23 серпня помер Дійсний Член МНК, Член Організації Українських Націоналістів (революційної) Андрій Клименко, друг Клим.

 

Юнацтво

Андрій Клименко народився 29 лютого 1984 року в Криму, у родині інженерів Ростислава та Тетяни Клименків. Його дитинство минуло в мальовничій Кафі (Феодосії), де поряд були море, гори та старший брат Артем. Природа цього краю, його простори та стихії формували світогляд Андрія, збагачували його внутрішній світ. 

З ранніх років Андрій проявляв інтерес до мистецтва. Художня школа стала місцем, де він почав втілювати свої дитячі захоплення у форму. Його картини відображали те, що його оточувало: море, пейзажі, природа, сповнена кольорів. Спорт також відігравав важливу роль у його житті, загартовуючи його силу волі та витривалість.Зростаючи коло великої води, Андрій почав малювати. Художня школа та спорт були його захопленнями юності. Українська мова та Україна – стали свідомим вибором і покликом серця.

Завершивши в Кафі українськомовну школу-колегіум "Аріадна", Андрій вирушив до столиці, де, за прикладом брата, вступив до Києво-Могилянської академії на факультет правничих наук. Він чесно збирався вчити право, однак пасіонарність, категоричність і жага до пригод спричинили новий виток його біографії.

 

Діяльність у МНК

У студентські роки Андрій, повний енергії та жаги до змін, приєднався до Молодіжного Націоналістичного Конгресу (МНК) у 2001 році. Тут він знайшов справу, яка відповідала його пасіонарному духу. Псевдо "Клим", під яким Андрій був відомий у націоналістичних колах, стало символом його відданості справі та незламності характеру.

Протягом 2001-2008 років він активно працював над розвитком МНК. Друзі й побратими згадують, що саме в цей період він організував численні вишколи та табори, такі як "Гурби-Антонівці", "Лисоня", "Повстанська ватра" та "Урай". Олександр Саліженко, який тісно співпрацював з Андрієм, згадує його як чудового лідера і вишкільника. Клим навчав молодь навичок виживання, орієнтування на місцевості, лідерства та вогневої підготовки.

Одним із найважливіших проектів Андрія став організований ним табір для провідного членства МНК, частина якого відбувалася навіть на території ворога – у зоні відчуження. Це підкреслювало його готовність до викликів і незламність перед небезпекою.

Клим також займався інформаційною роботою — очолював Інформцентр МНК, розвивав медіапідрозділ організації, редагував газету та допомагав із створенням першого сайту МНК. Його друзі згадують, як він невтомно працював над розробкою макетів листівок, брошур та наліпок.

Окрім вишколів і інформаційної діяльності, Андрій активно брав участь у політичних акціях. Він був одним із ключових учасників кампанії "Україна без Кучми", а під час Помаранчевої революції став заступником коменданта в Українському Домі та керував охороною Майдану. Його енергія, рішучість і здатність до організації надихали інших.

Олександр Саліженко, побратим Андрія, з особливою теплотою згадує спільні моменти: "Ми з Андрієм їздили Києвом, шукали спецодяг для самооборони Майдану, готувалися до штурму 'Беркуту'. Завдяки Андрію ми придбали мікроавтобус, яким організовували табори, акції та презентації". Його лідерські якості були надзвичайно цінними для всіх, хто з ним працював.

 

Професійна діяльність

Попри його активність у МНК, Андрій завжди прагнув до професійного розвитку. Після 2008 року його життя було тісно пов'язане з медіа. Він розпочав свою кар'єру у спортивних інтернет-медіа, де був спочатку новинарем, а згодом шеф-редактором сайту "Чемпіон". Це стало лише початком його шляху в журналістиці та PR. Клим отримав освіту в галузі управління зв'язками з громадськістю, і саме ця професія стала його основною.

З 2008 року Андрій приєднався до команди "Української правди" — одного з провідних видань України. За понад десятиліття роботи в інтернет-виданні Георгія Гонгадзе й Олени Притули він займав посади редактора стрічки новин, директора з продажів, а згодом – виконавчого директора. Андрій став справжнім професіоналом у своїй галузі, постійно вдосконалював свої навички та знання. Він навчався у Києво-Могилянській бізнес-школі, де вивчав менеджмент, медіамонетизацію в Стокгольмській школі економіки, а також маркетинг і рекламу.

Його друг та колега Петро Савич згадує: "Клим був справжнім лідером у своїй галузі. Він ніколи не боявся складних завдань, був вимогливим до себе і до інших. Його рішучість та наполегливість були прикладом для нас усіх".

Окрім медійної діяльності, Андрій захоплювався екологією. Після переїзду до селища Глеваха він облаштував у себе вдома справжню сортувальну станцію для відходів. Він також намагався боротися зі звичкою місцевих мешканців палити листя та сміття, за що заслужив повагу частини громади.

З початком повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Андрій не залишився осторонь. Він добровільно приєднався до лав тероборони Київщини, де отримав поранення, але не здався. Його останнім проєктом стала співпраця з побратимами з Третьої окремої штурмової бригади, яка стала останньою справою його життя.

 

Пам'ять і спадок

Андрій Клименко залишив яскравий слід у житті тих, хто його знав. Він був прикладом незламного духу, вірності своїм принципам і любові до України. Побратими згадують його як людину слова та честі, здатного повести за собою, готового допомогти в будь-якій ситуації.

Олександр Саліженко пише: "Клим був авторитетом, людиною слова і честі, вимогливим до себе та інших. Він мав складний, але надзвичайно принциповий характер. Це був побратим, з яким можна було йти в розвідку".

Його дружина, діти, побратими та колеги продовжують нести пам'ять про нього в своїх серцях. Андрій залишив нам приклад, як боротися за свої переконання і ніколи не здаватися.

 

Спогади друзів про Андрія Клименка

Олександр Саліженко:

З Климом я познайомився під час Помаранчевої революції, він тоді разом із Чеченом були комендантами Українського дому. Ми із членством КМО МНК чергували там, разом із Андрієм їздили Києвом та шукали спецодяг для самооборони Майдану, додаткові речі, харчі, готувались до штурму "Беркуту". Завдяки Андрію в тому числі в МНК придбали мікроавтобус, яким згодом успішно їздили для організації й проведення таборів, презентацій та різних акцій.

Під час Революції Гідності разом із Андрієм були в одному рої 14 сотні Самооборони Майдану, чергували біля Будинку профспілок. Неодноразово були пліч-о-пліч у вуличних бійках з комуністами під час Маршів УПА, з "братчиками" Корчинського, на стрілках зі скінхедами, на виїзді "Чорних вовків". Неодноразово нашою великою компанією пили пиво на точці біля Золотих, біля Петрицького. Ганяли чаї на чергуванні. Він це любив, які і всі ми. На нашому спільному рахунку кілька "ліквідованих" Ленінів по всій території України. Разом з ним та Яриком об'їхали майже всю Україну на організаційному бусі, він любив у дорозі слухати музику і завжди просив, щоб я включав свою підбірку року й металу. Любив, коли ми дорогою на Лисоню чи Гурби, заїжджали разом із хлопцями до моїх батьків у рідну Гопчицю. Батьки завжди нас чекали й влаштовували для хлопців щедру зустріч.

Андрій організував та провів низку таборів МНК — Гурби-Антонівці, Лисоня, Повстанська ватра та інші. На таборах Андрій був лектором з виживання, орієнтування, лідерства, вогневої підготовки. Андрій був організатором та комендантом Ураю у Чорнобильській зоні, тоді він вперше доручив мені вести всю групу на певному відтинку шляху. Згодом Клим створив та розвивав Інформцентр МНК, редагував газету та займався розробкою першого сайту, макетував листівки, брошури та наліпки.

Після вторгнення росії у 2014 Андрій організував частину з нас для занять з вогневої та тактичної підготовки, саперної справи, маскування та багато іншого. Він мотивував купувати зброю та вміти відповідально нею користуватись. Разом із ним та його братом Артемом були разом у стрілецькому клубі.

Андрій завжди був авторитетом, людиною слова і честі, серйозним, відповідальним вимогливим до себе та інших. Він завжди був ініціативним та енергійним. Водночас він мав складний і впертий характер, був категоричним та запальним. Але ці риси лише підтверджували, що він вольова й послідовна людина, він не говорив зайвого і очікував цього від інших. Це був побратим, з яким можна було йти у будь-яку розвідку та на будь-яку справу. Що й було, але це не для публічних спогадів.

Ми з Андрієм були кумами і я надзвичайно щасливий, що він запропонував мені бути хрещеним його доньки. Саме завдяки цьому ми часто та щиро спілкувались. Свого часу він запросив мене працювати з ним, а через кілька років я допоміг йому з роботою.

Андрій працював комунікаційником у низці провідних кампаній та ЗМІ України, зокрема на телеканалі "Україна", був багаторічним виконавчим директором "Української правди". Працював у журналі "Країна" та "Газеті по-українськи", після чого приєднався до команди Руху ЧЕСНО.

На Андрія та його допомогу завжди можна було розраховувати. Саме він найчастіше писав і дзвонив мені, коли я лікувався в Національному інституті раку, пропонував допомогу, розраду, пошук грошей та навіть бути для мене водієм на час лікування. Хоч я й відмовився від пропозицій Андрія, але надзвичайно цінував його слова тоді і неймовірно вдячний за все тепер.

На фото в додатку ми з Андрієм від МНК після Помаранчевої революції з тодішнім міністром молоді Юрієм Павленком від "Нашої України" (до того, як він перевзується і піде до "регіоналів", а згодом в ОПЗЖ) на форумі молодіжних організацій у Києві.

* * *

Юлія Саліженко:

Андрій був завжди дуже відкритою та щирою людиною. На нього завжди можна було покластися та розраховувати на підтримку. Коли в нашій родині сталася біда – чоловік сильно захворів, він був одним з небагатьох старих друзів, хто одразу запропонував допомогу, разом із сім'єю підтримував, запитував, як справи – це дуже допомагало! Те, що мене завжди захоплювало в Андрієві – те, що йому вдавалось бути одночасно строгим до себе та інших, принциповим та вибагливим. Але при цьому бути добрим, веселим, турботливим зі своєю сім'єю та близькими. Я дуже рада, що знала Андрія, його справи пам'ятатимуть безліч його друзів та побратимів. Він дуже багато встиг зробити для України, дякую йому за це!

 

* * *

Петро Савич: 

Фаховий медійник, топ-менеджер, націоналіст, динамівець, патріот, громадський діяч, батько і чоловік. За кожною з цих ідентичностей стоїть величезний пласт енергії та досягнень.

Саме він витягнув мене з ями, в яку я провалився в 22-му році.

Він якимось дивним чином завжди відчував коли його підтримка була особливо потрібна, і сам приходив на допомогу. Такої його опіки і підтримки вистачало на всіх, хто його оточував.

З початку великої війни Андрій розгорнув величезну діяльність по підтримці тих хто воює, та тих хто в тилу. Напевно така бурхлива активність була пов'язана з його здоров'ям, яке поступово згасало, і він хотів встигнути зробити максимум для перемоги в цій війні.

Дуже шкода що він не встиг побачити реліз проекту, над яким ми працювали крайні кілька місяців.

Він тримав контакти та зшивав спільноту всіх поколінь Молодіжний Націоналістичний Конгрес, щоб цей рух продовжував рости й розвиватись. І саме він згладжував конфлікти які природно виникали в організації ідейних націоналістів. І мирив людей в середовищі де слова "компроміс" і "домовленості" вважаються матюками.

Це насправді велика втрата для середовища, і я ще й досі не можу до кінця осягнути її глибину.

З великою вдячністю за все що ти зробив, я спробую продовжити нашу  справу.

* * *

Максим Новіков:

Значна втрата не тільки для націоналістичного середовища, але й для інших сфер, де відбувся Друг Клим, така, наприклад як і спортивна журналістика.Коли Клим працював в редакції Чемпіон, приїздив на фінал Суперкубку у Суми... зустрів, гостював... такі то спогади... Дякую за науку, друже.

* * *

WBC Ультрас Динамо:

Клим був відомим представником старої школи фанатів Динамо Київ, який активно підтримував команду не лише в Україні, а й за її межами. Він завжди був у самому центрі подій, стояв пліч-о-пліч з іншими фанатами у багатьох навколофутбольних бійках. Він завжди з честю захищав біло-сині кольори.

У березні 2022 року, боронячи Київщину в складі ТРО, він отримав серйозне поранення. Довгий час лікувався, але його бажання боротися не зникало. На жаль, він раптово пішов із життя у віці 40 років.

Клим був не тільки фанатом, але й відомою особистістю в націоналістичному середовищі. Він був справжнім патріотом і хуліганом.

Його життя було сповнене відваги та рішучості, і на прикладі таких людей, як Клим, варто виховувати наступні покоління. Він був людиною з великим серцем і незламним духом, який завжди залишиться в пам’яті тих, хто його знав.

* * *

Севгіль Мусаєва: 

Андрій з Кафи. Міста, де багато років тому народилась моя найрідніша бабуся.

Міста, яким Андрій безліч разів обіцяв провести екскурсію, коли ми одного дня повернемося додому.

Крим  — не єдине, що нас поєднувало. Колись у 2016-2017 ми пройшли дуже складний період в УП після втрати Павла Шеремета. Тоді усе було чорно-білим і, здавалося, немає на кого покластися. Але такою людиною був Андрій. Без нього УП би не пройшла той час.

Андрій дуже любив Україну. І український Крим. І мені зараз нестерпно боляче від того, що він не зможе побачити рідну Феодосію вільною.

* * *

Андрій Мочурад:

На жаль, під руками немає спільної фото з Климом. То переважно, були ще ті часи коли фотографували на плівку, однострої МНК робили з бундесівських сорочок шукаючи їх по секондах, а супутникові мапи території тернівки на Гурбах видавались атрибутами фільмів про шпигунів.

Андрій Клименко був не пересічною людиною. Трохи вредним, дуже впертим, але справжнім націоналістом і другом.

Скільки всього згадується — від обговорень як правильно буде валити пам'ятники леніну, до планування вишколів по інформаційній роботі. Від критики діяльності Львівського МНК (я тоді очолював осередок і наші бачення були різні) і до переписування правильників впоряду.

Його всюди було повно, він завжди обгрунтовував свою думку. Він горів тим що робив і запалював інших тою іскрою.

І постійно дотримувався наративу — повинні рухатись, розвиватись, боротись, бо буде повноцінна війна. Вона не могла не бути.

Згадується як біля ватри на таборі тихо говорили про те, що колись в окопах будемо згадувати вишколи.

Тоді біля ватри був і Клим і Давидюк і збоку сидів Ілляш. й інші, — таке враження що з такими людьми відходить епоха.

Востаннє бачились на річниці Молодіжний Націоналістичний Конгрес і тоді й не думалось, що то останній раз жартуємо і спілкуємось.

Климе, друже. Дякую тобі за все. За приклад, за енергію, за стрижень.  Розпалюй ватру, рано чи пізно ми всі підтягнемось.