Алла Горська — дисидентка, правозахисниця та українська художниця-монументалістка. Це та жінка, яка творила попри всі заборони й насміхалася з КДБ

 

Художниця народилася у Ялті й виросла в російськомовній родині. Попри те, вже в дорослому віці опанувала українську мову.

 

Алла Горська творила монументальні полотна на українську тематику. Тоді ж радянська влада їх знищувала, але вона не бачила жодних перепон, аби творити та нести українське мистецтво людям.

 

На початку 60-х років Алла Горська разом із Віктором Зарецьким, Василем Стусом, Василем Симоненком, Іваном Світличним організували Клуб творчої молоді у Києві. Окрім них, туди увійшли Iван Драч, Євген Сверстюк, Iрина Жиленко, Михайлина Коцюбинська, Микола Вiнграновськиий, Лесь Танюк, Iван Дзюба.

 

Молоді українські митці об’єдналися, щоб проводити дискусії, мистецькі вечори, влаштовувати виставки, займатися самвидавом, морально і матеріально підтримувати одне одного. Це було особливе спілкування для творчих та яскравих особистостей, яким увесь час радянська влада намагалась “перекрити дихання”.

 

Алла Горська була однією з тих, хто підтримував усі документи проти переслідувань і репресій. Вона писала листи політв’язням у засланні, а також зустрічала й допомагала тим, хто повертався з таборів. Ця жінка не мала жодних сумнівів, а боролася за волю однодумців.

 

Алла Горська створювала унікальні мозаїки. Одною з таких стала в Київському університеті імені Тараса Шевченка. Макет вітражу створили з фарбованого скла, чорних дерев’яних рамок, із мотузками, просякнутими смолою. За допомогою картону та паперу в центрі макету митці зобразили Тараса Шевченка, який однією рукою пригортає мати-Україну, а в іншій тримає високо піднятого Кобзаря. Образ доповнювали рядки: "Возвеличу малих, отих рабів німих, я на сторожі коло них поставлю слово!". Роботу назвали "Шевченко. Мати".

 

Така інтерпретація не сподобалась тогочасній верхівці. Ректор Київського університету Швець особисто гатив молотком по художньому склу — за вказівкою секретаря міськкому КПУ з ідеології Бойченка. Ось так і знищили унікальну роботу Алли Горської.

 

Починаючи з 1965 року багато митців працювали на Донбасі. Тільки за рік вони виконали в Донецьку 8 мозаїк: «Космос», «Вогонь», «Земля», «Сонце», «Надра», «Вода», «Вітер», «Життя».

 

Навесні 1967 року Віктор Зарецький та Алла Горська прибули до Маріуполя у творчу експедицію на чолі цілої бригади. Менше ніж за два місяці вона оздобила інтер’єр ресторану «Україна» двома мозаїками, першими в Маріуполі застосувавши смальтовий набір і низку інших матеріалів та технік. В архітектурі «Дерева життя» особливе місце посів листовий алюміній, «Боривітер» містив навіть фрагменти нержавіючих ложок.

 

Мозаїки “Дерево життя” та “Боривітер” занесені до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Минулого року роботи бути знищені росіянами. Життя відомої художниці теж обірвали росіяни, підло підлаштувавши вбивство.

 

Поїздка до свекра у Васильків — стала останньою в житті художниці. "Побутове вбивство" — офіційна причина загибелі. Коли Алла Горська не повернулася додому, її чоловік Віктор Зарецький сам поїхав до Василькова, але знайшов оселю батька замкненою. Міліція не погодилася відкрити будинок, і спочатку знайшла тіло батька Віктора Зарецького на колії. 2 грудня нарешті зайшли у будинок, і в погребі виявили тіло Алли Горської. Її убили ударом сокири ззаду по голові - одним і потужним. Батько Зарецького пережив інфаркт міокарда та ледве ходив. Він просто не мав фізичних сил, аби здійснити такий удар. Все ж слідство дійшло до висновку, що свекор убив свою невістку, Аллу Горську через особисту неприязнь, а потім вчинив самогубство.

 

Радянська окупаційна влада переслідувала та знищувала українську інтелігенцію. Саме такі особистості становили загрозу для тогочасного псевдощасливого комуністичного суспільства. Любов до рідної країни в радянські часи прирівнювалась до злочину. Здебільшого всі митці, які висвітлювали правду, несли у суспільство українську культуру, були приречені на передчасну смерть. Попри те, такі особистості з’являлися, і саме на їх працях виховувалися нові покоління, які сьогодні знову борються з тим самим ворогом.

 

Алла Горська стала однією з тих, хто не боявся творити, говорити та підтримувати однодумців. Ця жінка могла б ще створити добірку своїх робіт, навчати молодих митців, але радянська окупаційна влада вбила ще одну яскраву та талановиту особистість.