Роман Атаманюк – почесний член МНК із міста Суми, стрілець 6-ї роти 93-ї окремої гвардійської механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

Він загинув 28 травня 2015 року на російсько-українській війні, але досі залишається в пам’яті членів організації, батьків, друзів.

Народився Роман в Сумах, завершив Олександрівську гімназію, у 2012 році - факультет економіки та менеджменту. Диплом захистив англійською мовою, переїхав в Київ - працював за своєю спеціальністю — фінансовим аналітиком у службі фінансового планування та контролінгу фінансового департаменту у корпорації «Артеріум». Роман один із засновників регбійного спорту в Сумах і його головним популяризатором. Професійно грав у складі київської команди РК «Ведмеді», коли проживав та працював у Києві.

Громадський активіст, бунчужний, взірець, вихованець патріотичного наметового табору «Січ», МНКівець. В університеті Роман організовував та брав участь в наукових, спортивних та громадських заходах, став член Студентського братства Сумщини.

Роман був у провідному складі регіонального табору “Коловрат”, в оргкомітеті теренової гри “Гурби-Антонівці”. Він пліч-о-пліч стояв з нами на Революції Гідності, входив до складу 14-ї сотні Самооборони Майдану. Був затриманий при зачистці 10 грудня силами міліції барикади на Грушевського, проте невдовзі був звільнений. 

Наприкінці серпня 2014 року Роман став добровольцем батальйону «Айдар». За його словами, близько двох місяців перебував у м. Щастя, чекаючи на бойові дії.

Прийнявши рішення змінити батальйон, опинився в «Донбасі» і пройшов навчання під Дніпром. Саме там він познайомився зі своїми майбутніми бойовими побратимами, з якими разом перейшов у 93-ю бригаду ЗСУ, служив в 6-й роті на посаді стрільця. Після бою під Донецьким аеропортом, його роту передислокували у с. Водяне.

28 травня 2015 року поблизу Донецького аеропорту, у селищі Опитне, почався мінний обстріл. І хоч Роман не повинен був перебувати на позиції, він пішов замість хлопця, який не міг їхати на вогневі. В окоп потрапила міна, від якої Роман загинув. Роман прийняв удар на себе - цим врятувавши напарника. 

Роман Атаманюк нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, отримав статус почесного Сумчанина, де йому встановлено пам’ятну дошку та названо вулицю.
 

“П‘ять років подумки і з думкою ми всі лупашимо, бо найкраща пам`ять - дія. 

Романової принциповості та зарядженості вистачить нам всім на роки. Хочеться створювати та бути результативним, щось робити за двох тепер.” -  ділиться з нами подруга Романа - Євгенія Сєрая.
 

Найкраща пам’ять - це дія.

Вона не обмежується табличками і згадками на урочистостях. Ми, МНКівці, побратими Романа, шануємо пам’ять героя щоденно у своїй діяльності: ставимо під сумнів наші результати, прагнемо більшого, не покладаємо рук. Ми розуміємо, що російська агресія забирає цінні кадри України, майбутніх успішних інженерів, економістів, депутатів, викладачі. Нашим основним завданням є формування генерації освічених, успішних українців, які розбудовуватимуть державу, за яку героїчно загинули і для якої живуть мільйони українців.