30 липня 2014 року українські військові вперше звільнили Авдіївку в Донецькій області. З того часу і до 2024 року місто залишалося форпостом України на Донеччині. 

У квітні 2014 року проросійські бойовики вперше захопили Авдіївку. Це місто мало велике стратегічне значення, адже розташоване близько до Донецька, а контроль над ним давав змогу контролювати важливі логістичні шляхи. Операція зі звільнення розпочалася 28 липня 2014 року. Активну участь у бойових діях брали 93-я бригада та бійці "Правого сектору". 30 липня українська влада була повністю відновлена.

Спогади військових 2014 року:

"Операція зі звільнення Авдіївки була дуже важливою для нас. Ми розуміли, що місто має стратегічне значення, і від його контролю залежить багато. Коли ми йшли в контрнаступ, зустріли сильний опір. Але наша мотивація і підтримка місцевих жителів додавали нам сил. Пам'ятаю, як увечері 29 липня ми зайшли в місто і місцеві нас вітали. Це був справжній підйом духу. Але радість змінилася жахом, коли ми знайшли місця катувань, де бойовики тримали і катували людей", — Олександр, військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади

З того часу Авдіївка стала важливим військовим пунктом. З 2015 по 2022 рік бойовики кілька разів невдало намагалися захопити місто. З початком повномасштабного вторгнення Авдіївка знову стала однією з головних цілей. Сукупно оборона міста тривала майже 3500 днів, з них понад 700 днів після повномасштабного вторгнення. 

У січні 2024 року росіяни почали інтенсивно бомбити місто. Лише за перші 12 днів скинули 154 авіабомби. Росіяни намагалися оточити місто та захопити Авдіївський коксохімічний завод, який став укріпленням для українських військ. Після важких боїв, 17 лютого, українські війська відступили на нові позиції, щоб зберегти життя солдат.

Спогади військових 2023 року:

Василь, командир підрозділу: "З початком повномасштабного вторгнення, у 2022 році Авдіївка стала однією з головних цілей ворога. Російські війська постійно намагалися оточити місто. Ми тримали оборону майже два роки. Були дні, коли бої були настільки інтенсивними, що, здавалося, ми не витримаємо. Але ми знали, що тримаємо важливий форпост, і не могли здатися. Кожна втрата була болісною, але ми боролися до останнього".

Андрій, артилерист: "Авдіївський коксохімічний завод став нашим укріпленням на півночі міста. Ми знали, що росіяни хочуть знищити його, бо він був важливим для нашої оборони. Коли вони почали обстрілювати місто авіабомбами, це було справжнє пекло. Кількість вибухів була неймовірною. Ми працювали безупинно, намагаючись захистити місто і наших людей. Зрештою, коли стало зрозуміло, що подальша оборона неможлива без великих втрат, ми отримали наказ відступити. Це було важке рішення, але ми знали, що це необхідно для збереження життя наших солдат".

Ці спогади відображають мужність і відданість українських військових, які боролися за Авдіївку протягом багатьох років, захищаючи свою землю і своїх людей.

Авдіївка — це не просто місто, а символ незламної мужності та відваги. Протягом десятиліття, починаючи з 2014 року і до сьогодні, його оборона стала прикладом стійкості та самовідданості українських військових. Незважаючи на жорстокі випробування та постійний тиск з боку ворога, захисники Авдіївки проявили неймовірну відвагу і відданість. Їхня боротьба і самопожертва демонструють справжню силу духу, яка є невичерпним джерелом натхнення для всіх нас. Кожен день оборони був кроком до перемоги, кожна жертва — кроком до свободи. Ці спогади служать нагадуванням, що навіть у найтемніші часи надія та рішучість можуть привести до світла. Віримо, що мужність цих людей продовжуватиме надихати нас до боротьби за свободу і справедливість.