між Європейським та Митним союзами, уряд, очевидно, обрав останній. З цим не змогли змиритися свідомі громадяни, адже їхні прагнення кардинально відрізняються від рішення Кабінету Міністрів. Народ прагнув реалізації свого права на демократію, народовладдя», - вважає голова МНК, Сергій Кузан.

Тож наступного дня, 22 листопада, у День Свободи (співпадіння чи закономірність?) перші активісти вийшли на Майдан Незалежності. У той же час громадськість, включаючи членів МНК та «Євронаступу» рушили до Адміністрації Президента України, аби передати більше мільйона підписів українців, зібраних активістами на підтримку євроінтеграції. Вимоги - курс на ЄС та всеукраїнський референдум за новим законом.

Два Євромайдани

На думку МНКівців, усе розпочалося 24 листопада. Адже саме в цей день опозиція влаштувала акцію протесту, на яку зібралося, за різними оцінками,  від 20 до 40 тисяч людей.

«Ми можемо не підтримувати або підтримувати опозиційні політичні партії з їх, зазвичай, проплаченими мітингувальниками, але розуміємо: без об’єднання зусиль політиків і громадськості наш протест не ефективний, - пояснив Сергій Кузан. - Але виступи політиків не переросли у конкретні дії, а дали початок концертно-розважальній програмі громадськості. Піснями революцію не зробиш!».

Тож члени МНК, які приїхали до Києва з усієї України, закликали киян до активних дій, оперативно виготовивши банер «Дискотеці – ні! Революції – так!». Цей банер згодом був почеплений на Євромайдані, де МНКівці взяли на себе функцію охорони стели Незалежності.

Тим часом, Майдан розростався: на Європейській площі була розгорнута сцена, активісти партій «Батьківщина», «УДАР» «Свобода» спільно взялись до облаштування території біля Українського дому. Оперативно були встановлені перші намети, територію розподілено на сектори. МНК спільно зі «Спадщиною» та «Євронаступом» взялися за облаштування лівого крила споруди. Тут було розгорнуто інформаційний центр, організовано харчування, прийом та розподіл продуктів і майна, налагоджена цілодобова робота інтендантських відділів та охорони сектору.

«Дуже згодився таборовий досвід організації подібних заходів. Фактично лише завдяки активності та жертовності киян, а також злагодженій роботі нашої команди, вдалося забезпечити функціонування Майдану», - цілком серйозно говорили вони.

«Неймовірним позитивом було те, як люди допомагали нам. Варто було тільки написати у соціальні мережі, що, наприклад, нам потрібна гаряча їжа, як вже за кілька годин хтось приносив каструлі

Не обійшлося і без сутичок з «Беркутом», який намагався знести намети, але не зміг протистояти великій силі людей. Пізніше силовики не змогли «відвоювати» автівку з апаратурою для прослуховування, яку мітингувальники розібрали на сувеніри. зі звареним борщем, хтось – чайники і газові пальники, а хтось – торти. Люди самі забезпечували себе: ділилися, несли гроші, їжу, інші речі», - пригадує МНКівець Андрій Кладочний.

Нові пріоритети: «Банду – геть!»

А 27 листопада два майдани об’єдналися в один під стелою Незалежності. МНК облаштував новий пункт харчування. Настрій у протестуючих – рішучий, усі сподівалися на диво у Вільнюсі. І поки чекали саміту - танцювали, розважалися під виступи українських гуртів. Здається, вся Україна – єдина, як ніколи з 2004 року. Волонтери, просто небайдужі люди – усі допомагали одне одному чим могли.

Та настрій різко погіршився 29 листопада, коли Янукович не підписав Угоду про асоціацію з ЄС. Одразу ж на Михайлівській площі відбувся мітинг від Партії регіонів, де громадськість виявила хлопців спортивної статури, у деяких – металеві кийки у руках. Тим часом, у Маріїнському парку так звані «тітушки» били журналістів. Ситуація загострилася.

«Користуючись посвідченням помічника депутата, я потрапив на вулицю Банкову, яка була недоступною для інших людей. Там - близько 15 автобусів різних силовиків: внутрішні війська, і «Беркут», і навіть пожежники», - повідомив Іван Кішка, голова Секратаріату МНК.

Неспокій виявився не марним: вранці, 30 листопада о 4 годині ранку «Беркут» жорстоко побив людей, що були під стелою Незалежності. Мирний мітинг, на який був навіть дозвіл КМДА, розігнали. Відео з жорстокою «зачисткою» облетіло весь світ: такого ніхто не чекав.

В той самий час в інтернеті з’явилася досить цікава версія причин силової зачистки Майдану. Нібито за пару годин до цього уряд США опублікував заяву про недопустимість силового втручання у мирну акцію. І якщо влада України вирішуватиме «проблему» насильницьким способом – їй загрожуватиме міжнародна ізоляція. Показово, що «Беркут» навіть не намагався поводитися з людьми гуманніше, розуміючи, що журналістські камери знімають увесь процес «зачистки». Невже це все – показово? Аби ізолювати Україну від західного світу? Тоді, як вважають деякі аналітики, виходу не лишиться: Росія – єдина країна, яка не відмовиться від України.

Так це чи ні, але «Беркут» зненавиділи всі. Навіть ті, хто був байдужим до подій на Євромайдані, обурився жорстокістю силовиків. Зі словами: «Вони вбивають наших дітей!» уся країна вийшла з вимогою: геть банду Януковича! І поки комунальники встановлювали новорічну ялинку на місці колишнього євромайдану, тисячі людей збиралися на Михайлівській площі.

«Мирний мітинг за євроінтеграцію змінив свій пріоритет: тепер українці почали відкрито прагнути змінити владу, що чинить кримінальні злочини», - підсумував Сергій Кузан, голова МНК. 

Мирна акція чи силове захоплення?

1 грудня опозиція скликала народ на ще одне, вже друге, всенародне віче. МНКівці ж спільно з іншими активістами створили загони самооборони, аби охороняти площу, перш за все, від провокаторів – «тітушок». І доки колона йшла Хрещатиком, ці загони разом з іншими громадянами «захопили» ялинку, що монтувалася на Майдані. Металеві кордони зметено, міліція, що охороняла територію, втекла. Таким чином, стела Незалежності знову опинилася в розпорядженні протестуючих, а ялинка швидко «прикрасилася» синьо-жовтими прапорами. Першим на звільненій стелі Незалежності замайорів прапор Молодіжного Націоналістичного Конгресу.

«Ми відстояли наш Майдан! Ті, хто бив наших друзів - сьогодні тікали з ганьбою! Але на цьому наші перемоги не закінчаться! Ми мусимо йти далі – до Кабінету міністрів України. Ми чекаємо рішення від лідерів нашої опозиції, закликаємо очолити людей і повести. Ніякі «дикі танці» на цю владу не діють! Бойовий дух і рішучі дії - ось що допоможе нам відстояти своє право», - звернувся через гучномовець Сергій Кузан до учасників імпровізованого мітингу.

Та опозиція залишилась на Майдані, розпочавши свій мітинг. Тим часом, загони самооборони, скандуючи «На КабМін!», рушили на Грушевського, де провели свій мітинг. На ньому активісти показали, що не збираються виконувати неправові судові рішення. Окрім того, вони живим ланцюгом розділили демонстрантів та міліціонерів задля уникнення провокацій. Але активні дії розгорталися за іншою адресою.

Вулиця Банкова. Адміністрація Президента. Це вже потім буде визнано, що «штурмувати» будівлю почали провокатори з «Братства» Корчинського, невідомо звідки взявши бульдозер. А тоді – в очах розгніваних українців, що прагнули помсти за побитих «Беркутом» друзів, в яких гостро грало почуття справедливості, усе виглядало як початок справжньої революції. Як шанс на захоплення адміністративної установи. І поки політики кричали «Ми – за мирну акцію! Повертайтеся на Майдан!», «гарячі голови» намагалися протистояти силовикам. Останні застосовували у відповідь газ, кийки, грубу силу, відганяючи відчайдух з Банкової.

Будинок Спілки письменників, який знаходиться майже навпроти Адміністрації Президента, став прихистком для людей. На запрошення заступника голови Спілки, загони самооборони зайняли один із залів будівлі, аби порадитися і обдумати подальші дії. Та  зробити це не вдалося.

«Під час зачистки вулиці Банкової, «Беркутом» було також атаковано будинок Спілки письменників (вул. Банкова, 2), у якому хотіли знайти притулок поранені мітингувальники та кілька лікарів-волонтерів, які не змогли вибратися з цієї вулиці й опинилися в пастці. Письменники Сергій Пантюк, Борис Гуменюк, Роман Жахів і частина демонстрантів намагалися забарикадуватися, однак «Беркут» вибив вікна і проникнув у будинок. Бійці «Беркуту» потрощили меблі, били людей і викидали їх на вулицю. Перелякані дівчата й хлопці, що намагалися знайти притулок у будинку, тікали на балкони й вилазили на дах», - повідомляв пізніше пресі письменник Борис Гуменюк.

Що далі?

Натомість протестуючі зайняли будівлю КМДА, Жовтневий палац та Будинок профспілок. Там організували штаби – для ночівлі, харчування, надання медичної допомоги, інших потреб. Акція остаточно набула мирного характеру. «Беркут» знову лишився без покарання, завдавши тілесних ушкоджень і журналістам, і активістам-радикалам.

3 грудня Верховна Рада не розпустила уряд Азарова на вимогу протестуючих. А 11 грудня, зранку, «Беркут», знову ж таки, досить показово намагався зачистити забарикадований периметр Майдану. На щастя, мітингувальники вистояли. Посприяли цьому, в першу чергу, хлопці з «Самооборони Майдану», куди входить і 14-та сотня «Вільні люди», утворена на основі МНКівців.

Здається, мирні протести абсолютно не діють на владу. Але сила людей готова стояти до кінця. Не даремно ж одним з головних гасел, що вигукували близько пів мільйона людей ще на початку було «Разом і до кінця!».