МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ДЕМОКРАТІЇ

Сьогодні у світі відзначають Міжнародний день демократії. Цей день встановлено Генеральною асамблеєю ООН 8 листопада 2007 року. Тоді ж ООН запропонувала ввести його в календар як привід звернути увагу на стан демократії в державі. Вперше відзначався у 2008 році.

Саме слово “демократія” походить від двох старогрецьких слів “народ” і “влада”. Цей термін означає політичний режим, в основі якого лежить метод колективного прийняття рішень з рівним впливом учасників на результат процесу. Механізми демократії засновані на вільному волевиявленні народу, захисту прав людини, забезпеченні правопорядку. В більшості держав такого режиму демократія неможлива без громадянського суспільства. І в загальному — поняття громадянського суспільства невіддільне від поняття демократії, адже демократичний режим обмежується не лише чесними виборами, а й можливістю реалізувати інтереси громадян та ефективного їх впливу на посадовців.

Чи є сьогодні громадянське суспільство в Україні? 

Тут потрібно розібрати головні тези, які характеризують таке суспільство:

1. У громадянського суспільства є важливе завдання — змусити державу бути справедливою та ефективною! В Україні недарма проходили революції. Саме після них (особливо після Революції Гідності) більшість найголовніших державотворчих процесів відбувались не від держави до громадянського суспільства, а навпаки. Найперший і найголовніший приклад — волонтерство! Якби не волонтери, то хтозна-яка була б армія в перші роки війни… І чи взагалі б була вона. Ще один приклад, який дуже часто дає про себе знати — це патріотичні громадські об’єднання. Саме вони є тими “подушками безпеки” в Україні, на які можна спертись в будь-який момент. У наш час відбувається дуже багато нападів на громадських активістів, бажання у депутатів приймати антиукраїнські закони, та і взагалі весь проросійський рух всередині країни. Про це все ми дізнаємось від громадських спільнот, які зараз показують своїми акціями, що жоден з присутніх не віддасть Україну ворогові, не дасть зруйнувати державу зсередини. Отже, на цьому пункті ставимо великий жирний плюс!

2. Громадянське суспільство повинно бачити, що саме воно хоче збудувати та затвердити! Цьому пункту одразу ж ставимо плюс. Тут знову зіграв свою роль Майдан і російсько-українська війна на сході. Саме після революції у 2014 і під час війни наші Герої показали, що немає різниці між українцями на заході чи на сході. Всі боряться за одне — за соборність України. І хто б там не говорив, що ніби “бандерівці проти російської мови” і цим нас розділяють, то можна говорити у відповідь — так, ми проти російськомовних, але ми за єдину Україну, і територію нашої держави не віддамо! Справжній свідомий українець не буде говорити мовою окупанта. Тож після перемоги над нашим ворогом, для таких людей дорога одна — в Москву.

3. Громадянське суспільство повинно бути відповідальним! Саме слово “відповідальність” чомусь дуже лякає наших громадян. Одразу впадає в думки кримінальна чи адміністративна відповідальність. Мало хто задумується про дещо більше — про відповідальність за самого себе, свою сім’ю, свою націю! Таким чином людина закривається від суспільства, є умовною одиницею, якій лиш сказати, що їй зробити, і вона це зробить. Тому нам потрібно бути вільними у своїх справах. Бути вільною людиною — це насамперед означає брати на себе відповідальність!!! Минулорічні вибори Президента показали, що наше суспільство не є відповідальним, адже віднеслись до цих виборів як до ще одного кроку якихось змін. Змін, наслідки яких не могли передбачити. Для кожного з тих безвідповідальних завдання було одним — щось змінити, бо вибори це ж якісь зміни. Так, у нашій країні є дійсно багато вільних людей, які не бояться взяти відповідальність за існування цієї держави. Але, як би нам не було шкода, відповідальних громадян набагато менше. І до цього нам ще рости. Тому цьому пункту — мінус!

 

Не треба приглядатись прискіпливо до основних проблем нашого суспільства, щоб побачити — у нас всіх є великий брак довіри до людей. Не треба шукати десь далеко, подивімось довкола себе: чи довіряємо ми нашому сусіду? Чи довіряємо ми нашому голові громади чи меру? Чи можемо ми покластись на чужу для нас людину, якщо ми не пройшли з нею “шлях довіри" один до одного? 

Зараз завдання кожного з нас — єднання і солідарності між собою. Так, ми можемо бути солідарними на Майданах, але ми не можемо бути єдиними в час емоційного згасання. Настав час створити ту більшість громадянського суспільства, яке не дозволить ворогам помикати нами, яке буде триматись за руки до кінця, яке не буде зраджувати цінностям та принципам один одного, яке буде відповідальним!  Тому станьмо тією зміною, на яку всі чекають — станьмо громадянським суспільством!!!