Литва - країна, яку можна проїхати за декілька годин, литовці - нація, яка за чисельністю менша ніж населення Києва. Але не дивлячись на це, національний характер цього народу, віра у власні сили та Батьківщину дали йому змогу вибороти власну долю, шлях і своє місце в історії та на карті світу.

Новий виток національно-визвольного руху у Литві, пов'язаний з президенством Михайла Горбачова та супутніми процесами перебудови. 1988 року було засновано «Литовський рух за перебудову» (Lietuvos Persitvarkymo Sąjūdis), після перейменований в «Литовський рух» (Lietuvos Sąjūdis - Саюдіс).

Саюдіс добивався суверенітету країни мирним, ненасильницьким шляхом, за його прототипом на думку дослідників, було створено Народний рух України. 1990 року по всьому Радянському Союзі проходили перші, по-справжньому парламентські вибори. Новообрані парламенти соціалістичних республік вперше почали свою роботу в сесійному режимі. В Литві зі 141 мандата – 101 отримали представники «Саюдісу». Вже на першому засіданні Верховної Ради Литовської РСР 11 березня 1990  року було прийнято  «Акт відтворення незалежної держави Литви», після 60 річного поневолення Литва знову здобула право на незалежність, але не все було так просто… 

22-24 березня 1990 року після відповідних вказівок Горбачова розпочалася економічна блокада Литви, а радянські військові почали захоплювати ключові об’єкти по всій країні. У відповідь керівництво країни закликало народ вийти на захист незалежності, не вдаючись при цьому до насильства. В країні проходили численні мітинги та акції протесту, найрезонансніша з яких відбулася 27 квітня, коли більше 500 юнаків спалили свої військові квитки відмовляючись служити в окупаційній Радянській Армії. Так пройшов весь 1990 рік під знаком протестів, економічної блокади, намаганнями державної розбудови та радянських окупаційних військ в країні… 

Розв’язка настала на початку 1991 року. 11 січня литовські комуністи з подачі Кремля, виступили «за наведення ладу в країні» і зорганізувалися в «Комітет національного порятунку Литовської РСР». Того ж дня армія розпочала нові маневри в республіці. В ніч з 12 на 13 січня 1990 року дві колони бронетехніки почали рух до центру Вільнюса, солдати брали під контроль ключові об’єкти, одна з груп мала захопити парламент інша телевежу з якої велася ретрансляція про події в країні на весь світ. На захист незалежності стали звичайні беззбройні громадяни, які мужньо захищали будівлі від автоматників та танків співаючи при цьому патріотичних пісень. Захоплені радіоретранслятори без упину повторювали, що націоналістичний режим повалено і щоб всі розходилися по домівках, але вони не розійшлися… Основні криваві події тієї ночі розгорнулися біля Вільнюської телевежі та телецентру при обороні якого загинуло 14 мирних громадян - від куль солдатів та під гусеницями радянських танків. Більше 600 чоловік отримали поранення… На штурм парламенту армія так і не наважилася, так як навколо будівлі щільним кільцем стали більше 50 000 литовців, чоловіків і жінок… Цікавим є той факт, що після того як Вільнюс був відрізаний від світу, своє мовлення почала телерадіостанція в Каунасі, до студії якої приходили звичайні вчителі, які знали іноземні мови і робили, що могли - розповідали про те, що відбувається в їхній країні… Через великий розголос, наступ було зупинено. Маленька Литва, яка вистояла і перша здобула свободу в тюрмі народів, здійснила ефект  того вибуху, після якого по швах почала тріщати вся Радянська імперія.  Нині 13 січня в Литві відзначають як «День захисників Свободи».