Стежина Нескорених ВЕДЕ
Стремись до вершин!
Стежина Нескорених проВЕДЕ! Не табір, не семінар, не похід в гори. Стежина — це люди, що надихають. Це платформа для зміцнення характеру. Це осередок труднощів, недосипу і власного прокладання шлях в хащах. Це місце, де кожному було складно, незрозуміло, сумно, боляче і страшно. Стежина — це переломна подія в житті учасника і кожного причетного до неї. Чому? Як проходив вишкільний мандрівний табір “Стежина Нескорених” читайте нижче
На 4 доби Сколівські Бескиди стали домом для учасників Стежини. Це захід не для слабкодухих. Це для тих, хто здатен випробовувати себе і знаходити сили як фізичні, так і моральні. Пів сотні молодих людей мали змогу пройти шлях нескорених по місцях бойової слави українських воїнів, здобути знання з ідеології Українського Націоналізму, історії, державотворення.
Легенда
Цьогоріч формат Стежини зі стаціонарного було змінено на мандрівний. Легенда табору — вірус “Л”, від якого потрібно врятуватися цінним кадрам українського націоналістичного руху. Як ж продовжувати війну з окупантами, якщо є ризик втратити сили й життя від біологічної небезпеки? З цієї причини Стежина Нескорених поставила собі за мету — вести молодих і відповідальних державотворців.
Табір було поділено на 6 частин: 5 роїв і таємну базу. Рої (команди у складі до 10 людей) рухалися різними маршрутами від місця зустрічі до першої точки збору.
Сколе, Гребенів і Тухля. Час зустрічі — вечір 21-го. Відповідальні — провідники.
До роїв було прикріплено членів проводу. Вони заздалегідь узгодили маршрути і програму, щоб підібрати логістично зручний маршрут та рівень складності кожної з ділянок. Провідники мали змогу за тиждень до Стежини піти в розвідку по найважчих дорогах маршруту, а також пройти тренінг з медицини.
Контроль дисципліни над роєм, а також і провідниками, здійснював ройовий. Він керувався наказами проводу і впорядом МНК. Під його відповідальністю були точність проходження маршруту, руханки, приведення до молитви і розподіл часу для рою.
В кожному з роїв було назначено:
Харчового інтенданта — для організації харчування.
Речового інтенданта — для розподілу спільного реманенту.
Хронікаря — відповідального за ведення відео та фотохроніки протягом усього часу.
Другий день — зустріч на горі Маківці. 5 роїв врешті знову побачили один одного. Саме на місці бойової слави Українських Січових Стрільців було проведено Вольовий Змаг. У 2020 році було поставлено дівочий рекорд Стежини — 1 година 15 хвилин стійки в планці на кулаках. Спільна ватра із відстанню півтора метра і комунікація із іншими роями та провідниками в масках дала змогу уникнути ймовірного зараження вірусом “Л”.
Команди проходили елементи зі спортивного туризму на таємній базі Стежини. Тут їх очікували “альпіністи” — засекречені особи, що проводили сам етап, а також поповнення запасів рою харчами для продовження мандрівки.
Навчальний алярм і нічне пересування дали змогу вийти із зони комфорту в час сну і швидше дістатися до своїх наступних точок.
Завершальний день табору додав емоцій — тобто традиційного затяжного Карпатського дощу. Це не завадило нам продовжити програму, побудувати і провести останню ватру.
Пригоди
Прокладання шляху. Карти часто дають похибку, а природа затягує стежки десятирічної давності кущами малини та ожини, валить дерева і вирощує лопухи. Зсуви, каміння і відсутність стежки — були не перепоною, а вже розвагою для учасників. Адже іти до поставленої цілі з командою, натхненням і запахом повітря понад хмарами — ще солодше.
Евакуація. Маршрут вимагав бути обачним і дивитися куди і як стаєш, слідкувати за почуттям. Кожен з роїв вчився евакувати людину у випадку невідкладної ситуації.
Місця ночівлі. Від мисливських укриттів, підніжжя гір до полян з видом на гори — кожен мав свої спогади із проведення холодної недоспаної ночі.
Решту яскравих моментів залишимо в спогадах учасників та в стрічці Інстаграму Стежини.
Дякуємо
Висловлюємо вдячність за допомогу в проведенні заходу благодійній організації Фонд Карпінських та жертводавцю Володимиру Гірнику, який люб’язно погодився допомогти заходу із продуктами.
Дякуємо учасникам, за витривалість і натхнення, команді — за відповідальне ставлення до діяльності і якісне проведення заходу.
Висновки
🔥Стежина Нескорених — це випробування для кожного, хто до неї причетний. Це захід для тих, хто на це заслуговує і до цього готовий.
🔥Стежина — це не сенс життя, а поштовх пошуку цього сенсу крізь призму українського націоналізму. Це не розвага і відпочинок. Це табір для встановлення особистості.
🔥У 2016-му році було розпочато роботу над проектом. Щороку табір набирав нових сил і змінював людей. Відповідальність зробити якнайкраще і викластися сповна — є обов’язком для проводу.
З цих причин Стежина Нескорених і у 2020 році продовжує об'єднувати молодь і рости разом з тими, хто її творять.
Результат
500 кілометрів пройденого шляху (понад 100 на один рій).
Базовий ідеологічний вишкіл.
Знайомства з молоддю різних інтересів, але спільної мети
🔥
“Чи здійснено все те що ми запланували і чи є результат?
Місія “Стежини Нескорених” вести, тож ми поки можемо говорити про пройдені кілометри, прочитані гутірки, здобуті навички, пережиті пригоди та емоції.
Про справжній результат у вигляді зміцнення особистості, загартування духу чи зміни бачення світу і життя ми можемо говорити лиш про себе.
Від нас залежить, чи продовжуватиме горіти вогонь, який запалила у нас Стежина. Чи підтримуватимемо ми його, чи будемо чесні із собою, щирими з оточенням, вірні Україні та нескореними. Чи ж в перший день піддамося спокусам долі і складемо руки перед перепонами.
Я вірю, що буду пишатися учасниками Стежини і після заходу. Вони надихають продовжувати боротьбу за Українську Самостійну Соборну Державу. Вони додають сил і стають побратимами в нашій спільній справі.
Разом нам ж і працювати для України” — комендант табору подруга Фікус.
