1. Головна
2. Усі дописи
4. МНК крізь роки. Спогади МНКівців за 21 рік діяльності організації.

МНК крізь роки. Спогади МНКівців за 21 рік діяльності організації.

2002

МНК розвивається.

І не мало-помалу, як то зазвичай буває з молодими організаціями, а неймовірно стрімко, ще  й враховуючи той факт, що слова “націоналізм” суспільство побоювалося.

За президентства Кучми реалізовувати амбітні національні ідеї було справді важко. Тому 2002 року МНК активно включається в місцеві вибори. Отримавши мандати, у нас з’являються можливості організовувати проєкти спільно із державною владою.

На другий рік діяльності Організації вибудовується вишкільна система МНК, з’являються табори різних рівнів, члени МНК отримують можливість гартувати свою волю та дух.

Саме в той час МНК розпочинає боротьбу за історичну правду. Боротьбу, яка відтоді не зупинялася ніколи. Йдеться про так звану Волинську різню. Польща зі своїми амбітними інтересами не гидувала у цій справі нічим: наклеп, брехня, провокація. Члени МНК починають масштабне розслідування злочинів польських шовіністів на Волині, а згодом друкують ці матеріали. Протистояння загострюється, наступає 2003…

2003

Сповнений знакових подій: як позитивних, так, на жаль, і трагічних. 
Ситуація із західним сусідом загострювалася: до Кучми та Медведчука надходять звернення щодо встановлення в Україні пам‘ятника “жертвам” різанини та визнання ОУН-УПА злочинцями. 

МНК проводить протестні акції “Волинь пам'ятає!” проти одностороннього висвітлення польсько-українського конфлікту 1943 року. В Острозькій академії відбувається антиукраїнський симпозіум, на який запрошений також посол Польщі. СБУ, знаючи про можливе пікетування, докладало усіх зусиль, аби не допустити молодих патріотів до місця зустрічі. Завдяки скоординованим діям МНК та інші дружні організації потрапляють до залу та саме вони нагадують українській стороні про червоні лінії. 

Обласні ради відмовляються ставити пам‘ятники. Єдиний пам‘ятник був споруджений в селі Павлівка, що на Рівненщині, з лаконічним підписом: “Пам‘ять, шана, єднання”.

Зривалися також плани інших сусідів. Так на мракобісся, що діялося у річницю жовтневої революції, МНК разом з побратимами вдавалося зупиняти дифірамби, які співали ворогу. Крім того, вже у 2003 році, було вперше проведено тепер вже найбільшу в Україні Теренова гра “Гурби-Антонівці”, тоді знану як “Антонівці-Гурби”.

На жаль, в тому ж році, за активну, проукраїнську політичну діяльність було убито хрещеного батька МНК Івана Гавдиду.

2004

В повітрі запах революції. 

Цей рік став переломним для держави. Режим Кучми “доживав” своє. Була задіяна операція “спадкоємець” – владу хотіли передати Януковичу. Тоді відбулася активізація всіх прошарків суспільства, політичних сил. І ми, як люди політично активні, не могли лишатися осторонь.

Ми розуміли, що цей режим так просто владу не віддасть. Тому почали активну підготовку, у тому числі готували себе і до фізичного спротиву. Що врешті й сталося під час Помаранчевої революції, коли Янукович і його ручна ЦВК намагалися сфальсифікувати вибори.

Етапами цієї глобальної боротьби проти режиму були різні акції і заходи у 2004 році, зокрема, і так звана Революція на траві, коли сумське студентство повстало проти примусового об’єднання трьох сумських вишів. Це рішення “згори” призвело до загострення суспільно-політичної ситуації. 

“МНК тоді стало на захист прав сумського студентства. Я очолив піший похід студентів від Сум до Києва з метою скасування указу Президента про об’єднання вишів. Нам вдалося енергію широких мас спрямувати проти режиму Кучми-Януковича, указ про об’єднання сумських ВНЗ було скасовано. Взагалі тоді у 2004-му і МНК, і багато інших патріотичних організацій активно співпрацював задля досягнення спільної мети — повалення режиму Кучми. Кожен був на своєму місці. Я, наприклад, майже не був на Майдані у Києві. Я був у Сумах, виконував функції коменданта сумського Майдану. Зрештою мета була досягнута”, — розповідає Oлег Медуниця — другий Голова Організації.

2005

Революція - позаду. Попереду багато роботи.

Після закінчення Помаранчевої революції  було прийняте рішення  офіційно зареєструвати організацію. Крім того, Центральний Провід вбачав необхідність розбудовувати осередки в регіонах.

Безперечно МНК  потрібні були кошти на свою діяльність. Тому почали активно залучати фінансування під проєкти (зокрема через інші організації: СУМ-Сумщина). Так й вдалося налагодити контакти з Міністерством молоді та спорту, з яким ми вже не перший рік співпрацюємо.

Після Помаранчевої революції до організації прийшло багато нових прихильників. Саме тому Київський осередок проводив одноденний ідеологічний вишкіл для новачків.  В МНК ця практика зберігається й досі: вирішивши зростати в Організації, членство здобуває потужну теоретичну та практичну базу на вишколах МНК. Так, прихильники ідеологічно вишколу 2005 року згодом стали основою КМО.

“Як для фінансово-господарського референта, однією з його основних задач був продаж книжок. Дружні організації часто жартували, що ми “чорнокнижники”. В основному книги продавали на партійних з'їздах та конференціях. Окрім прибутку, поширювали таким чином якісну ідеологічну літературу: Київський міський осередок починає випускати газету Терен, яка згодом стала всеукраїнською.” — розповідає Рустам Якименко.

2006

Надія на краще майбутнє для України не дає сидіти, спокійно склавши руки. 

Того року саме повинні були відбутися місцеві та парламентські вибори. Однією з політичних сил, що тоді боролася за місця, був такий собі Блок Наталії Вітренко “Народна опозиції”. Блок вбачав своїм завданням надання російській мові статусу другої державної, виступав проти вступу України до НАТО та підтримував спілку між Україною, Росією і Білоруссю.

26 лютого  2006  року Блоком Наталії Вітренко “Народна опозиція”  та Партії “Русько-Український союз” на центральній площі міста Суми МНК вдалося успішно зірвати мітинг, що проводився як захід передвиборчої агітації.

Після подій до Центральної виборчої комісії надійшла скарга від партій щодо дій МНК. ЦВК встановила, що правових підстав вважати Організацію винною у вчиненні оскаржуваних дій - немає, проте це була ще зовсім не остання зустріч з “Народною опозицією” того року. 

Вже восени 2006 знову сталася резонансна подія. Катеринославську церкву в місті Чернігові, що діяла тоді як Музей народно-декоративного мистецтва, захоплюють представники Прогресивної соціалістичної партії України (знову привіт Наталії Вітренко) та російського козацтва. Їм не сподобався намір обласної влади та громади передати церкву до УПЦ КП. МНК оперативно реагував: невдовзі члени Організації прибули на місце події, де вже чекав Беркут. Акція була силовою, а три десятки МНКівців були затримані. Сьогодні Катеринославська церква - це церква ПЦУ.

У 2006 році МНК вирішує поширювати ідеї націоналізму для етнічних українців також на теренах Росії. 10-тисячним тиражем виходить російськомовний спецвипуск газети МНК “Терен-Україна”, який передаються через дотичних осіб для поширення за кордоном.

2007

2007 рік - тоді вперше проводився русскій марш у Києві.

МНК разом з Тризубом та УНСО виходить на акцію протесту. І знову те саме: затримання Беркутом, Шевченківський райвідділок, одна камера  і довгі години очікування. Тоді до райвідділку приїхав на допомогу Андрій Парубій - депутат від “Наша Україна - Народна Самооборона”.

2007 року помирає Василь Кук також знаний, як “Василь Коваль” чи “Юрко Леміш”. Особистість не пересічна  - то був генерал-хорунжий, наступний після Романа Шухевича головнокомандувач УПА. МНКівська делегація відправляється на похорон. 

Так і сьогодні - ми підтримуємо тяглість боротьби та шануємо пам‘ять героїв, відвідуємо ветеранів УПА та надихаємося їх вірою й незламністю.

2007 - був якоюсь мірою переломним періодом в діяльності Організації, це був час зміни поколінь. Старі кадри відходили від діяльності, натомість нових ще не було. Започатковувалася традиція готувати для себе наступника, що й намагалися зробити голови осередків. Така практика успішно “присілася” і досі дає хороший результат.

2008

МНК  - це про людей.

В 2008-му році, як і зараз, в Україні було чимало проблем. Державою керував патріот Ющенко, останні дні його терміну нестримно спливали, і ще ніхто не знав, що буде далі. 

“Попри ці обставини, МНК продовжував рости, розвиватися, наповнюватися новими людьми з хорошими ідеями в головах. Для мене 2008 рік став роком відродження Тернопільського обласного осередку МНК. До організації я активно долучився ще в 2007-му, трохи вишколився, відвідав кілька таборів, познайомився із такими ж хлопцями та дівчатами з усієї України, виконав необхідні умови та отримав нашивку дійсного члена. От і прийшов час відроджувати та розбудовувати осередок у майже рідному Тернополі.” — розповідає Іван Кізюк.

Давно вже існували та активно проводилися базові табори організації “Повстанська ватра”, “Гурби-Антонівці” чи “Лисоня” (тепер “Відвага”). 

“У 2008-му я вперше в житті знімався у справжньому  музичному кліпі на “Повстанській ватрі”, вперше переміг на “Гурбах”, вперше не поїхав на першу “Відвагу”, бо 15 годин потягом….та ну його.  Разом з тим, хотілося ще більшого драйву. Хотілося придумати щось таке своє, таке оригінальне, таке тернопланетянське. Так з’явився карпатський рейд “Заповіт”. 

Таким ми бачили його суть: в шевченківські дні незалежно від погодних умов підкорити найвищу гірську вершину країни – Говерлу та зачитати там “Заповіт”, щоб слово Кобзаря пролунало на всю Україну.” — Ділиться спогадами Іван.

Вже більше десятка років пройшло з того часу. І кожного року МНКівці традиційно вирушають у рейд виконати “Заповіт”. Не завжди це вдається. Проте невдачі тільки загартовують, ще більше мотивують повернутись через рік, щоб знову кинути виклик собі й Карпатам.

“З 2008-го і дотепер назбиралось чимало цікавих історій про цей похід. Було всяке. Інколи доводилося годинами блукати в тумані за нульової видимості всього за крок від урвищ та небезпечних снігових карнизів. Інколи доводилося ночувати на схилі гори в ямі в снігу, яку викопали тільки за допомогою похідних тарілок. Інколи доводилось зв’язуватись мотузками і пересуватись майже лежачи, бо вітри були такими сильними, що не дозволяли піднятись.

Всі ці історії про зимові гори, про сніг, про мороз і про заметілі. Але разом з тим вони дарують ціле море тепла, коли згадую їх нині, бо всі вони про вірних друзів. Бо всі вони - про МНК.”

2009

У 2009 МНК долучається до розробки Концепції національно-патріотичного виховання молоді. На той час така концепція стала першою  у своєму роді в Україні.

Саме тоді починали гуртуватися молодіжні організації. Активізовують свою діяльність великі спільні проєкти, наприклад: громадська кампанія “Молодіжна варта: молодь за вами спостерігає” —, що мала на меті донести інтереси молоді до політиків та контролювати виконання ними обіцянок. МНК мав свій профільний напрям. Ми відповідали за реформування армії, вимагали створення контрактної форми служби. Крім того, долучалися до інших секторів: освітнього, житлового, студентського самоврядування. Кампанія була довготривалою та закінчилася аж у 2012 році.

До сторіччя з дня народження Степана Бандери з ініціативи ОУН(б) було проведено акцію “Молоді про Бандеру”. В різних навчальних закладах читалися публічні лекції про шлях Провідника. Крім того, синхронно відбувалися заходи із вшанування ювілею в багатьох містах України. 

Екстремальний вишкільний табір “Урай” також був присвячений сторіччю від дня народження Степана Бандери. Того року він був проведений у Кримських горах.

2010

2010 рік виявився доволі насичений подіями. Це був перший рік влади Януковича, відповідно ставлення до патріотичного середовища різко змінилося в негативний бік. Нас не просто перестали любити, нам почали протидіяти. Молодь це часто ті, хто яскраво і доволі специфічно реагує на різні події, наші акції не могли подобатися владі. В Сумах Управління молодіжної політики нас практично “забанило”.

“Найцікавіше було на таборах. До нас почали приїздити різні перевірки. Пожежники, санстанція, лісники, і навіть поліція у справах неповнолітніх. Ми це сприйняли просто як ще одне випробування, черговий квест. Це була своєрідна перевірка на стресостійкість і кмітливість. Різні служби намагалися підловити нас, а ми їх. Грали з перевіряючими в “мафію”: інколи просто “бажали щасливої дороги”  (чого з ними в житті ніколи не бувало, вони ж "страшна перевірка", а тут їх вважають за ніщо, про це кажуть в обличчя, і показують на вихід - в результаті реальний ступор). Наприклад, приїжджає на табір чергова бригада, а у нас в цей день похід, на таборі лише двоє людей — перевіряти нічого. Або приходять лісники шукати “вкрадений сухостій”, і знаходять обгорілі пеньки. Пеньки  - які не встановиш скільки такими стоять.” — згадує Олександр Бойко.

В таких ситуаціях допомагав не тільки наш креатив та кмітливість, сильною допомогою був тиск громадського середовища та журналістів. Діаспора теж писала гнівні звернення. Стояло навіть питання про перенесення табору на кількасот метрів - там вже закінчувався Сумський район і починався Краснопільський, відповідно право перевіряти нас мали краснопільські служби, а не сумські. 

“Наслідком з цього всього стала наша згуртованість і загартованість. Всі швидко зрозуміли, що робити, і включились у цю «гру», з якої ми вийшли переможцями. Саме в таких речах проявляється характер людей, їхня здатність адекватно діяти у кризових ситуаціях.

Це саме відбувалося на тогорічній Відвазі. Це був останній раз, коли Відвага була на Сумщині. Тоді було дуже спекотне літо, що все одразу загоралося. Навіть ватру не розпалювали. А в останню ніч палили на березі річки прямо біля води. Проте справились із цим теж, у нас була власна пожежна команда. На тому таборі багато людей перезнайомилися і потім разом ефективно діяли Майдані. На таких заходах завжди знаходяться люди, на яких можна покластися і потім разом діяти.” — ділиться своїми спогадами Олександр Бойко.

З приходом до влади команди Януковича, на нас випало більше цікавих випробувань, які ми успішно пройшли.

2011

По всій Україні триває “Антитабачна кампанія”, яка стартувала ще у 2010 як протест проти призначення Табачника Міністром освіти та науки. 

“Протягом року відбулися десятки акцій: біля Львівського національного університету встановили меморіальну дошку “за особливі заслуги та здобутки в галузі атєчєствєної освіти”, містами України мандрувала “залікова книжка Табачника”, пройшли акції “біг з перешкодами”, в яких МНК, зокрема Львівський осередок, бере активну участь в якості організатора.” — розповідає Оксана Дацків.

В цьому ж році "Повстанська Ватра" переїжджає до Унежа (Івано-Франківщина), де формат табору змінюється: вишкільних моментів стає менше, акцент робиться на спілкуванні, стає більше елементів табору-джемборі. Саме такою є Повстанська ватра сьогодні - учасники літніх таборів з'їжджаються, аби поспілкуватися та набратися нових знань, а Уніж продовжує приймати своїх гостей.  

2011-й став роком десятків вуличних акцій: до кожної пам'ятної дати української історії вдалося провести креативні заходи. Так до Дня соборності Львівський осередок вишив величезну карту, де кожна область була позначена характерним їй предметами: Львову дістався лев, а Києву - Київський торт.

2012

У 2012 році основним напрямком громадсько-політичної діяльності організації була боротьба з режимом Партії Регіонів. 

В Києві, як політичному центрі, постійно проводилися противладні акції — на зміну “Антитабачній кампанії” приходить протидія прийняттю закону Ківалова-Колесніченка, яка потім стане відомою під назвою “Мовний Майдан”. Катерина Аврамчук разом з частиною інших протестувальників оголошує голодування,  решта МНКівців регулярно бере участь в силових протистояннях “Беркуту”. В цей час регіонали все виразніше демонструють свою сутність, даючи простір для креативу на наступних акціях.

 “Саме під час подій 2012 року значна частина членства зблизька знайомиться зі зброєю режиму — сльозогінним газом, автозаками та палицями силовиків. Попри те, що цього року не вдалося похитнути встановлену систему, патріотичні середовища змогли згрупуватись і отримати цінні знання, що згодом будуть застосовані під час Революції Гідності” — , розповідає Назар Матлак.

Серед інших знакових для МНК подій можна виділити появу третьої команди на тереновій грі “Гурби-Антонівці” — диверсантів. Ця сила, яка за період свого існування обросла чималим шаром міфів, сильно змінила якісь гри: вона стала більш динамічною і напруженою. Тепер гравці куренів ризикують прокинутись в неочікуваній близькості від людини з синьою пов'язкою, а керівництво команд має передбачати та враховувати дії диверів.

2013

Своїми спогадами про 2013 рік поділився Іван Фацинець:

“Для мене 2013 рік був особливо насиченим та знаковим. Цей рік я зустрів у статусі КДЧ, а закінчив, як ДЧ. За рік я пройшов як учасник всі всеукраїнські заходи МНК. Весною я вперше поїхав на Гурби й за свідченнями досвідчених гравців, тоді була одна з найкращих теренівок за останні роки. Того ж року я поїхав на Відвагу на Полтавщині, що стало ще тим випробуванням для мене. Як і на Гурбах, на Відвазі я був ройовим, що додавало відповідальності. Тоді після табору, з мого рою більшість людей продовжили свою діяльність в МНК. Ще я побував на Повстанській Ватрі та відвідав вишкільно-кадровий семінар І рівня – новий досвід та навички."

У 2013 МНКівці поїхали на Міжнародну науково-практичну конференцію з питань патріотичного виховання молоді у Запоріжжі. Де представляли діяльність МНК у цій сфері на прикладі Львівського осередку.

 “Ми були чи не єдиними, хто розмовляв українською мовою. На мене та конференція справила шокуюче враження, бо там поняття патріотизму попахувало радянською спадщиною та російським душком. Нас називали фашистами і я провів два дні в дискусіях із кандидатами історичних наук щодо поняття націоналізму. Прикметно, що вже за рік Запоріжжям прокотилася хвиля декомунізації і в сфері патріотичного виховання кардинально змінився вектор в українську сторону.” — , розповідає Іван.

Режим узурпатора Януковича довго не протримався. Восени, після ліквідації курсу на Євроінтеграцію люди (переважно молодь) почали виходити на протестні акції. З листопада члени МНК постійно перебували на Майдані й пройшли усі етапи його історії: від мирних акцій та Євромайдану до перших розстрілів студентів та Революції Гідності. Спершу ми допомагали з організації побуту протестувальників: збирали волонтерку, готували їжу та інше. Вже в грудні, після перших сутичок з “Беркутом” МНКівці сформували 14 сотню самооборони та долучалися до захисту протестувальників і координації акцій на Майдані.

“МНК максимально долучилось до Революції Гідності. Організація зробила те, для чого була створена, до чого вишколювала свої кадри. Думаю це час нового етапу у зростанні МНК як структури. З’явилась нова генерація членства, нова візія подальшої діяльності, що знайшло своє відображення наступних років”. 

2014

2014-й рік для МНК почався з Революції Гідності, тоді вся організація включилася в революцію. Долучались на місцях, а хто міг взяти відпустку, відпроситися з навчання або з роботи, ті їхали до Києва.

Тоді з Луганщини приїхав і Дмитро Швед:

“Постійні тренування, чергування, пікетування, визволення майданівців із судів, дим, вогонь, сніг, лід, холод, безмежну кількість людей - все це я побачив і відчув коли приїхав на Майдан. Приїхав і одразу потрапив в сотню самооборони, МНК перебував у складі 14-ї сотні.”

    Через те, що Молодіжний Націоналістичний Конгрес повністю поринув у революційні події в країні, робочий план призупинився, а на сході вже починалась війна. Табір “Відвага” у 2014 відбувся з військовим нахилом, тому що ніхто не знав напевне, які події почнуться далі в нашій країн.

“Влітку, з початком активної фази захоплення міст на сході України, я з Луганщини переїхав до Полтави і більше не повернувся. По всій країні почалася хвиля волонтерства і допомоги армії, не став винятком і МНК, в тому числі і Полтавський осередок. На фронт відправлялося все, все що могло якось допомогти стримати ворога і надати хоча б мінімальний комфорт і підтримку нашим воїнам.” 

2014-й рік - це рік великих історичних подій: вперше за всю історію незалежності в нашій країні почалася війна, окупували Крим, забрали домівки й тисячі життів. Війна пробудила українську спільноту, ми вкотре стали в авангарді боротьби.

2015

“2015 рік у моїх спогадах пов’язаний з таборовим сезоном. У цьому році він був особливо насичений, багатолюдний і продуктивний для організації. Покоління, яке зараз є провідним в осередках, у великій мірі прийшло в МНК саме з того сезону.” — ділиться своїми спогадами Микола Мисак.

Гурби-Антонівці 2015. Напевно, найчисельніші за всі роки проведення. Того року на гру приїхало 450 учасників. Імовірно, через пік патріотизму в Україні, який був протягом перших років від Революції Гідності. Атмосфера була така ж тепла, учасники Гурб тренувалися як бойовий підрозділ.

Легенда УПА того ж року вийшла на якісно новий рівень: 150 учасників з усієї Тернопільської області. Табір Лисоня: понад 100 учасників з усієї України. 

“Запам’яталося те, що практично половина таборовиків з Тернополя прийшли на збірку восени і залишилися в організації. Для багатьох з них зараз Лисоня 2015 залишається найяскравішим спогадом.”

Табір Відвага. У 2015 році табір мав військове спрямування, через війну на Донбасі та потребу у підготовці нашого членства в різних військових сферах: тактика, мінна безпека, вогнева підготовка, тактична медицина. Інструкторами були ветерани АТО.

У 2015 році ми провели військовий вишкіл “Гайдамаки” на Житомирщині, перший спеціалізований табір цього спрямування. 

“Піком річної діяльності МНК є літні табори. Сюди приїжджають люди, яких ми залучили протягом року, отримують тут основну частину ідеологічного та організаційного навчання, проходять відбір та стають членами родини. Тут формується дух побратимства та мотивація працювати в організації.” — розповідає Микола Мисак.

2016

У 2016 році, коли патріотична ейфорія населення, що була змотивована революцією гідності пішла на спад — помічаємо гостру потребу нашого впливу на новому полі бою — інформаційному.

Цього року виходить на пік наша співпраця з громадсько-політичною організацією “Вільні люди”. Скооперувавши спільні зусилля, включаємось у боротьбу в інформаційній війні: здійснили заходи з вилучення проросійських газет “Успішна країна”,  “Вєсті”. 

Не менш масштабною протидією був утиск телеканалу “Інтер”, проти котрого ми влаштовували акції, пікети під гаслом “Інтер на цвинтар”, тягали по судах. 

Підтримували ініціативу влади з приводу блокування вільного доступу до тоді найбільш популярної серед молоді соціальної мережі “ВКонтакте”.

У сназі до вилучення з нашої землі радянської атрибутики, активно продовжуємо рух декомунізації. 

Долучаємось до таких ініціатив, як Форум деокупації, “Стоп реванш”.

Цього ж року ініціюємо марш проти російської економічної окупації, об‘єктом якої став Мегаполіс: фірма-дистриб’ютор цигарок.

Окрім цього учасники організації брали активну участь у переатестації правоохоронних органів. Так, була створена відповідна комісія, учасниками котрої були представники МНК із Тернополя, що  встановлювали факти правопорушень колишніх правоохоронців і не допускали їх до роботи надалі. 

“У боротьбі за майбутнє України не забуваємо людей, що пліч о пліч долали з нами цей шлях.

Саме у 2016 з приводу п‘ятнадцятої річниці організації відкрили пам’ятну дошку Івану Гавдиді —  хрещеному батькові МНК.” — говорить Соломія Фаріон

2017

"Для мене 2017 рік запам'ятався різними подіями. Однак, сьогодні я б хотів поділитися більш особистою, якою стала історія з побиттям МНКівки Марія Гуреш на мітингу 9 травня." — розповідає Богдан Самойленко.

В той час вже набрав чинності закон про декомунізацію та заборону "георгіївської стрічки", ми ж активно стежили за його реалізацією та вимагали відповідних дій від правоохоронних органів. Ставши разом з іншими активістами поблизу обеліска на меморіалі Вічної Слави, що в Києві, ми тримали в руках жовто-блакитні та червоно-чорні прапори. Один з учасників цієї акції з провокативною назвою "Бєссмєртний полк" —  згодом він ще й виявиться викладачем одного з київських ВНЗ — , намагаючися вирвати з наших рук стяг ОУН, зламав древко об голову нашої подруги, яка стояла поруч. 

“За кілька тижнів, небайдужі громадяни, зокрема і ми, прийшли до викладача на пару і провели громадянське затримання, допомігши поліції в розслідуванні справи, порушеної напередодні. Всі наші дії були попередньо погоджені з адміністрацією університету та проводились відповідно до закону. Врешті, викладацька діяльність цього прихильника "русского міра" була завершена, як і його членство в спортивній асоціації східних бойових мистецтв”, — ділиться Богдан.

2018

2018 рік запам’ятався активною МНКівською діяльністю, насиченим таборовим сезоном та стійкою громадсько-політичною позицією. 

“Для нас, львів’ян, окрім традиційних заходів, рік розпочався із запуску кампанії “Стоп Наркотик”, що мала на меті боротьбу із безконтактним наркообігом. Ми постановили собі, що повинні підняти це питання серед жителів міста, а також, що повинні допомогти поліції викорінювати такі речі. Саме завдяки такій співправці вдалося досягти розголосу, повідомити львів’ян, що написи на їхніх будинках можуть бути не просто набором букв, а механізмом продажу наркотиків. Провели кілька масштабних рейдів із замалювання графіті, чим заслужиил увагу і самих наркоторговців. Згодом цей рух переріс у рух під назвою “Drug Hunters”, де поліція та небайдужі львів’яни і по сьогодні виявляють кладменів та шукачів закладок.” — розповідає Данило Шепінько.

Львівський осередок організував уже традиційні табори - “Лицар Чести” та “Стежину Нескорених”. Та варто зазначити, що цього року зазнала змін таборова методика, відбувся відхід від усталених норм і традицій, котрі відбувалися лише тому, що “так і раніше робилося”. Прикладом цього стала відсутність на таборі “Відвага ім. І. Гавдиди” штрафбату. Зміни, котрі почалися тоді, продовжуються і до сьогодні.

У громадсько-політичному житті МНК відзначилося активним включенням у роботу національної ініціативи “Стоп Реванш”. Ми продовжували боротися проти рупорів Кремля (телеканали “Інтер”, “112”, NewsОne”, тощо.). Також неодноразово наголошували на токсичності постаті Медведчука і вимагали притягнення його до кримінальної відповідальності за діяльність, що покликана зруйнувати українську державність.

Ми завжди говоримо, що стоїмо на державницькій позиції. Так сталося і у листопаді 2018, коли РФ захопила українські кораблі, і активно велися розмови про запровадження воєнного стану. Ми публічно виступили із підтримкою його запровадження та наголошували на тому, що необхідно припинити паніку та відкинути меседжі, котрі ідуть на користь Росії.

“Є ще один момент, чому мені точно запам’ятається 2018 рік, адже тоді я отримав статус Дійсного Члена, чим повноцінно розпочав свій шлях в організацій, що також підтвердилося наприкінці року, коли мене було обрано головою осередку.” — Данило Шепінько.

2019 

Політична боротьба триває.

2019 рік - рік змін та викликів як для держави, так і для МНК. Це рік небезпечних, неочікуваних і дивних політичних змін в Україні, у вирі яких ми робили все залежне від нас, щоб мінімізувати повернення російських впливів. Це були локальні акції проти проросійських політичних сил та їх агітації, як от активне продовження ініціативи “Стоп реванш”, підтримання реформи #МоваНаЧасі, медичної реформи Уляна Супрун, участь у русі Захисти Україну і, нарешті, організація разом з нашими однодумцями Рух Опору Капітуляції.

МНК спільно з Українською асоціацією студентів, Пластом, Спілкою Української молоді, Фундація Регіональних Ініціатив — ФРІ, Національний Альянс, Українська академія лідерства та Асоціація молодіжних центрів України заснували НУМО (Національне українське молодіжне об’єднання) для спільної роботи в молодіжному секторі на державницьких засадах. Також ми вдало організували моніторинг проросійських організацій, що вели свою діяльність за державні кошти та це суттєво посприяло їх “прольоту” у 2020 році. Прикладом є те, що МНК домігся стягнення штрафу з проросійського телеканалу NewsOne. 

А ще, ми відвідали Степана Бандеру у Мюнхені, де поширювали інформацію про російські пропагандивні канали у Німеччині, провели табори у нових містах і організували КВЛ за оновленою програмою.

2020

2020 рік почався з нашої поїздки на схід України. Після Різдвяних свят МНКівці поїхали вертепом на схід нашої держави, згодом ми вирушили з волонтерською та просвітницькою місією до наших військових.

Всупереч пандемії COVID нам вдалося не занедбувати своєї праці. У 2020 році ми провели усі наші традиційні заходи: від теренової гри “Гурби-Антонівців” та регіональних таборів, до семінару “Курс Вільних Людей” та “Повстанської Ватри”.  

Рік був не простим для нас і  через нестабільну ситуацію на політичному фронті: капітуляційна політика влади та повернення до влади прибічників Януковича. Впродовж року ми долучалися до акцій проти плагіатора Шкарлета, Портнова та Єрмака. Боролися за справедливість та звільнення неправомірно засуджених патріотів: Андрія Антоненка, Яни Дугарь та Юлії Кузьменко. Виходили на Марш Захисників 24 серпня і вартували усю ніч на Банковій з Рухом Опору Капітуляції.

Восени, на місцевих виборах 2020 МНКівці стежили за прозорим і чесним проведенням. Також, значна частина нашого членства взяла активну участь і успішно балотувалася до місцевих органів влади.

Цього ж року ми розпочали роботу над всеукраїнською громадською ініціативою “Деколонізація України”.

“Майже третину свого життя я в МНК. І не жалкую ні на мить, що потрапив у це товариство. Значну, важливу, частину життєвого досвіду я здобув саме тут, серед справжніх людей які мають цінності та поширюють їх в навколишній світ. Тому #Я_з_МНК. А ти?” — говорить Сергій Репік, шостий Голова МНК.

2021

Впродовж 2021 року ми відстоювали українські інтереси: боролися з кривосуддям на акціях #FreeRiff. Відстоювали право працювати та спілкуватися українською мовою на “Справа Нестле”. Разом з Рухом Опору Капітуляції долучилися до акцій по Вагнерґейту, проти олігарха Коломойського та віча до Дня Гідності та Свободи;

В березні, до дня народження Тараса Шевченка, МНКівці традиційно пройшли екстремальний рейд “Заповіт”. Цього ж місяця змагалися за перемогу у змаганнях "Кубок Шухевича” де в загальному заліку посіли 2 місце.

Провели понад десяток вишкільних заходів для молоді: Теренова гра "Гурби-Антонівці", вишкільний табір “Відвага”, Табір-джемборі "Повстанська Ватра". 

З яких 6 регіональних таборів Вишкільний табір "Лисоня", Вишкільний табір "Стежина Нескорених", Вишкільний табір "Лицар Чести", Вишкільний табір "Підпілля" ім. Ореста Васкула, Вишкільний табір "Клич", Вишкільний табір "Месники" ім.Олексія Химинця;

Провели 5 внутрішніх навчань, а також навчалися на семінарах від Національного українського молодіжного об'єднання - НУМО. Наш цикл семінарів Курс Вільних Людей - КВЛ відбувся у 6 містах України, а його учасниками стали понад 100 молодих людей.

В рамках ініціативи Деколонізація України ми провели ряд гутірок по обласних центрах України: Київ, Одеса та Тернопіль. Організували ідеологічну конференцію “Розбудова Нації”. І на завершення підписали Меморандум про співпрацю між Православною Церквою України та МНК.

“Одне з важливих завдань для таких організацій - це сформувати в Україні прошарок активної меншості, з національною та громадянською самосвідомістю, яка буде розвивати державу власним, українським шляхом.

Генерація, яка має робити Україну - Україною.

Я щасливий бути частиною цієї величезної Родини, що об'єднана спільними цінностями, цілями та організаційною традицією.” — Микола Мисак.

Світогляд не можна вивчити з книжок, але треба його пережити в праці й боротьбі, щоб він став нерозривною частиною нашого "я", нашого характеру, нашої волі, накипів кров'ю нашого серця та проявився чином у всьому житті, щоб набрав тіла і крови життя.

Д. Мирон-Орлик "Ідея і чин України”