ПЕРША КОНСТИТУЦІЯ ЄВРОПИ
“Хоч би які великі були московські насильства, вони не дають москалям жодного законного права на Україну”
ПИЛИП ОРЛИК
Перш ніж розповісти про саму Конституцію, варто бодай одним словом згадати про автора цього документа.
Орлик Пилип Степанович, або ж просто — Пилип Орлик. Його коріння сягає із далекої Чехії, але народився Пилип на теренах сучасної Білорусії, а помер на території сучасної Румунії. Як ми помітили, він не був етнічним українцем, проте найбільшої слави здобув завдяки боротьбі за незалежність України.
Навчання Пилип Орлик розпочав в єзуїтській колегії у Вільнюсі, закінчував — в православній Києво-Могилянській академії. Після випуску обійняв посаду секретаря канцелярії київського митрополита, а через зовсім короткий термін був запрошений до гетьманської канцелярії в Батурин. Через однакові погляди та ідеї Мазепа взяв у своє найближче коло Пилипа Орлика. Завдяки великій підтримці та повній довірі самого Гетьмана, у 1707 році Орлик обіймає посаду генерального писаря!
“Я надіюся, що ти мене ніколи не зрадиш”, — сказав Мазепа Орлику пізніше.
Після поразки Полтавської битви 1709 р., він разом з Мазепою та шведським Королем Карлом XII опинилися у Бендерах. Перед ними поставало питання щодо наступника Гетьмана. Було висунуто 3 кандидатури: небіж Івана Мазепи Войнаровський, полковник Горленко та генеральний писар Орлик. Перший відмовився від гетьманського уряду, а Горленко не мав авторитету серед старшини. Потенційним претендентом залишався Пилип Орлик. Саме в цей час він і починає складати свої угоди, адже на цей час Конституцією називались саме угоди між Гетьманом і виборцями (козаками).
Тож 5 квітня 1710 року перед більш ніж 50 представниками найвищої старшини й понад 4000 козаками, на місце Мазепи було обрано Пилипа Орлика. Того ж дня було і підписано важливий документ — “Pacta et Contitutiones legum Libertatumque Exercitus Zaporoviensis”(лат.), що дослівно перекладається як “Пакти та Конституції прав та вольностей Війська Запорізького”. В історію ввійшов цей документ під назвою “Конституція Пилипа Орлика”, або ж “Бендерська Конституція”.
Конституція складалася із вступу та 16 статей. У преамбулі викладена коротка історія українського народу, аналіз українсько-російських та українсько-шведських відносин в роки гетьманування Б.Хмельницького. Наголошувалось на тому, що Московське царство всіляко обмежувало права і вольності козаків, а також йшлося про відновлення українсько-шведських відносин.
Із шістнадцяти статей, у найголовніших зазначалося, що Конституція:
- захищала православну віру;
- встановлювала кордони та забезпечувала територіальну цілісність, яка мала об'єднувати Правобережжя, Лівобережжя та Запоріжжя;
- зобов'язувала Гетьмана налагодити мирні відносини з Кримським ханом;
- закріплювала принцип поділу гілок влади на ЗАКОНОДАВЧУ (Генеральна Рада), ВИКОНАВЧУ (Гетьман та Генеральна старшина), СУДОВУ (Генеральний Суд);
- захищала приватну власність, не допускаючи старшинського землеволодіння та обезземелення рядового козацтва.
“Пакти та Конституції” закріплювали незалежність від Москви та одночасно протекторат Швеції. Реалізація угод була обмежена внаслідок несприятливої міжнародної ситуації та постійних військових дій. Однак протягом кількох років конституційні положення діяли на Правобережжі завдяки походам військ Орлика у 1711 та 1713 рр. та визнанню його влади місцевим населенням. Цей документ враховував не лише інтереси козацтва як провідної верстви, а й регламентував життєдіяльність інших українських станів — духовенства, міщанства, купецтва та селянства. Усі ці категорії населення тогочасної України творцями “Конституції” об'єднувалися в поняття “народ”.
Пилип Орлик прагнув реалізувати свою програму на практиці повністю. Для досягнення мети він прагнув залучити передусім Швецію та Туреччину. З Карлом XII він уклав спеціальну угоду, згідно з якою той обіцяв продовження війни з Росією й допомогу Гетьману. Було також налагоджено стосунки з Кримським ханом. Водночас відносини між Гетьманом і Річчю Посполитою значно погіршились. Зрада Кримського хана також не змусила себе чекати. У такій важкій ситуації Орлик потрібно було шукати собі нових союзників. Єдиним варіантом для нього залишався турецький султан. Вирішальна битва сталася в липні 1711 року на річці Прут. Козаки активно допомагали турецькому султану, що і змусило москалів підписати мирний договір з Туреччиною та повністю відмовитись від зазіхань на Правобережну Україну. Після битви Орлик відправив своїх дипломатів в Стамбул, де підписали умови, згідно з якими Правобережжя повністю переходило у володіння Гетьмана.
У дуже складних, на той час, політичних умовах Пилип Орлик, звичайно, не міг перебувати в Україні. Понад 30 років він провів в еміграції: у Швеції, Німеччині, Туреччині, Австрії, Чехії. Та куди б доля не закидала Гетьмана, його ніколи не покидала думка про вільну Україну. “Пакти та Конституції прав та вольностей Війська Запорізького” мали на меті спонукати до постійних дій задля здобуття найважливішого — повної незалежності України.
“Конституція Пилипа Орлика” заклала основу розвитку національного конституціоналізму нової та новітньої доби й стала визначною пам’яткою національної та європейської політичної думки 18-го століття.
