Щоденно о 9:00 в Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання для вшанування пам’яті загиблих унаслідок збройної агресії РФ. Указ про загальнонаціональну хвилину мовчання було підписано 16.03.2023 року: “Вшануємо світлою пам’яттю всіх, хто віддав своє життя через вторгнення російської федерації в Україну!

Згадаймо Героїв, які боролися і загинули за наше майбутнє, невинних дітей, мирних українців та всіх наших співвітчизників! Пам’ятаємо! Не пробачимо! Переможемо! Слава Україні! Героям слава!”

Беручи до уваги ідеологію Українського націоналізму “пам’ятування” це не лише про “згадати і не забувати” це про 5 точку Декалогу: “Пімсти смерть великих лицарів”. Пам’ятування в українському націоналізмі є глибоким, активним і безпосередньо пов’язаним із боротьбою проти російського ворога. Це не лише вшанування загиблих, а й прагнення до справедливості, до відновлення гідності нашої Нації.

Цитуючи молитву українського націоналіста: “Задзвони мені брязкотом кайдан, скрипом шибениць в понурі ранки, принеси мені зойки закатованих в льохах і тюрмах і на засланнях…щоб пімстити ганьбу неволі, стоптану честь, глум катів Твоїх, невинну кров помордованих під Базаром, Крутами, в Кінгірі і Воркуті, геройську смерть героїв Української Нації, Української Національної Революції..тисяч інших незнаних нам, що їх кості порозкидані або тайком загребані” стає зрозуміло, що це і є тим потужним закликом до дій. Молитва нагадує нам про жахи, які пережили наші предки, і про те, що їхні жертви не можуть бути забуті. Брязкання кайданів і скрип шибениць є символами терору, з яким зіштовхнулися українці. Автор молитви Осип Мащак звертається до пам’яті загиблих, щоб укріпити свою віру і рішучість у боротьбі. Тут відчувається не тільки біль, а й глибокий національний патос, що спонукає до помсти і справедливості. Це не просто згадка про минуле, а заклик продовжити боротьбу за свободу та гідність. 

Щодня, коли ми згадуємо про загиблих Героїв, ми не лише вшановуємо їхню пам'ять, але й підтверджуємо своє зобов’язання продовжувати їхню справу. Кожен полеглий став символом не лише мужності, а й ідеалів, за які вони боролися.  В Україні ми спостерігаємо, як дух цих Героїв продовжує жити в кожному з нас. В їхню пам’ять ми прагнемо створювати щось нове. На місці одного загиблого виникає десяток нових ініціатив, і це можна побачити в багатьох аспектах. Наприклад, люди, надихаючись прикладом Героїв, відкривають нові книгарні, які стають центрами культури та освіти, в яких зберігаються пам’ять про наших полеглих і поширюються їхні ідеї.Також ми бачимо, як у місцевих школах вводяться програми, які вшановують пам’ять загиблих, навчають дітей цінності свободи та гідності. Діти отримують можливість дізнатися про історію нашої боротьби, про мужність тих, хто віддав своє життя за нашу незалежність.

Війна змінила не лише обличчя наших міст, але й саму суть нашого суспільства. Люди, котрі раніше займалися мирними професіями, сьогодні стають військовими, обираючи захист Батьківщини як своє нове покликання та можливість помстити за полеглих. Це свідчить про те, що в кожному з нас живе рішучість продовжувати боротьбу, на яку нас надихнули наші полеглі.Наша боротьба за свободу, гідність і справедливість триває, і кожен з нас, виконуючи свій обов'язок, є частиною цього великого руху. Ми пам’ятаємо про тих, хто загинув, і ми обіцяємо продовжити їхню справу, віддаючи данину їхній пам’яті не лише словами, але й конкретними справами.

Тож, щоранку під час хвилини мовчання ми не лише згадуємо про загиблих, але й усвідомлюємо, що їхня боротьба живе в нас. Ми стаємо надією для нових поколінь, готових боротися за свою країну, за свою ідентичність і за світле майбутнє. Наша сила полягає в єдності, пам’яті та рішучості!