Поточне “перезавантаження ситуації в країні“ чинної влади проходить під пильним наглядом “руського міра” - Кремля. І саме з ними до народу виходять його слуги. Повторюючи пропаганду Кремля один в один, руйнуючи при цьому здобутки Майдану, повертаються старі сенси й цінності та нівелюється загибель Небесної Сотні. 

Першим сигналом стало повернення до Києва двох беркутівців, судовий процес над якими тривав кілька років. Мова про Олександра Маринченка та Сергія Тамтуру. Їх було звільнено під час великого обміну між Україною та Росією наприкінці минулого року. Екс-беркутівці хочуть відновити «чесне ім’я» спецпідрозділу та домогтися того, аби всі винні у вбивствах правоохоронців та протестувальників були покарані. Адвокат підозрюваних запевняє, що до України після відновлення документів скоро повернуться ще троє обміняних товаришів по службі — Сергій Зінченко, Павло Аброськін і Олег Янішевський. 

Тим часом повернення екс-беркутівців супроводжується потужною інформкампанією в медіа, пов’язаних із кумом Путіна Віктором Медведчуком. Напередодні річниці розстрілів у них почала розкручуватися тема Революції Гідності — під специфічним кутом. Проросійські ЗМІ в Україні дружно почали поширювати список тисячі постраждалих правоохоронців під час подій 2013–2014 років. Тему швидко підхопили видання, які офіційно належать соратникові Медведчука з «Опоплатформи» Тарасу Козаку.

Другим сигналом стало те, що саме в День Героїв Небесної Сотні, 20 лютого, увесь світ побачив перекриті дороги та сутички у Нових Санжарах (Полтавська область) через інформацію про розміщення у місцевому медцентрі українців та іноземців, яких евакуювали з Уханю через коронавірус. Хоч приліт президентом був анонсований ще на початку лютого, проте весь час його дату переносили. Цим медійно відволікли від подій вшанування Героїв Небесної Сотні та знівелювали важливість цієї дати.

Шоста річниця лютневих розстрілів на Майдані відбувалася на тлі дуже неоднозначних процесів. У суспільство активно вкидається тема реабілітації тих, хто протистояв героям Небесної сотні. Ба більше, ті, кого досі вважали вбивцями, тепер усе частіше вдають із себе жертв та постраждалих. У цьому їм допомагає інформаційна машина, яку в Україні утримує кум російського президента Путіна Володимир Медведчук.

Зараз фактично певними силами зміщується акцент: мова вже не про розстріляну Небесну сотню, а про «тисячу постраждалих силовиків». Українські ЗМІ з відомого медіа пулу радо поширюють ці інсинуації.

Також у шості роковини розстрілів на Майдані колишня очільниця ДБР Ірина Венедіктова заявила, що «з точки зору справедливості» ми повинні пам’ятати не лише про Героїв Небесної сотні, а й силовиків, які загинули у протистоянні з мітингувальниками. Також вона зазначила, що, на її думку, існують певні суперечності між законом «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 2014 року та Кримінально-процесуальним кодексом. Слід зазначити, що це той самий закон, скасування якого намагається домогтися соратник Януковича Андрій Портнов.

Представники влади часів президентства Януковича вважають учасників Революції Гідності «міфологізованими та героїзованими жертвами Майдану». Зокрема, колишня міністер юстиції, екс-нардеп від Партії регіонів Олена Лукаш та вищезгаданий заступник голови адміністрації президента Януковича Андрій Портнов провели так зване розслідування, в якому намагаються нівелювати здобутки Революції гідності, принизити Героїв Небесної сотні та відбілити на цьому фоні силовиків, які розстрілювали мирних людей. 

Ще одним сигналом став обшук у народного депутата 8-го скликання Тетяни Чорновол  за нібито "підпал офісу Партії регіонів" 18 лютого 2014 року та вручення їй підозри про умисне вбивство під час подій Революції Гідності. Найбільш цинічним є те, що все це відбувається з грубими порушеннями чинного законодавства України, зокрема Закону України “Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України”, який діє ще з 2014 року.

Окрім усього вищезазначеного, почалися системні переслідування активістів. Багато з них перебувають за ґратами, зокрема,  підозрювані у “справі Шеремета” Андрій Антоненко, Юлія Кузьменко і Яна Дугарь. Новий Генпрокурор погрожує ув‘язненням Сергію Стерненку. Висуваються абсурдні обвинувачення Софії Федині, Марусі Звіробій та Сергію Пояркову.

Йдеться не так про окремих активістів, як про системний наступ на всю Україну, яка виборола демократію і незалежність у 2014 році. І скільки ще буде таких сигналів, залежить не так від чинної влади (яка, в залежності від її подальшої політики, або завчасно залишить свої посади, або припинить антиукраїнську діяльність), як від терпіння українців, загартованих Революцією Гідності та війною, які зроблять усе, щоб не було запізно, і не прозвучав останній подзвін по Україні.