В арміях різних країн-членів НАТО жінки вже давно обіймають найвищі керівні посади. В Австралії з 2011 року вже немає жодних обмежень для жінок на будь-яких посадах, а в Норвегії аналогічний закон ухвалено ще 1985 року. Декілька років тому Міноборони США відкрило всі штати для жінок. Проте лідером є Ізраїль, де 34% загальної чисельності ЦАХАЛ є саме жінки. Найвідомішим підрозділом в ізраїльській армії є створений 2004 року жіночий батальйон «Каракаль» (піщана рись).

В Україні війна внесла свої корективи, і лише у 2016 році було розширено перелік військових професій для жінок. Дівчата не змогли залишатися вдома, коли в боях за свою землю, незалежність держави гинули їхні чоловіки, сини, друзі. Якщо раніше вони претендували переважно на посади зв’язківців, діловодів, кухарів (небойових), то нині вони можуть бути механіками, водіями, артилеристами, а з 27 жовтня 2018 року набув чинності Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби в Збройних Силах України та інших військових формуваннях», який зрівняв права жінок та чоловіків. Віднині жінки виконують військовий обов’язок на рівних засадах із чоловіками, за винятком випадків, передбачених законодавством з питань охорони материнства та дитинства, а також заборони дискримінації за ознакою статі.

За даними Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України станом на 2019 рік у війську 27 074 жінок – військовослужбовців, з них 949 – старші офіцери. Для порівняння, у 2017-му – понад 23 тисячі, а у 2008 році їх було всього 1 800.

Статус учасника бойових дій за участь в АТО/ООС надано 9 916 жінкам, 166 військовослужбовиць у період з 2014 року відзначено державними нагородами України. Під час проведення АТО/ООС загинуло 12 жінок-військовослужбовців: Анастасія Горбачова, Яна Червона, Ірина Шевченко, Олеся Бакланова, Сабіна Галицька, Ярослава Никоненко, Надія Морозова, Аліна Сургучова, Наталія Хоружа, Алла Вовк, Катерина Носкова, Анастасія Вітовська, а також волонтерка, які допомагала нашим військовим  – Олена Куліш. 

Дівчачий дебют стався й у військових навчальних закладах. Вперше за всю історію існування Київського військового ліцею імені Івана Богуна у 2019 році набрали 20 дівчат-ліцеїсток, які мріють обіймати командні посади в майбутньому, а у строю моряків Військово-морського ліцею, що на Одещині – їх лише дві. Для п’яти першокурсниць вперше відкрив двері Харківський військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Разом з юнаками здобуватимуть офіцерські звання понад 40 дівчат і в Одеській військовій академії. Також щороку Національна академія Служби безпеки України здійснює набір курсанток, які, на рівні із хлопцями, боронитимуть державну безпеку країни.

А у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного вперше в історії незалежної України  у 2019 році набрали жінок на спеціальності командирів механізованих підрозділів, ракетних військ і артилерії, інженерних військ тощо. Загалом із майже чотирьох із половиною сотень цьогорічних вступників – 58 дівчат. Ще приблизно стільки ж навчатимуться у Військовому коледжі сержантського складу, де загальна кількість першокурсників майже дві сотні. За підсумками первинної військово-професійної підготовки, яка традиційно відбулася в Міжнародному центрі миротворчості та безпеки, курсантки не поступалися юнакам, а за рівнем мотивації та жаги до здобуття знань часто навіть випереджали хлопців.

Якщо раніше жінка на оперативному рівні – це поодинокий випадок на кшталт медика чи гуманітарія, то нині жінки є і на командних спеціальностях. За кілька років опинимось у ситуації, коли жінки претендуватимуть на заміщення керівних посад не лише в галузі юриспруденції чи медзабезпечення, а й на серйозних командних посадах, як у НАТО.

Військова історія України вже знає дві жінки з генеральським званням, і обидві  – зі структур Служби безпеки України. Першою жінкою в Україні у званні генерал-майора медичної служби стала Людмила Шугалей у 2018 році, яка очолює Військово-медичне управління СБУ. Другою стала Юлія Лапутіна. Як офіцер  ЦСО “Альфа”, вона зупиняла у 1994-ому сепаратистів у Криму, а вже через 20 років, як командир опергрупи, –  бойовиків на Донбасі. А з 2014 по серпень 2020 року працювала заступницею начальника Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки. Займалася протидією інформаційним атакам. 25 березня 2020 року її присвоєно звання генерал-майор. Наразі – Генеральний директор Департаменту комунікацій та інформаційної політики Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

  Серед членів МНК теж є дівчата, які присягнули на вірність народу України та готові у складі різних структур сектору безпеки та оборони України  (ДПСУ, НГУ та СБУ) стати на захист рідної землі будь-якої миті. Серед них і Софія Федорняк – офіцер Української військово-медичної академії, член Центрального Проводу МНК: «Я служу, бо відчуваю обов’язок. Обов’язок, який відчули у свій час молоді хлопці у лавах Української Повстанської Армії, які розпочали боротьбу проти окупаційної Червоної армії, а згодом і проти Вермахту задля створення УССД. Обов’язок, який у 2014 відчули українські добровольці та військовослужбовці Збройних Сил України, які безстрашно кинулися захищати Україну від чергового збройного вторгнення Російської Федерації («спадкоємниці СРСР»). Українські військові у всі часи і до сьогодні захищають цілісність і суверенітет нашої держави ціною власного життя: виконуючи обов’язок перед державою, перед своєю сім’єю і перед собою!».