Вони стояли до кінця. На своїх плечах молодий український цвіт тримав обороноздатність цілої країни. 

Сьогодні, 16 січня, ми відзначаємо День пам’яті Kіборгів. Ця дата увійшла в історію не як день плачу і смутку за воїнами, а як приклад незламності українського народу, його готовності взяти до рук зброю, відірватися від “тепличних” умов та піти на вірну смерть за державу. Зараз не час запалювати свічки та проливати сльози. Зараз час боротися, час творити країну, час перемог та нових звершень.

В недалекому 2014 українці зрозуміли, що самі відповідальні за майбутнє своєї країни. Не варто чекати месію, який зробить все за нас, а потрібно брати ініціативу в свої руки та діяти.

Кіборги — прості українські хлопці та дівчата, волонтери не думали про чини та титули 5 років тому. Для бойовиків так званої «Новоросії» аеропорт був лише об’єктом, який необхідно захопити, а для України — гарантом спокою.

Наш друг на псевдо Гагарін — Kіборг, поділився з нами чому вирішив взяти на себе обов’язок захищати країну. “Не знаю як можливо було вчинити інакше. Це було логічним продовженням після Майдану. Та мабуть, я не брав на себе обов’язок, а відчув особисту відповідальність”, — розповів він.

Щодня повз нас проходять люди, що творять цю країну, захищають її, помирають за неї. Найменше, що може зробити кожен — це подякувати та своєю діяльністю підтверджувати, що їхні життя та їх праця не є марними.

Пропонуємо вам згадати, як відбувалися події в Донецькому аеропорту, переглянувши фільм "Кіборги".