Хто є хто? Репресовані, заборонені, святі?
Сьогодні, в переддень Дня Святого Миколая, поговоримо про такого казкового персонажа як Дід Мороз. Хто ж він, цей персонаж, що кожної зими працює в Україні?
Розберемося в походженні святих та казкових персонажів, яких ми звикли бачити “дарувальниками” у період новорічних та Різдвяних свят: Святий Миколай, Санта Клаус, Дід Мороз.
Праобразом в усіх випадках є Святий Миколай (архієпископ Мир Лікийських, чудотворець), чий день ми святкуємо завтра, 19 грудня.
Розглянемо СУТО ОБРЯДОВУ складову.
Звичай дарувати подарунки з’явився в Голландії в XIV ст., його пов’язували саме з днем Святого Миколая (19 грудня за юліанським календарем). Згодом звичай поширився на всю Європу, і остаточно утвердився аж у ХІХ ст. Він природно поєднувався з Різдвом (25 грудня за григоріанським календарем), та Новим роком, і став одним із символів цього періоду.
Звичай дарувати подарунки дітям на день Святого Миколая поширився у ХІХ ст. також і в Галичині, яка була частиною Австро-Угорської імперії.
Американський Санта Клаус теж родом з тої самої Голландії. Іммігранти принесли цю традицію в США у XVII ст., де протягом двох наступних століть Sinter Klaas (Святий Миколай) перетворився на Санта Клауса.
Дід Мороз — казковий персонаж святкування Нового року спочатку в СРСР, згодом у пострадянських країнах, який вручає дітям подарунки.
Невірно вважати, що зародився цей персонаж саме в СРСР, оскільки ще з середини ХІХ ст. він з’являється в міському середовищі Російській імперії, як символ Різдва (Різдва, а не Нового року), разом з новорічною ялинкою. Найімовірніше - як данина західній моді, оскільки прототипу Святого Миколая в Російській імперії не було.
З тої ж західної моди Дід Мороз запозичує свій образ, роль та атрибути (дарування подарунків, одяг, сиве волосся та борода).
У ХІХ ст. Дід Мороз з’являється і в російській літературі: поема М. Некрасова «Мороз, Червоний ніс» (1863); казка Володимира Одоєвського «Мороз Іванович» (1840). Має місце образ Діда Мороза і в слов’янській міфології.
У такому вигляді Дід Мороз існував як міфологічний символ новорічних та Різдвяних свят на території Російської імперії аж до утворення СРСР.
Після становлення радянського союзу, комуністичний режим, який за своєю суттю був антирелігійним та антизахідним, почав планомірне витіснення христийнських свят, релігійних обрядів та персонажів.
Протягом 1920-х років планомірно велася ціла антирелігійна кампанія (в її рамках і антиріздвяна кампанія), яка витісняла і образ Святого Миколая (як християнський), і Санта Клауса (як західний, “буржуазний”). Така ж доля спіткала Діда Мороза та ялинку (заборонені у 1927 році).
Інструкціях з антирелігійної пропаганди:
Дітей обманюють, що подарунки їм приніс Дід Мороз. Релігійність дітей починається саме з ялинки. Панівні експлуататорські класи користуються «милою» ялинкою і «добрим» Дідом Морозом ще й для того, щоб зробити з трудящих слухняних і терплячих слуг капіталу
А Святий Миколай був оголошений “союзником попа і куркуля”.
Після провалу антиріздвяної кампанії (яка тривала 8 років) радянська влада вирішила адаптувати новорічну атрибутику під соціалістичні умови, де святом став новий рік, а не Різдво. В 1935 році дозволили ялинку, а в 1937 - Діда Мороза.
Варто розуміти й історичний контекст цих процесів. В той же час відбувалася найбільша хвиля політичних репресій на території України.
Іронічно можна сказати, що Святий Миколай, Санта Клаус та Дід Мороз були репресовані комуністичним режимом, а згодом на їхнє місце поставлено самозванця-комуніста.
Малюнок Євгенії Олійник
Вікіпедія:
28 грудня 1935 року соратник Сталіна, секретар ЦК КП(б)У, член Президії Центрального Виконавчого Комітету СРСР Павло Постишев через газету «Комсомольська правда» звернувся до комсомольців із закликом: «Організуймо до Нового року дітям гарну ялинку». Зокрема пропонувалось ставити ялинки в школах, дитячих будинках, піонерських палацах, дитячих клубах, театрах і кінотеатрах. Перше дитяче новорічне свято у СРСР організували в Харкові, а згодом у Москві.
1937 року Дід Мороз уперше з'явився в Московському Будинку Союзів.
В тому ж 1937 році Дід Мороз вперше постає як персонаж мільтфільму «Дід Мороз і сірий вовк».
Компартія виробила цілий новорічний ритуал, з соціалістичним Дідом Морозом, який приходив до дітей на новорічні свята та дарував подарунки.
Новорічні заходи з Дідом Морозом стали методом ідеологічного виховання дітей. Свята присвячувалися досягненням СРСР, а дійовими особами були комуністичні герої (піонери-тимуровці, революціонери-матроси, ударники труда, молодий Ленін).
Для прикладу, репліка Діда Мороза зі Снігуркою:
В дружный круг у елки встанем
И споем со всей страной:
«Славься, наш великий Сталин!
Славься, Сталин наш родной!»
В 60-х роках, разом з розвінчанням культу особи Сталіна, новорічний сценарій був дещо позбавлений комуністичної пропаганди, сюди введені багато інших казкових героїв.
В Галичину Дід Мороз прийшов аж після 1939 року, разом з радянською окупацією, тому для Галичини цей персонаж є більш чужим ніж, до прикладу, для Наддніпрянщини. Тут подарунки дітям дарував тільки Миколай.
Головне завдання, яке ставилося при створенні радянського культу Діда Мороза - це його протиставлення культу Святого Миколая та Різдва (як християнських явищ) та культу Санта Клауса (який прижився в Європі після Другої світової війни).
Причина - провал антиріздвяної кампанії, а саме неспроможність цілковито викорінити різдвяні обряди на території СРСР.
Саме тому цей міфологічний персонаж зараз поширений тільки в пострадянських країнах, та з кожним роком втрачає свої позиції.
Чи потрібно “боротися” з Дідом Морозом?
Саме питання звучить смішно. Бо Дід Мороз всього лиш казковий герой, хоч і заслуговує на те, щоб потрапити під декомунізацію. І так очевидно, що в Україні він поступово відходить в забуття.
Чи варто культивувати цю традицію?
Ні, не варто. Це одна з численних російських “скрєп”. Ми, як українці і християни, маємо свою традицію - день Святого Миколая - свято у своїй сутності сімейне та світле. Та й українські діти чекають подарунків саме від Миколая, а не Діда.
А дід Мороз хай живе в анекдотах (він у цій царині також відомий).
