Сьогодні минає 4 рік, як відійшов у вічність наш друг та побратим Ярослав Іляш.

 

Ось що про нього згадує Голова ОУН(б) Олег Медуниця:

 

“Ми познайомилися з Ярославом у 1990-му році під час Революції на граніті. Познайомилися ми, бо мали спільну мету – незалежність нашої держави, встановлення історичної правди та відновлення історичної справедливості.

 

Далі була незалежна Україна і широка всеукраїнська кампанія з просвітництва та патріотичного виховання у лавах Спілки Незалежної Української Молоді.

Згодом настав час для створення взірцевої молодіжної патріотичної організації з чіткою правою проукраїнською ідеологією. Так у 2001 році було засновано Молодіжний Націоналістичний Конгрес.

 

За часів мого головування в МНК (2002-2007рр.) Ярослав Іляш обіймав посаду Голови Секретаріату організації. Саме в цей період ми почали тісно співпрацювати і познайомилися з Ярославом ближче.

 

Ярослав Іляш був одним із ідеологів та структурних розбудовників МНК. Разом із Ярославом ми розробляли теренову гру «Гурби-Антонівці», яка з кожним роком набирає масштабів і стала однією з найпотужніших молодіжних патріотичних теренівок.

Загалом Ярослав Іляш доклав дуже багато зусиль до розробки і запровадження ряду вже традиційних  вишколів, таборів та екстремальних вимаршів МНК, таких, як «Повстанська ватра», «Руса коса», «Відвага ім. Івана Гавдиди», «Урай» та інших.

Ярослав завжди дуже виважено і професійно підходив до вишкільної та мотиваційної складової у процесі становлення й розвитку МНК. Внутрішня організаційна дисципліна і сьогодні вирізняє МНКівців з поміж інших громадських активістів.

 

У 2007 році на Загальному Зборі членство Молодіжного Націоналістичного Конгресу обрало третім Головою організації Ярослава Іляша. Я тоді без вагань передав головування своєму побратимові і колезі, жодної хвилини не сумніваючись, що МНК буде рухатися лише вперед.

 

Про друга Ярослава можна говорити багато. Він беззаперечно був людиною харизматичною, авторитетною і вольовою, дуже самоорганізованою і самокритичною. Він завжди прагнув до самовдосконалення й саморозвитку. У ньому гармонійно поєднувалися наполегливість, витривалість і цілеспрямованість із розсудливістю та здоровим прагматизмом.

 

Ярослав завжди був дуже активним у суспільно-політичному житті. І не лише на внутрішньо-організаційному рівні МНК. Він, як людина, яка виросла на західній Україні, дуже переймався політичними процесами, які відбуваються на східних територіях нашої держави. Іляш цікавився і всіляко підтримував розвиток націоналістичного руху на Сході. Завжди безпосередньо долучався до важливих громадських акцій та події, тим більше до таких, як вибори.

 

Ярослав допоміг мені вперше стати народним депутатом у 2012 році. І потім він приїздив у Суми на всі подальші виборчі кампанії, загальноукраїнські й місцеві. Іляш професійно координував як агітаційну та польову роботу, так і організаційну роботу виборчого штабу. Він працював самовіддано і завжди був внутрішньо вмотивованим на перемогу. І, скоріше, не на перемогу конкретного кандидата чи партії, а на перемогу націоналістичної ідеї у Східній Україні.

 

Але для мене Ярослав був не тільки побратимом по організації, він ще був і моїм особистим другом. Ми товаришували сім’ями, разом відпочивали, мандрували. Їздили до нього на батьківщину, в Закарпаття. Рибалили, збирали гриби, куховарили. Наші діти зростали разом.

Друже, Вірний, ти навічно лишишся у наших серцях, у нашій пам’яті, у нашій совісті. Дякую за все!”