Україна — східний фланг Альянсу
Тоді їх було 12. Зараз - 29. Ми маємо стати тридцятими!
70 років тому , 4 квітня, у Вашингтоні був підписаний Північноатлантичний договір. Результатом цієї угоди між Бельгією, Великою Британією, Данією, Ісландією, Італією, Канадою, Люксембургом, Нідерландами, Норвегією, Португалією, Сполученими Штатами Америки та Францією стало утворення Північноатлантичного альянсу, або ж НАТО. Альянс визначив для себе такі головні завдання, як забезпечення свободи та безпеки країн-членів. Організація дотримується цінностей демократії, індивідуальної свободи, верховенства права та мирного розв'язання суперечок.
НАТО утворилося як результат загострення ситуації на політичній світовій арені у післявоєнний період. Зокрема, до об’єднання спонукали загроза реваншизму в Німеччині, агресивна політика СРСР та нездатність ООН забезпечити мир у світі. Тоді Радянський Союз ветував багато постанов Ради безпеки організації об’єднаних націй. Перший Генеральний секретар НАТО, британський військовий лорд Ісмей окреслив концепцію альянсу як «тримати росіян на відстані, американців — всередині (Європи), а німців — під контролем».
Так як в післявоєнний період країни-члени НАТО бачили загрозу для свободи та безпеки в Радянському Союзі, так сьогодні увесь світ бачить цю ж загрозу в правонаступниці СРСР Росії. І якщо після Другої Світової війни стримуючим фактором радянської агресії був саме альянс, кордони країн-членів якого межували з СРСР, то сьогодні цей кордон тримає Україна.
П’ять років триває російська агресія на Сході України. І вже п’ять років Україна впевнено рухається по вибраному геополітичному шляху євроатлантичної інтеграції. Ми реформували армію - щоб боротися та перемогти. Ми впроваджуємо стандарти альянсу в усі структури військової сфери для модернізації Збройних Сил та посилення співпраці. Ми чотири роки проводимо спільні військові навчання, щоб переймати досвід та втілювати його на полі бою.
Російська агресія з самого початку була гібридною: вона проникла в економіку, культуру, політику, інформаційний та гуманітарний простір, проїхалася танками по Сході України. Це стало стимулом для розробки та втілення найінноваційніших військових стратегій, які працюють в умовах гібридної війни та дозволяють нам перемагати.
Війна виховала наших військових як висококваліфікованих спеціалістів, які можуть вже не лише навчатися, але й навчати: передати практичний досвід з протидії гібридній війні та запобіганню загроз. Досвід, який Україна здобула протягом п’яти років війни, є унікальним, адже жодна з країн НАТО не бере участі в подібних військових конфліктах: ні за характером, ні за тривалістю.
Ми зробили цивілізаційний вибір та проявили політичну волю, закріпивши в Конституції стратегічний курс України на членство в НАТО. Зараз, не зважаючи на виборчий період та можливу зміну влади, важливо зберегти той напрямок, яким ми впевнено йдемо останні п’ять років — до західного демократичного світу. Для цього необхідно побудувати процес інтеграції України в НАТО на загальних умовах, незважаючи на війну, адже наш досвід в боротьбі з противником альянсу Росією, яка спрямовує свою агресію не лише на Україну, але й на балтійські країни-члени НАТО, надзвичайно цінний.
Сьогодні Україна є одним з головних стратегічних партнерів альянсу. Наступний крок — стати повноправним членом НАТО.
