1. Головна
2. Усі дописи
4. Воїн Честі. Назар Матлак, Друг Штахета

Воїн Честі. Назар Матлак, Друг Штахета

Діяльність в лавах МНК  

Назар Матлак долучився до лав Молодіжного Націоналістичного Конгресу у 2010 році, і з того часом протягом понад 10 років працював у Київському осередку як вишкільник, фінансово-господарський референт, організатор, а також як Голова Київської міської організації МНК. 

Велику роль в своїй діяльності друг Штахета приділяв вишколу молодого членства МНК. На перший погляд, легковажний через свій нескінченний оптимізм, Назар був надзвичайно глибокою та ерудованою особистістю. Він перечитав десятки, якщо не сотні книг абсолютно різного спрямування: від історії визвольного руху до політичних ідеологій та релігій. Достатньо було залишитися з ним на одинці, як буденна розмова перетворювалася на світоглядні дискусії. Для кількох поколінь молодих МНКівців Назар став вчителем, наставником, натхненником, який завжди вмів дати доречну пораду, розрадити та вселити оптимізму.

Назар був одним з ініціаторів та засновників Вишкільного табору “Підпілля”, понад 5 років брав участь у тереновій грі Гурби-Антонівці. Долучався до організації базового вишкільного табору  “Відвага ім. Івана Гавдиди" протягом 5 років, а також табору-джемборі “Повстанська ватра” 2015 року та  табору “Курс Вільних Людей — Київ” 2016 року.

Назар активно долучався до усіх суспільно-політичних процесів, які відбувалися в країні — для нього завжди був важливий розвиток та процвітання України без російських впливів. Був активним учасником “Антитабачної кампанії”  — акцій протесту проти міністра освіти часів режиму Януковича, українофоба Дмитра Табачника. 

З перших днів разом із побратимами Штахета долучився до Революції Гідності, був у складі 14 сотні Самооборони Майдану “Вільні Люди”, допомагав її формувати та розвивати. Згодом, у 2014 році став членом волонтерської мережі “Вільні Люди”, яка утворилася з 14 та 15 сотень Самооборони Майдану.  В рамках діяльності волонтерської мережі “Вільні Люди” з 2014 до 2018 року брав участь у фінансових зборах та поїздках на фронт  для доставки волонтерської допомоги. Завзято долучався до громадських акцій як в ролі учасника, так і організатора, проти проросійських сил: Клименка, газети “Вєсті”, телеканалу “Інтер” та інших. 

Для Назара чільне місце в діяльності займала декомунізація — очищення Києва та області від радянського спадку.  Він долучився до десятків акцій зі знищення комуністичних пам’ятників, заміни вуличних покажчиків. 

Все готовий і безкорисливий — риси націоналіста, які найбільше асоціюються з Назаром. В будь-який момент, навіть у свій єдиний вихідний після нічної зміни на роботі, він приходив на допомогу: чи то на потребу організації, чи для допомоги друзям.

Він завжди був відданий справі та Ідеї — якщо не мав достатньо часу для активної діяльності, завжди підтримував організацію фінансово.

Щирий і чесний — Назар ніколи не лукавив, не боявся говорити правду, якою б болючою і різкою вона не була. Ніколи не мирився з несправедливістю, брехнею та підступністю.

Рішучий та відважний — з перших днів повномасштабного вторгнення друг Штахета став на захист України. Він не лише читав теорії про ідеологію українського націоналізму, Назар виконав чин справжнього дієвого та вірного Україні націоналіста.

Професійна діяльність

Свою любов до книг Назар переніс і в професійну діяльність. У 2016 році долучився до команди видавництва “Українська Видавнича Справа”, де відповідав за продажі, згодом почав опановувати професію верстальника, яка стала його основною діяльністю.

В цей період з його участю було видано наступні книги: “Під чужими прапорами” – книга про українців у лавах Іноземного Легіону та Руху Опору під час II Світової війни; “Закарпаття у боротьбі” – спогади Антіна Кущинського, підполковника Армії УНР та командира Гуцульського коша Карпатської Січі про боротьбу Карпатської України.

З 2019 року і до повномасштабного працював у видавництві “Наш Формат” спочатку як верстальник, пізніше як технічний редактор.

Доклав руку до таких книг як:

- Микола Аркас “Історія України-Русі” — Репринт краківського видання 1912 року, який не було цензуровано. У книжці подано всю історію українського народу до початку XX століття.

- Карл Маннергейм “Маннергейм. Спогади. І Том”, “Маннергейм. Спогади. ІІ Том” – Історія Європи XX століття очима батька Фінляндії.

- Еліот Гіґґінз “Ми — Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів та інформаційна війна з Росією”.

- Ґолда Меїр “Моє Життя” – автобіографія першої жінки – прем’єр-міністра Ізраїлю Ґолди Меїр.

- Особливо Назар пишався своєю роботою над виданням книги Степана Бандери “Перспективи української революції” — це зібрання статей Степана Бандери, що вперше вийшло друком у Мюнхені 1978 року.

- Павло Скоропадський “Скоропадський. Спогади 1917-1918 (Український переклад)” - Текст спогадів Гетьмана подано мовою оригіналу, з коментарями, ґрунтовною післямовою і анотованим покажчиком імен.

“Назавжди запам'ятаємо його як відповідального, працьовитого, принципового й уважного товариша. Він підбадьорював нас з фронту, вірив у Перемогу та не дозволяв опускати руки. Бо він там, щоб кожен з нас міг й далі жити та працювати. Востаннє ми бачилися наприкінці січня, коли Назара нарешті відпустили на кілька днів додому. Тоді він заглянув у книгарню та переконував нас, що все буде добре й ми обов'язково переможемо. Його запал і віра вселяли в нас надію. І від того ще важче повірити в те, що його більше немає з нами.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Назар без вагань у перший же день пішов добровольцем в ЗСУ. Отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня. «Чому було важливо стати на захист України? Звучатиме пафосно, але так і є: просто так правильно», — казав він. За свої переконання Назар віддав життя. За те, у що завжди вірив: і коли ще у 2010 році почав займатися громадською діяльністю, і коли брав активну участь у Революції Гідності, і коли у 2014 році долучився до лав волонтерів”, — згадують Назара колеги з Нашого Формату.

Домашня бібліотека Назара була переповнена — попри роботу та громадську діяльність, він завжди знаходив час для читання та збагачення свого світогляду.

Служба в лавах Збройних Сил України

З початку повномасштабного вторгнення Назар намагався потрапити до лав Територіальної Оборони Києва, щоб одразу стати на оборону міста. Однак, через відсутність місць, мобілізувався у роту охорони.  Перші місяці після повномасштабного вторгнення проходив службу в роті охорони ЗСУ в Києві. Виконував задачі з охорони Територіального центру комплектування в Києві.  

Після втечі російських військ з-під Києва у травні перевівся в 54-ту окрему механізовану бригаду імені гетьмана Івана Мазепи у піхоту, захищав країну на Донецькому напрямку поблизу Соледару, згодом бригада перейшла на бахмутський напрямок. На початку зими Назар отримав поранення, одразу після відновлення продовжив службу на передовій. За особисту мужність і самовідданість, виявлену у захисті держави, 28 грудня 2022 року Указом Президента відзначений орденом "За мужність" III ступеня. 

Штахета – сміливий боєць, про свої бойові успіхи казав дуже обережно і скромно. Як націоналіст по духу і чину, про Справу завжди говорив з тим, з ким треба. 

В червні 2023 року перевівся в 47-му окрему механізовану бригаду “Маґура”, де обіймав посаду водія в мінометному взводі. 18 червня Назар Матлак віддав своє життя за Українську Самостійну Соборну Державу. 

Спогади друзів про Назара Матлака

Назар наставник для багатьох: кожен молодий член Київського осередку МНК прагнув поспілкуватися з ним і почерпнути не тільки знань, а й ідейного натхнення. А ще я жодного разу не пригадую, щоб він відмовив допомогти. Завжди буду намагатися брати приклад з його прямолінійності до негідників і оптимізму в житті. Думаю, що зараз Штахета не хотів би, щоб було багато скорботи і плачу, і навіть би якось жартував з цього приводу. Штахета – сміливий боєць, першого дня вторгнення мобілізувався, про свої бойові успіхи казав дуже обережно і скромно. І про Справу говорив з тим з ким треба. Учасник Революції Гідності, великої кількості рейдів з декомунізації, вуличних акцій. Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня. 

Тепер його шлях пролягає у Вальгаллу, і вже зустрінуться з ним лиш ті, хто стануть такими ж достойними Людьми, як і Назар. Честь, друже!

5. Пімсти смерть великих лицарів

Сергій Репік

* * *

Тяжко скласти слова до купи. Вони розбухають густим туманом в голові. Прямолінійність, вимогливість, щирість, безвідмовність у допомозі і віра у справу - саме ці якості спадають на думку, коли говориш про Назара. Це людина, яка стала наставником. Години розмов про все на світі: від світоглядних до робочих питань. Спочатку здавався "колючим", але потім став дороговказом і прикладом. Став Другом. Вдячна за науку і за віру!

Помста обов'язково буде! Честь!

Подруга Марко

* * *

Зі Штахетою ми познайомилися на таборі Відвага 2011, і приблизно з того часу почалася наша дружба. Гурби-Антонівці, табори, Революція Гідності та пізніше діяльність в Київському осередку МНК і спільна робота на "ярвалі" дозволяли нам частіше бачитися та дізнатися одне одного ближче. В 2015 році я переїхав до Києва, і одними з перших, хто мене запросив в гості та дав можливість трошки адаптуватися після Донбасу та асимілюватися в Києві, були Штахета і Мала. З того часу ми друзі, за можливості ходили на пиво або в гості, щоб поговорити, розказати про своє та МНКівське життя, від душі посміятися чи обговорити щось. 

В своєму зростанні до статусу Дійсного Члена МНК я завдячую зокрема Назару. Тоді, в 2016 році, я найбільше з ними спілкувався та вчив і здавав точки в обмежені строки, не виходячи з квартири кілька тижнів. Саме Штахета був першим, хто мені пояснював всі нюанси націоналізму та інші питання, які ставали переді мною в зростанні. 

З початку повномасштабного вторгнення Назар пішов добровольцем до лав ЗСУ. За ці півтора року ми бачились всього кілька разів і останній з них був за 3 дні до його загибелі. Дізнавшись новину про його загибель, я спочатку не повірив, бо мозку важко сприймати втрату близьких людей, але Штахети вже немає, він як справжній воїн зараз у Валгаллі. Спочивай, друже, я тебе пам'ятатиму! В душі і серці залишилось лиш одне: "Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації"

Друг Швед

* * *

Назар завжди був веселий і відкритий. Принциповий, ідейний, відкритий до допомоги тим, кому вона була потрібна. Дуже багато міг розповісти про історію МНК та легко підтримував дискусії. Назар пройшов шлях в МНК від звичайного таборовика до чільного діяча, був Головою Київського осередку. Він був серед тих, хто тягнув організацію і завжди переживав за долю МНК, наші ідеали, цінності та мету — Українську Соборну Самостійну Державу.

Олександр Омельченко

* * *

Зі Штахетою познайомитися на Відвазі 2014, він був в проводі табору. Досі пам'ятаю той Opel "пиріжок" на якому він постійно возив щось туди-сюди (потім Назар на цій машині ще дуже багато разів допомагатиме організації з різними заходами). Але по-справжньому ми почали спілкуватися, коли потрапив в КМО. Тоді я побачив, наскільки крутою людиною є Назар і на скільки він класний МНКівець: він завжди приходив на допомогу, навіть коли відійшов від діяльності, мав зразкові знання по ідеології — здача йому точок це завжди була цікава розмова на ту чи іншу тему. Як виховник він завжди міг дати хорошу пораду; як начальник (він був головою охорони в будинку на ЯрВалу), завжди був справедливий і дбав про хлопців, які працювали з ним. Був надзвичайно працьовитий — після добової зміни, йшов працювати в УВС, хоча більшість з тих, хто працював ту ж добу, їхали додому відсипатися. Завжди позитивний — дуже рідко можна було побачити його в поганому настрої чи щось подібне.

Дмитро Однойко

* * *

Штахета був для мене дуже милим. Він хоч і сварився, але дуже смішно.Я любила з ним говорити і дуже тішилась, коли чула, як він жартує. Він міг мене вислухати і підтримати. Якось ми були в лісі з ним і щось готували. Я була у відчаї, бо 2 місяць шукала роботу. Його слова тоді і проста історія підтримала мене. Дякую!

Марина Корчовна

* * *

Коли я в перше познайомилася із Штахетою, я була вражена його жартами та висловлюваннями. Була в шоці — таких людей я ще не зустрічала. Але це було настільки круто, чітко, влучно і по суті сказано. Він вмів правильно критикувати та вказувати на помилки, цим же вчив юних МНКівців і допомагав зростати. Востаннє ми бачилися в квітні 22-го — я відвозила його з побратимом у військову частину. Штахета, як завжди, жартував та посміхався. Казав, будьте там (на штабі) чемні.

Оля Сидій

* * *

Вважаю Назара своїм наставником в МНК і людиною, яка дала мені дуже багато в цілому в житті. Певно, він був першим в організації, хто повірив в мене, за що я йому дуже вдячний. 

Вперше ми бачилися на таборі Відвага 2013, першого грудня 2013 року він кілька годин був моїм ройовим на Революції Гідності, але познайомилися ми вже після мого переїзду до Києва восени 2014. Коли Назар був на збірці, ти розумів, що знаходишся в своїй компанії. Іноді це було деструктивно, можливо, хтось і ображався на його жарти, але що б він не казав, це завжди було дружньо і невимушено. Він задавав потрібний тон дискусії: зазвичай веселий, міг виважено говорити про серйозні речі, коли це було потрібно, вмів перевести розмову з дуже дрібних нюансів до суті і вдало підсумувати. 

На перший погляд, друг Штахета міг здатися несерйозним і поверхневим, але рівно до того моменту, поки не поспілкуєшся з ним сам-на-сам. Він глибоко вникав в історію націоналістичного руху, черпав інформацію не тільки з підручників, а й від безпосередніх учасників визвольних змагань, таких як п. Орест Васкул. Водночас не замикався лише на цьому. Так, саме від нього я дізнався те, як працюють криптовалюти або про існування непересічних колективів українській та неукраїнській музиці. Йому було надзвичайно цікаво здавати точки для здобуття статусу Дійсного Члена : таких витончених питань, певно що, не задавав мені жоден інший член організації. Його манера стала моїм еталоном: без надмірного тиску, в комфортній атмосфері, але з потребою дійти до суті. 

Він був чудовим провідником. В цьому і не тільки. Безліч разів їздили з Назаром на напівлегальні акції по декомунізації: по дорозі весело слухали Братів Гадюкіних та українські маршові пісні, а на місці Назар діяв максимально чітко, без зайвих рухів, розмов, емоцій. Він добре відчував, що, коли і як потрібно зробити.  Найбільше Назара пам'ятаю веселим і життєрадісним. Він заряджав цим запалом людей навколо. Жартував зі всіх і сам з себе та сприймав світ оптимістично. Штахета був тим, хто міг виручити в ситуаціях, коли ні до кого звернутися. В останні роки він відходив від активної діяльності в організації, але виручав нас в організації заходів, коли це було необхідно попри незручності для себе. Чесний, відвертий, надійний, справедливий, добрий, життєрадісний та веселий. Таким я знав Назара Матлака. Дякую, що був. 

Богдан Самойленко

* * *

Я мало знав Штахету, пізно долучившись до київського осередку. У 2018-му році він вже був старшим товаришем, що виховав тодішній провід та інколи приходив на ЗВК та допомагав із заходами. На таборах він був доволі різким, ніби докопувався просто так, без причини, ніби йому просто подобалось підколювати людей. Але здавалось всім було очевидно, що це його стиль наставництва. 

Якщо десь вдавалось поговорити з ним трохи більше, або завести гутірку у дискусію, то Назар поставав з іншого боку. Він вдало обстоював різні думки, послідовно розгортав свою позицію, але водночас міг вислухати та розібрати опонента. Штахета, здавалось, був лінивим, чи то просто втомленим від років діяльності, але, маючи сильне почуття обов’язку, ніколи не відмовляв, якщо просили про якусь допомогу. З матюками та прокльонами тих, хто витягнув його зі звичного життя, він приїжджав кудись на прохання КМОшників. У такі зустрічі завжди було цікаво обговорити з ними націоналістичні тексти або послухати, що він про них думає. Або ж дізнатись про актуальний стан видавничої галузі і куди котиться місцевий книжковий ринок. Будучи верстальником, Штахета кілька разів залітав на зустрічі макетувального відділу, і, критикуючи все, побічно розказував про основи типографіки і як використовувати шрифти у загальній композиції. Цікаво було дізнаватись, що фоліо не лише друкує русаків та проросійських тварей, а ще й робить це максимально неякісно. Веселим та цікавим був і сам Штахета. Скоропадського ще не любив.

Дмитро Крамченков

* * *

Коли я прийшла в осередок, Штахета вже не був активним в КМО. Але він все одно завжди був. Був він і мнк-івський бус. На Підпіллі, на сплаві, і взагалі на будь-якому виїзді будь-куди. Штахета не відмовляв у допомозі. Пригадую, як МНКІцю стало погано під час мандрівки і Штахета приїхав на бусі його рятувати. Коли дівчата  дуже сильно змерзли в поході, Штахета приїжджав на бусі їх рятувати. Ми гуляли якось з ним та Рітою. Штахету взагалі важко назвати людиною-ідилією, але ми гуляли літнім Маріуполем і здавалося, що Ріті і Штахеті судилося бути разом: у них ідилія була.

Аня Білоган

* * *

Якби мене попросили охарактеризувати Штахету одним словом, це було б — Справжній. Справжній у кожному своєму прояві — в радості, смутку, роздратованості, любові, дружбі. Зовсім мало людей є у цьому світі, які без страху осуду говоритимуть щиро правду в кожній ситуації та кожній людині. Одним із тих небагатьох був Назар. Він ніколи не лукавив, вказував на всі помилки, які помічав — щоб ми могли їх виправити і ставати кращими людьми та робити кращою організацію, яку він надзвичайно любив. 

Назар — людина, яка завжди жертвувала для Справи: свій час, кошти, зусилля. Я не пригадаю жодного випадку, коли б Штахета відмовив в допомозі: бути водієм на заході, бо більше було нікому, зіграти в відео на Збір, перевезти особисті речі, пожертвувати тижнем своєї відпустки, супроводжуючи мандрівний табір на півдні та не давши нам на ньому померти, бо більше ніхто не міг чи не хотів. Він ніколи, після понад 10 років в організації і вишколу кількох поколінь МНКівців, не вважав жодну працю негідною його: чи то верстка книги або написання кошторисів для проєктів, чи просте перенесення таборових речей з машини в гараж. 

Пам’ятаю нашу останню зустріч в Києві, 11 квітня 2022. Втомлений, але як завжди веселий та оптимістичний, Штахета вірив у нашу перемогу та жартував тоді, коли навколо все ще здавалося темним. Хотіла б я зараз знову шукати тобі крокси, сигарети та енергетики, а не писати ці слова. Хотіла б, як ми говорили ще не так давно, зібратися усією МНКівською родиною разом після перемоги, та міцно обійняти тебе. Дякую, що твій промінь світив у моєму житті!

Тетяна Денькович

* * *

Друг Штахета  — справжній приклад відданості, вірності, чесності, дієвості та життєвого оптимізму. Ти був націоналістом не на словах, а в кожній справі, в кожній дії, кожного дня свого життя. Ти залишишся назавжди на сторінках історії боротьби за Україну, а також у серцях кожного МНКівця, друзів, товаришів, побратимів, родини та дружини. Дякуємо, друже, що ти жив, творив та віддав своє життя за Українську Самостійну Соборну Державу.

9/44 Будь вірний Ідеї Нації на життя і смерть і не здайся, хоч би проти Тебе був увесь світ.