Ще понад 150 років тому райхсканцлер Німеччини Отто фон Бісмарк говорив, що війни виграють не генерали, а шкільні вчителі та парафіяльні священики. Так, в сучасних умовах йде війна за свідомість людей, тому від того, що вкладають в голови з самого дитинства спочатку вчителі в школі, а потім викладачі у вишах молодим особам, залежить національна безпека країни.

Однією з п’яти основних пріоритетів національних інтересів України та забезпечення національної безпеки, визначених у Стратегії національної безпеки України, затвердженої 14 вересня 2020 року, є «суспільний розвиток, насамперед розвиток людського капіталу». Реалізація цих пріоритетів забезпечуватиметься за відповідним напрямом: «розвиток людського капіталу України, зокрема через модернізацію освіти і науки, охорони здоров’я, культури, соціального захисту». Інклюзивний діалог держави та громадян буде здійснюватися через створення системи стратегічних комунікацій та публічне обговорення актуальних проблем суспільного розвитку, підвищення рівня медіакультури суспільства.

 Також у Стратегії національної безпеки України визначено велику кількість загроз національній безпеці, зокрема як гібридна війна Російської Федерації, включно із політичними, економічними, інформаційно-психологічними, кібер- і воєнними засобами.

Актуальність стану освіти і в безпосередньому безпековому вимірі додатково зростає в умовах системної російської агресії. Важливо підкреслити, що у розробці питання впливу освіти на національну безпеку йдеться не про мілітаризацію чи примітивну «патріотизацію» освіти, а саме про забезпечення ключових умов збереження і примноження людського капіталу, поліпшення стану захищеності держави і суспільства щодо актуальних і потенційних загроз суголосно з тим, як ці питання вирішуються у провідних країнах світу, зокрема, у США та, врешті-решт, - забезпечення кращого майбутнього для нашої країни. Формування патріотизму в українському суспільстві залишається першочерговим як для держави, так і для системи освіти в цілому. У зв’язку з цим національно-патріотичне виховання є важливою складовою освітнього процесу.

Деякі проблеми є нагальними для забезпечення національної безпеки України. Зокрема, однією із найважливіших є необхідність формування і зміцнення суспільної єдності через навчальні предмети суспільствознавчого циклу (історія України та всесвітня історія, правознавство, захист Вітчизни). Значення належного опанування цих предметів важко переоцінити, оскільки саме вони діють як клей, який тримає разом наше суспільство. Таким чином, напрошується висновок, що військова сила вже не є достатньою умовою для гарантування безпеки держави. Національна безпека нині тісно пов’язана з людським капіталом, а сила чи слабкість людського капіталу країни визначається станом системи освіти.

Економічне зростання залежить від конкурентоспроможності на світовому ринку товарів і послуг, який вимагає як дедалі вищої кваліфікації, так і (що особливо важливо) дедалі вищої здатності працівників швидко опановувати нові знання, уміння та навички, пристосовуючись до динамічного розвитку економіки та новітніх технологічних змін. Те саме стосується і оборони держави: новітні військові та оборонно-промислові технології потребують кваліфікованих кадрів, здатних до якісного і швидкого освоєння нових знань і умінь.

Проникнення інформаційних технологій та нових медіа в економіку, соціальне життя та оборонну сферу зумовлює важливість комп’ютерної грамотності та медіаосвіти як складових навчальних програм. З огляду на подальше зростання руйнівного потенціалу кібератак, із посиленням ролі різноманітних інформаційних систем та розвитком «інтернету речей», актуальним завданням стає підготовка фахівців, здатних адекватним чином забезпечувати захист інформаційних систем об’єктів критичної інфраструктури (включно з деякими найбільш соціально значущими приватними структурами, як-от оператори зв’язку, надавачі транспортних та банківських послуг тощо) і державних органів.

Для України важливою специфічною проблемою також є забезпечення належного рівня патріотизму та опірності до ворожих впливів громадян України підвищення медіаграмотності українського населення. Громадяни живуть в інформаційному просторі і щоденно отримують інформацію з Інтернету, преси, радіопередач, з екранів телевізорів. Перебуваючи в світі відірваних від реальності символів, вони можуть іти навіть проти своїх власних інтересів. Реальність відступає на другий план. В цьому розумінні людина не є вільною, тим більше, що існує ряд способів ефективного інформаційного впливу. Для них існує термін "брейн уошінг" ("Brain washing") – промивання мізків. За допомогою "брейн уошінг" може здійснюватись зомбування людей, створення пасивної піддатливої людини, перетворення народу в масу, якою легко керувати.

В сучасному глобалізованому світі зростає значення обізнаності з міжнародними справами та різними аспектами життя в інших країнах, що зумовлює підвищення значення володіння іноземними мовами та розуміння подій у світі. Для України – це необхідність європейської та євроатлантичної інтеграції, включно з оборонними та політичними аспектами. В умовах неоголошеної «гібридної війни» та протистояння країні-агресору – РФ для України напрямом посиленої уваги стає розуміння суспільством поточних та перспективних процесів, що відбуваються у цій країні. Від цього великою мірою залежить успішність протистояння поточній російській агресії та правильність вибору перспективних варіантів російської політики України.

Значущим для національної безпеки, поряд із міжнародною обізнаністю та володінням іноземними мовами є знання історії та цінностей своєї країни, з наголосом, що розуміння історії, політики, культури та традицій є важливим для громадянської позиції й критично значущим для усвідомлення того, хто є союзниками, а хто ворогами для України. Для нашої держави, як і для будь-якої іншої країни світу, єдине розуміння національних цінностей здатне забезпечити належний рівень суспільної єдності та національної консолідації через доступ до якісної освіти. 

Відповідно, зростає значення вчителів та викладачів як фактору формування національної свідомості українців – усвідомлення окремої нації, яка має право на життя в власній країні.