1. Головна
2. Усі дописи
4. Перемогти не можна капітулювати!

Перемогти не можна капітулювати!

Юрій Липа доводить, що Україна є геополітично вирішальним чинником для розвалу Російської імперії як штучного, деспотичного й антинаціонального монстра міжнародної політики. Натомість у цій праці немає якоїсь чужонаціональної ненависті до росіян. Це радше спроба допомогти їм і світові розв’язати цю надскладну міжнародну проблему, яка називається «Російська імперія». Створена різними деспотичними та фанатичними особами: від Андрія Боголюбського до Івана Грозного, від Петра І до Володимира Леніна, Росія як імперія виросла на протиставленні себе світові. Так визріла ментальна схильність росіян до ненависті, до вишукування ворогів в кожному “незручному” народові. 

Тези Юрія Липи відповідають загальній спрямованості геополітичних стратегій українського націоналізму у площині розв'язання російської проблеми: “Росія доти буде тягарем і загрозою для сусідів, доки не зосередиться на розбудові власне російської національної держави на своїх етнічних територіях, доки не відмовиться від своєї імперської політики”. 

Отже, знищення Росії як імперії було, є і буде стратегічною метою українського націоналізму. Це випливає із життєвих інтересів української нації. А на руїнах російської імперії має відбутися національний ренесанс як самих росіян, так й інших поневолених народів. 

Мапа "Можливий завтрашній світ" в австралійській пресі. Початок 1950-х років. На карті позначений Ідель-Урал.

З огляду на масштаб наслідків ця думка часто видається неможливою в реалізації. Але чи так є насправді? Дуже часто ми стереотипно уявляємо Росію як потворного непереможного біблійного монстра Левіафана, замість того, щоб дослідити його походження та знайти формулу перемоги над ним. Тому, в першу чергу, нам життєво необхідно створити аналітичні центри на зразок американських Jamestown Foundation та Potomac Foundation, що досліджують події та тенденції в країнах, які стратегічно чи тактично важливі для США, а також працюють у напрямку покращення якості публічного дискурсу та формулювання національної політики. 

В Україні також є помітне просування в цьому напрямку. Зокрема 15 квітня минулого року з ініціативи Центру дослідження безпекового середовища «Прометей» було проведено обговорення проблеми асиміляції корінних народів та національних меншин, які регулярно зазнають системного тиску з боку уряду РФ. Важливо розуміти, що корінні народи не готові миритися з таким порядком, як приклад — самоспалення удмуртського вченого Альберта Разіна (10.09.2019 р.) на знак протесту проти політики русифікації.

Ідель-Урал

Російська Федерація складається з 83 суб'єктів, 21 з яких є республіками. Республіки, на відміну від країв і областей, є національно-державними утвореннями, тобто формою державності того або іншого народу (народів) у складі Росії. На думку багатьох дослідників РФ, особливу увагу слід приділити регіону “Ідель-Урал”. Дослідження цієї місцевості як можливого спускового гачка демонтажу імперії почалося ще з початку 20 століття. 

Сучасний регіон Ідель-Урал — це територія шести республік Російської Федерації: Мордовії, Чувашії, Мері-Ел, Татарстану, Удмуртії та Башкортостану. Загальна площа республік Ідель-Уралу складає 320 708 км², що більше за територію Польщі. На цих територіях проживають 7 титульних націй: ерзя, мокша, чуваші, марі, татари, удмурти, башкири. Станом на 2018 рік на цих територіях мешкає 12 189 127 осіб. Найзахіднішою республікою Ідель-Уралу є Ерзяно-Мокшанія (Мордовія) відстань від якої до східних кордонів України близько 500 км. Найсхіднішою і найбільш населеною — Башкортостан, який одночасно є і найсхіднішою частиною Європи. Титульні народи республік Ідель-Уралу відносяться до представників двох мовних груп. Татари, башкири та чуваші розмовляють на тюркських мовах. Ерзя, мокша, мері та удмурти - це фіно-угорські народи. Національні мови корінних народів свідомо знищують з усіх сфер вжитку, а республіки Поволжя обмежують у своїх правах. Тому, на відміну від так званої російська опозиції, яка просякнута ідеями імперіалізму та «русского міра» не менше ніж очільники Кремля — це наші справжні союзники, які мріють не про "іншу Росію", а про власні держави.

Громадський рух «Вільний Ідель-Урал» видав політичну карту Ідель-Уралу:

Татарстан - серце Ідель-Уралу

Татарстан — суб'єкт РФ, суверенна республіка, яка першою серед регіону 30 серпня 1990 року проголосила декларацію про суверенітет, але повністю дезінтегруватися так і не змогла.

Столиця — місто Казань, з  населенням майже чотири мільйони осіб. Структура: татари 53,2%, росіяни 39,7%. Татарстан є 6-м за обсягами виробництва та одним з найбільш економічно розвинених регіонів Росії. Обсяг валового регіонального продукту республіки у 2017 році склав 2114,2 млрд руб. Республіка входить до трійки лідерів серед інших регіонів Росії за обсягом сільськогосподарської продукції. Основним ресурсом надр республіки є нафта. Також добре розвинута хімічна галузь та машинобудування (“КАМАЗ”).

Державними мовами в Республіці Татарстан є рівноправні татарська і російська. На території республіки зареєстровано 1428 мечетей і 319 церков. Найпоширенішими релігіями в Республіці Татарстан є іслам (переважно суніти) і православне християнство. 

Жителі Казані відмінно пам'ятають 1991 рік. Величезні натовпи людей на центральній площі міста з криками "Азатлик!" (по-татарськи "Свобода!"), щоденні мітинги перед будівлею уряду Татарстану і плакати: "Татарстан — незалежна держава", "Русскіє, забирайтеся геть з республіки!". Тоді, у 1992 році, провели референдум, і Татарстан став суверенною республікою в складі Росії. Але коли почалися реальні економічні зміни, коли Татарстан перестав платити податки в російський бюджет і став самостійно торгувати нафтою, Єльцин вирішив, що гра в суверенітет занадто дорого обходиться Москві. Подальші невдоволення закінчилася, коли почалася Чечня. Єльцин дав зрозуміти, що більше поступок Татарстану не буде.

У 2017 році на всій території Росії вивчення татарської мови у школах не більше двох годин на тиждень стало необов’язковим, що, своєю чергою, викликало численні протести. А у 2018 засновниця татарської партії національної незалежності «Иттифак» Фаузія Байрамова, яку вважають “голосом і совістю татарської нації”, написала звернення до ООН, в якому розкритикувала новий російський закон про вивчення мов народів РФ.

Також у 2019 під час мітингу вона заявила про необхідність «відкрити народу великий самообман»: «Чому татари у 21 столітті залишилися в такому положенні? У нас становище гірше, ніж в 1552 році. Тоді ми втратили свою державу — Казанське ханство, а зараз ми на очах у всього світу втрачаємо свою націю, ідентичність, татарський народ, втрачаємо себе» і закликала відзначати 15 жовтня, день взяття Казані, «не плачемо і скорботою, а гучними вимогами незалежності». 

Чувашія - найбільш моноетнічна республіка регіону. 

З одного мільйону двісті тисяч жителів чувашів - 67,69%, росіян - 26,53%, татар - 2,77%.

Територія Чувашії була приєднана до Росії в 1551 році, після 120 років приналежності до Казанського Ханства. У Російської Імперії республіка була розділена між двома адміністративними одиницями — Казанською і Симбірською губерніями. 24 червня 1920 була сформована Чуваська автономна область, з квітня 1925 року — Чуваська АРСР, а з 1992 року - Чуваська Республіка.

Чуваські національно-культурні автономії утворені у 29 суб'єктах Російської Федерації та 6 закордонних країнах і їх кількість досягає 79. Всі національно-культурні товариства, спілки, автономії й інші форми об'єднань, що діють на території Чуваської Республіки, Російської Федерації, країн СНД та світу, об'єднує "Чуваський національний конгрес".

Протягом свого історичного розвитку, чуваші, так само, як і марійці, знаходився в залежності від великих держав і державних утворень. Історія  народу тісно переплітається з розвитком Волзької Булгарії, спадкоємцями якої сьогодні вони себе вважають. Тривала залежність Сувар (чувашів) від Золотої Орди, Казанського ханства і Московії відклала свій відбиток як на етногенезі даного народу, так і на особливостях його подальшого національно-культурного і політичного розвитку. Попри масштабні хвилі ісламізації, а потім і християнізації сучасних чувашів, цей народ зберіг ряд національних традицій, в тому числі виражених в збереженні релігії — сардаш. Російська влада і керівництво РПЦ МП послідовно проводить політику русифікації та асиміляції чуваського народу.

В рамках аналізу феномену чуваського сепаратизму необхідно відзначити, що значний вплив на нього чинять національні традиції та боротьба за збереження власної ідентичності. Спроби Москви русифікувати й асимілювати цей народ знаходять різке відторгнення, як в середовищі молоді, так і серед старшого покоління.

Республіка Башкортостан

11 жовтня 1990 року Верховною Радою Башкортостану була проголошена Декларація про державний суверенітет, але вже з 31 березня 1992 року Республіка Башкортостан опинилася у складі Російської Федерації. Чисельність населення за даними Держкомстату Росії становить 4 038 151 осіб станом на  2020 рік і посідає перше місце в Росії серед республік за чисельністю населення. Національний склад Башкортостану, згідно з переписом населення 2010 року: росіяни - 36%, башкири - 29,5%, татари - 25,4%.

Республіка займає 1-е місце серед суб'єктів Російської Федерації за обсягом нафтоперероблювання, виробництва бензину, дизельного палива, молока та меду, поголів'я великої рогатої худоби. Нафтопереробний комплекс республіки є одним з найбільших в Європі. За підсумками 2015 року показник ВРП дорівнює 1 трлн 421 млрд руб. За темпами зростання Башкортостан входить в п'ятірку лідерів серед регіонів Росії. 

На території Башкортостану провідними релігіями є іслам суннітського толку (67% від загальної кількості релігійних організацій) та православне християнство (22%)

Оренбурзький коридор

Оренбурзький коридор — це частина районів Оренбурзької області, що п’ятдесятьма кілометрами відокремлюють Республіку Башкортостан від Казахстану. Термін запровадив американський політолог Пол Гобл у 2013 році. Він вважає, що поява спільного башкиро-казахського кордону відокремить Москву від Сибіру та створить передумови для можливого визнання незалежності Башкортостану, а, відтак, й інших республік Ідель-Уралу. Розрив Оренбурзького коридору — важіль, що запускає процес виходу шести республік Поволжя зі складу РФ. Наразі цей важіль контролює Москва.

На думку експертів, подібні настрої в мусульманському Поволжі можуть обернутися для Росії набагато більшими ризиками, ніж аналогічні процеси на Північному Кавказі. 

"Вільний Ідель-Урал"

"Вільний Ідель-Урал" — рух народів Поволжя, які борються за свої права. Заснований 21 березня 2018 у Києві. Члени руху окреслюють майбутнє Ідель-Уралу як союзу незалежних держав (конфедерації) Татарстану, Марій Ел, Удмуртії, Башкортостану, Чувашії та Ерзяно-Мокшанії. Кожна республіка буде здійснювати незалежну зовнішню і внутрішню політику. Для всіх держав буде створена єдина грошова одиниця, митний простір, армія і спільна охорона зовнішніх кордонів. Для досягнення поставленої мети «Вільний Ідель-Урал» використовує лише ненасильницькі методи боротьби. Тому нам потрібно вкладати ресурси у налагодження зв'язків та підтримку структур, що прагнуть до самовизначення і створення власних національних утворень, а також підтримувати мовно-культурне відродження поневолених народів.

Співзасновник громадського руху «Вільний Ідель-Урал» Сиресь Боляєнь і татарський політичний емігрант Нафіс Кашапов вважають, що «кращий захист українських національних інтересів — це починати грати на російському полі. Найбільш пригніченими в Росії є етнічні меншини, в першу чергу мусульманські народи. І саме вони чинять найбільший спротив політиці асиміляції, відриву їх від власної мови, історії, ідентичності та державності. Що має робити Україна? Не просто захищати свої національні інтереси — потрібно грати на російському полі: підтримувати національні спільноти: і релігійно, і в питанні збереження мови та культури. Якщо Україна буде в такий спосіб допомагати народам РФ, що прагнуть самовизначення, — це буде найкращий захист українських національних інтересів».

Замість висновку

Зараз, у час світової кризи, спричиненої коронавірусом, перед кожним народом, який прагне суверенітету та політичної суб'єктності, відкриваються нові можливості. Тож все залежить, чи вистачить сили та духу ними скористатися. Зокрема, згідно з дослідженням цінового агентства Argus, через скорочення нафтових податків російський бюджет ймовірно втратить 50 млрд дол. А це означає, що центральним режимом будуть прийматися непопулярні рішення, які можуть стимулювати ескалацію невдоволення серед регіонів федерації.

Ключовим чинником дезінтеграції республік Ідель-Уралу та інших поневолених народів зі складу РФ стане послаблення центрального режиму, помножене на кризу сировинної економіки, скоординовані дії лідерів національних рухів та пробуджене прагнення до незалежності. А ми їм у цьому допоможемо!

За інформацію дякуємо політологу та аналітику ЦДБС «Прометей» Павлу Подобєду.