“Великі характери показуються у хвилинах великої проби.  

Фразами не можна вилонити й виростити революційних кадрів, але акцією. Наш визвольно-революційний рух кріпшав і зростав не лише завдяки теорії, а передусім завдяки нашим діям, акціям в ім’я недискусійних ідей.”

Ярослав Стецько

Кожна нація, кожна країна має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. З 28 квітня по 1 травня тривала подія, яку вже сміливо можна назвати традицією для багатьох людей — теренова гра “Гурби-Антонівці”.

Цьогоріч змагання зібрали 300 хлопців та дівчат з різних куточків України та на 60 годин об'єднали їх спільною метою — здобути перемогу. Мета, як і місце гри є вже незмінними 16 рік поспіль. Лісовий масив між селами Гурби (Рівненщина) та Антонівці (Тернопільщина) є без сумніву легендарним місцем, яке будучи свідком найбільшого бою УПА проти військ НКВС більш ніж століття тому й досі надихає молодих патріотів до боротьби.

Пліч о пліч з ідеєю, націоналістів завжди по життєвому шляху веде віра, саме тому перше, з чого розпочалося відкриття теренової гри була молитва. Також з вітальним словом виступили голова МНК Соломія Фаріон: “Ми зібрались у цьому історичному місці, в першу чергу для того, щоб вшанувати пам'ять борців за Волю України, а також відчути ті емоції та енергію, яка панує в Кременецьких лісах з 1944 року. Гурби-Антонівці — це не просто теренова гра, це вишкіл, що так необхідний для української молоді. Тут ми загартовуємо у собі силу волі та духу, виховуємо риси характеру українських націоналістів”

Далі найцікавіше — справжні протистояння з боями на території 20 квадратних кілометрів. Щоб пройти до кінця і здобути перемогу кожному учаснику доводилося прикладати чимало зусиль, як фізичних так і моральних, іноді нехтуючи власними потребами та бажаннями. Гравці були попередньо розділені на дві команди, що змагалися між собою за прапори та “життя” одна одної.

        Гра була надзвичайно динамічною. Незважаючи на те, що більшість часу лідерські позиції займав курінь левів, та остання ніч змінила хід гри в протилежну сторону — перемогу здобули Вовки, з відривом в 35 балів.

         “Гадаю, всі люди, які коли-небудь брали участь в цьому дійстві, погодяться зі мною, що це не просто гра на дві доби, це місце, яке гартує людину, дає їй можливість бути ближчим до історії, партизанського життя, відчути, що означає битися до кінця поруч з людьми, які стають твоєю опорою і друзями на все життя,”— розповідає ройова куреня левів Христина Паламар.