Минуло 40 днів з смерті нашого побратима, третього голови Молодіжного Націоналістичного Конгресу, члена Організації Українських Націоналістів (бандерівців), директора видавництва «Українська видавнича справа» Ярослава Іляша.

Друг Вірний народився на Тернопільщині 1 липня 1975 року. З юних літ перебував у лавах Спілки Незалежної Української Молоді на Закарпатті, де жила частина його сім’ї. У 1990 році став членом страйкового комітету на підтримку вимог голодуючих студентів у Києві. Згодом — студент Рівненського Державного Гуманітарного Університету за фахом «практична психологія та вчитель правознавства».

Ярослав Іляш стояв біля витоків створення МНК. Усі набуті за часи навчання практичні навички з психології Ярик використовував у методиках виховання молоді. Багато елементів та особливостей сучасного таборування запроваджені та закріплені саме завдяки йому. Хуліганська гра для джентельменів — регбі, наприклад, стала впровадженням друга Вірного.

У лютому 2001 р. на Установчому Зборі Молодіжного Націоналістичного Конгресу друга Вірного обрали на посаду голови Секретаріату МНК. Протягом перебування на даній посаді розробив принципи функціонування структурних ланок організації, схему фінансового забезпечення та вишкільну систему МНК. Вже згодом, у 2007 році, очолив МНК. З того часу в першу відпустку він відправився аж через 4 роки. У червні 2008 року став лауреатом Премії Кабінету Міністрів України «За особливі досягнення молоді у розбудові України». Також був головним редактором всеукраїнської газети «ТЕРЕН-УКРАЇНА».  

За головування друга Вірного засновано Національний Комітет «Молодіжна Варта: молодь за вами спостерігає!», МНК увійшов в ТОП-10 молодіжних громадських організацій України, почалася «Антитабачна кампанія» та молодіжний рух «Спротив», відбулася всеукраїнська презентація книги «ОУН (бандерівці): фрагменти діяльності і боротьби» та багато іншого. Після завершення головування в МНК і далі підтримував нове покоління МНКівців. Ярослав Іляш став Почесним членом МНК та був нагороджений відзнакою «За бойові та екстремальні акції».

Друзі розповідають, що Ярослав володів блискучою пам’яттю. Часто згадував про тих чи інших людей із націоналістичного середовища або ж осіб, які певною мірою, в той чи інший період, були дотичні до організації. Крім того, мав велику кількість особистих контактів.

Однаково справедливо Ярослав ставився до кожного свого знайомого: був чесним із самим собою та іншими. Прямолінійно висловлювався щодо неоднозначних вчинків як друзів, так і недругів.

За своїми особистими якостями Вірний влучно втілював образ сучасного націоналіста. Був хорошим ідеологом та виховником до останнього дня життя, зростив величезну кількість поколінь націоналістичної молоді.   

«Про Ярика неможливо розповідати, не згадуючи його історій»,  — кажуть побратими,  — «Будучи чудовим співрозмовником, Вірний завжди вмів зацікавити інформацією, іноді недоступною для широкого кола людей. Його розповіді були яскравими, а подекуди настільки вражаючими, що дехто не йняв віри».

Ярослав мав величезні плани на життя. Розвивав «Українську видавничу справу», передавав книги в АТО, в школи, бібліотеки та на іншу благодійність. Став автором книг «Нація, яка не капітулює» та «Декілька слів про національний характер». Крім того, Ярослав мав ідею написати книгу про Молодіжний Націоналістичний Конгрес. Та, на жаль, часу для реалізації цієї ідеї не вистачило.

Людина живе доти, доки живе пам'ять про неї. Про Ярика ж вона житиме у образах виховника, наставника, надійного побратима і принципового, ідейного націоналіста.

Спочивай з миром, друже Вірний!