Після 12-ти довгих років переговорів, 16 травня 2008 року,  Україні врешті вдалося стати членом Світової організації торгівлі.

На сьогодні СОТ - єдина міжнародна організація, яка встановлює глобальні правила торгівлі. На 164 її члени припадає понад 98% світової торгівлі. Загалом, метою організації є лібералізація торгівлі. Для цього торговельні стосунки країн повинні базуватися  на цілком конкретних принципах, які й регулює СОТ. Також СОТ — це своєрідний форум: тут проводяться  багатосторонні торговельні переговори і консультації між зацікавленими країнами-членами з питань подальшої лібералізації торгівлі, врегулювання торговельних суперечок та проведення оглядів національної торговельної політики країн-членів СОТ.

Світова організація торгівлі почала діяти 1 січня 1995 року, але її торговельна система бере початок ще з середини двадцятого століття, коли було підписано Генеральну угоду про тарифи та торгівлю (ГАТТ).

Чому ж це було так важливо для України – стати членом СОТ?

Для національних виробників це означало покращення доступу до ринків країн-членів СОТ та отримання гарантій щодо збереження умов цього доступу у майбутньому; узгодження значної частини національних нетарифних заходів регулювання торгівлі з міжнародними нормами та правилами; доступ до незалежного механізму вирішення торговельних суперечок з країнами-членами СОТ; можливість впливати на майбутні правила міжнародної торгівлі.

Набуття Україною членства в СОТ створило необхідні передумови для підписання у червні 2010 року Угоди про вільну торгівлю з Європейською асоціацією вільної торгівлі (Норвегія, Швейцарія, Ісландія та Ліхтенштейн), яка набрала чинності з 1 червня 2012 року. Також це стало потужним стимулом для започаткування переговорів з Європейським Союзом щодо створення зони вільної торгівлі. Політичну частину Угоди про асоціацію з Європейським Союзом України було підписано 21 березня 2014 року. Економічну частину цієї угоди було підписано 27 червня 2014 року.

Україна активно відстоює інтереси українських виробників за допомогою механізмів СОТ. Проблемні питання торгівлі України з іншими членами організації піднімаються на профільних комітетах СОТ, в межах огляду торговельної політики країн-членів, а також на засіданнях відповідних Рад, зокрема, Генеральної ради.

 

У 2016 році, для захисту своїх національних економічних інтересів та безпеки, Україна внесла занепокоєння з приводу застосованих Росією обмежень імпорту та транзиту українських товарів на засідання Генеральної ради, Ради з торгівлі товарами, Комітету з питань сільського господарства, Комітету ТБТ, Комітету СФЗ, Огляду торговельної політики РФ. Також було направлено відповідні комунікації країнам-членам СОТ. Їм було доведено чітку позицію про негативні системні наслідки для міжнародної торгівлі через невиконання Росією міжнародних зобов’язань, необхідність негайного приведення РФ своїх зобов’язань у відповідність із зобов’язаннями члена СОТ та негайного усунення всіх обмежень, заборон та дискримінаційних заходів до українських товарів.

 

Окремі питання, які не вдалось вирішити за допомогою таких інструментів, Україна врегульовує через використання механізму врегулювання торгових суперечок. Так, Україна оскаржила неправомірні заходи Росії щодо обмеження транзитного руху з території України на територію Казахстану та Киргизстану, ініціювала суперечку щодо обмеження Росією імпорту та транзиту продукції походженням з України.

 

У березні 2020 року Апеляційний орган Світової організації торгівлі задовольнив скаргу України на програне рішення у справі, що стосується введеної РФ заборони на експорт українських вагонів та залізничного обладнання. Україна подала позов до СОТ у 2015 році. За даними уряду, в результаті російських обмежень український експорт залізничної продукції в РФ з 2012 по 2016 роки скоротився більш ніж у 20 разів - з 2,6 млрд доларів до 95 млн доларів. В рамках справи Україна доводила, що призупинення дії сертифікатів відповідності та неприйняття до розгляду заявки на проведення сертифікації призвело до дискримінації, невиправданих перешкод у торгівлі та недотримання встановленої процедури оцінки відповідності товару.

 

Група експертів підтвердила, що Росія порушила свої зобов’язання стосовно невизнання сертифікатів, виданих українським виробникам в інших країнах Митного союзу, що це, у свою чергу, створює переваги для національних виробників. Водночас група експертів не підтвердила існування систематичного обмеження імпорту з боку Росії, посилаючись на те, що протягом певного періоду часу (квітень 2014 – грудень 2016) ситуація в Україні в частині безпеки не могла порівнюватися із ситуацією в інших країнах. Україна з цим рішенням не погодилася і оскаржила його, отримавши згодом позитивну відповідь Апеляційного органу СОТ.