ПРОСТИМИ СЛОВАМИ ПРО: блокаду морів, повномасштабну війну з РФ
Блокада Чорного та Азовського морів, військові навчання в Білорусі, “Нормандська зустріч”, а також статті в ЗМІ щодо неминучості повномасштабної війни – Україну щоденно обговорюють на вищих дипломатичних зустрічах.
1. Росія та Білорусь розпочали військові навчання поблизу кордонів з Україною.
10 лютого розпочалися спільні білорусько-російські військові навчання «Союзна рішучість-2022». Під час десятиденних маневрів збройні сили двох країн відпрацюють завдання щодо відбиття гіпотетичної агресії країн Заходу та України проти Білорусі та Росії, а також щодо протидії тероризму та захисту інтересів Союзної держави.
У цей же день Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ), яким фактично керує РФ, заявила, що «на тлі постачання озброєння Києву із боку західних партнерів існує загроза постійної ескалації конфлікту на південному сході України». Наміри ескалації агресії РФ ховає під риторикою, що Україна отримала багато зброї і нібито "може піти у наступ".
Водночас самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко в одному з ефірів заявив, що Україна продовжує поводитись агресивно поблизу їхнього кордону. Вусатий дід виправдовує потенційне вторгнення своїх військ то розстрілом з української сторони прикордонної таблички, то збиттям українського БПЛА на їхній території тощо. Звісно, що за всіма цими діями насправді стоїть Кремль або ж і сама Білорусь. Україні не вигідно здійснювати такі речі. У будь-якому разі на північному кордоні стає гарячіше.
2. Блокада судноплавства в акваторії Чорного та Азовського морях.
Чорне море в північно-західній частині перекрилось до межі територіального моря України (12 миль – морський кордон), в Азовському – від узбережжя окупованого Криму до узбережжя Краснодарського краю". Російське військове командування з 13 по 19 лютого заборонило судноплавство в цих ділянках через нібито заплановані артилерійські та ракетні навчання їхнього флоту.
Кремль всі свої тактичні кроки здійснював напередодні перемовин в "Нормандському форматі". Це є елементом тиску на наше політичне керівництво. Кінцева мета - отримання поступок щодо особливого статусу тимчасово окупованих територій на умовах Москви.
На жаль, ми поки що безсилі. Міжнародна спільнота не може прийняти жодних реальних дій для того, щоб розблокувати судноплавство в акваторії цих морів. Водночас Україна щоденно несе грошові втрати, адже значна частина кораблів з товарами не може увійти в порти. Також багато компаній розриває контракти з українською стороною, адже вони переживають, щоб їхні кораблі не застрягли десь у разі війни. Росія намагається нас економічно виснажувати.
3. “Нормандська зустріч” – найочікуваніша подія тижня для України.
У п'ятницю вночі відбулась пресконференція після дев’яти годин перемовин між Україною, Францією, Німеччиною та Росією. Усі ми мали побоювання, що під тиском Путіна представники української влади здадуть наші інтереси. На щастя, це не відбулось, адже відповідь активного суспільства не забарилась би.
Найгарячіші суперечки були щодо визнання так званої "ЛДНР" стороною перемовин й необхідністю узгодження з нею "пропозицій врегулювання конфлікту". Україна відмовилась від цього сценарію. Такому рішенню також сприяли активно США та Великобританія, які напередодні вели перемовини з усіма представниками "нормандського формату".
Водночас незабаром має відновитись робота тристоронньої контактної групи щодо Донбасу. Можливо саме в ТКГ будуть заховані якісь підводні камені, які не були озвучені Єрмаком. Все-таки трохи важко вірити у такий хороший результат з нашої сторони на перемовинах в Берліні.
4. Іноземні ЗМІ активно пишуть, що російське вторгнення неминуче, а наші міста можуть взяти за декілька днів: чому так?
Останні тижні ми ледь не щодня читаємо заголовки, які нас трохи шокують. В якісь моменти ми думаємо: ці журналісти адекватні? Харків не можна захопити за 3 дні! Насправді таким речам є логічне пояснення.
На фоні загострення російсько-українських стосунків з’являється багато різних інформаційно-психологічних операцій від зацікавлених сторін. Деяких журналістів, навіть у відомих виданнях як New York Times, мають під контролем росіяни. Ці люди без вагань виконують забаганки Путіна. Але, на щастя, таких журналістів меншість, адже в сталих демократіях високі стандарти до ЗМІ.
Найбільше зацікавлені у таких статтях наші союзники. І їхня мета – не залякати українців, а привернути увагу світової спільноти до ситуації в Україні. Пропаганда щоденна про неминучість повномасштабного вторгнення Росії в Україну сприяє прискоренню та збільшенню виділення нам засобів для ведення війни. Такі статті краще впливають на свідомість генералів та політиків по всьому світу. Вони дають зрозуміти, що Росія є головним порушником міжнародної безпеки, що Україна знаходиться у дуже важкому стані, і що нам необхідно допомогти.
Водночас не слід думати, що російські плани щодо повномасштабного вторгнення – це всього лише балачки в ЗМІ. Загроза є реальною, тому нам завжди слід бути напоготові.
