У Грузії розгортається гострий політичний конфлікт між урядом та суспільством через новий законопроєкт про іноземних агентів, який викликав хвилю масових протестів по всій країні. Цей скандальний документ, представлений у парламенті 3 березня 2024 року, вимагає, щоб всі організації та медіа, які отримують більше 20% фінансування з-за кордону, реєструвалися як "іноземні агенти". Законопроєкт підтримала правляча партія "Грузинська мрія".

Противники закону, серед яких відомі політики, активісти та журналісти, заявляють, що цей закон спрямований на придушення свободи слова, незалежних медіа та прав людини. Одним з головних опонентів законопроєкту є опозиційна партія "Єдиний національний рух", члени якої наголошують на тривожній схожості цього закону з російським законом про іноземних агентів, прийнятим у 2012 році. Вони підкреслюють, що це є загрозою для демократичного розвитку та євроінтеграційних прагнень Грузії.

Масові протести розпочалися 5 квітня 2024 року, коли тисячі людей вийшли на вулиці Тбілісі та інших міст, висловлюючи свій протест проти законопроєкту. Ситуація загострилася 15 квітня, коли протестувальники намагалися штурмувати будівлю парламенту, що призвело до численних зіткнень з поліцією та десятків арештів.

Протести продовжувалися протягом квітня 2024 року. 20 квітня протестувальники зібралися біля президентського палацу, щоб висловити свою підтримку Президентці Саломе Зурабішвілі, яка обіцяла ветувати законопроєкт. 25 квітня, після декількох днів напружених дискусій у парламенті, законопроєкт був прийнятий у першому читанні, що викликало нову хвилю протестів.

Міжнародна спільнота також відреагувала на ці події. 26 квітня Європейський Союз закликав Грузію відмовитися від цього закону, наголошуючи на його несумісності з європейськими цінностями. 1 травня парламент Грузії провів друге читання законопроєкту, яке супроводжувалося новими протестами, під час яких було затримано кілька десятків людей.

14 травня 2024 року парламент затвердив законопроєкт у третьому читанні з результатом 84 голоси "за" і 30 "проти". У той же день протестувальники знову зібралися біля будівлі парламенту, де до них приєдналися міністри закордонних справ Латвії, Естонії, Ісландії та Литви. Ці протести супроводжувалися сутичками з поліцією, яка застосувала сльозогінний газ та водомети для розгону натовпу.

Чим небезпечний закон про іноземних агентів?

Чому ж Грузинський уряд так агресивно проштовхує цей закон? Закон примушує організації та медіа з іноземним фінансуванням розкривати джерела свого фінансування та маркувати всі свої публікації відповідним чином. Звучить не так погано. Саме у тому і полягає небезпека цього закону, здається що він не несе у собі ніякої загрози, але насправді це закон для репресій сповільненої дії.

З першого погляду цей закон просто вішає на організацію чи персону певний ярлик іноземного агента, який ніяк не впливає на їхнє життя, не несе ніяких санкцій і по більшій частині ні до чого їх не зобов’язує. Але що насправді робить цей закон так це створює цілий список або категорію людей яку можна репресувати одним наказом не викликаючи при цьому суспільний резонанс, адже набагато важче репресувати кожного противника режиму персонально, особливо якщо ця людина медійна та/або поважна у суспільстві.

Але коли режим репресує не конкретну постать, а якусь там незрозумілу категорію, це викликає набагато менший резонанс у суспільстві. Крім того, цей закон потенційно може використовуватись для обмеження діяльності неурядових організацій та медіа, які виступають за прозорість, демократичні реформи та протидію корупції. Для уряду це зручний інструмент, щоб дискредитувати та маргіналізувати своїх критиків, позначаючи їх як "іноземних агентів" і тим самим підриваючи їхній авторитет серед населення.

Такий підхід дозволяє уряду більш ефективно контролювати громадську думку і знижувати рівень протестних настроїв. Цим законом Грузинський уряд має намір повторити автократичні практики, які зараз існують на росії. Але якщо закон був такий успішний на росії і російське суспільство абсолютно проґавило цю загрозу, чому грузини повстали і чинять такий опір? А тому що так само як уряд підгледів цю практику на росії, так само і суспільство побачило до чого цей закон привів у іншій країні і вирішило на ранній стадії придушити цю автократичну практику і захистити свободу у своїй країні. Найіронічніше у цій ситуації те, що Грузія вже довгі роки страждає від російської окупації в Абхазії та Південній Осетії, це показує цинічність, безпринципність і жагу до влади більшості Грузинського уряду.

На щастя народна фрустрація дала свої плоди, 18-го травня Президентка Грузії Саломе Зурабішвілі ветувала цей закон і наголосила що він неприйнятний у будь-якому вигляді. Це однозначно перемога для Грузинської громади. Ця ситуація дуже ясно показує наскільки небезпечною є росія для її сусідів, навіть попри агресивні військові дії, прямого прагнення знищення чужого народу, вона знаходить шляхи впливати на уряд чи суспільство іншої країни. Протидіяти треба не тільки фізичній російській окупації, а ще й окупації культурній, бо ця кривава імперія робить все, щоб підкорювати не тільки землю інших народів, а ще й їхні серця і свідомості. Саме тому українці, пліч-о-пліч з добровольцями із Грузії, зараз твердо стоять на варті своєї Незалежності, бо втрата Незалежності як державної так і культурної означатиме смерть нації.