Командир – Провідник

Чекісти ганялися за Шухевичем рекордний термін. Жоден із керівників антикомуністичного підпілля не очолював його шість із половиною років поспіль. "Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах" — цей вибір у боротьбі із системою зробив Шухевич 5 березня 1950 року.

Роман Шухевич протягом двадцяти п’яти років був учасником та провідником визвольного руху. Очолювані ним ОУН та УПА стали яскравим свідченням безкомпромісної та жертовної боротьби українського народу за свою незалежність. Талант Шухевича – організатора, політика, військового діяча та загалом людини з широким світобаченням, дозволив спрямувати УВО, ОУН, УПА та УГВР у напрямку конструктивного розвитку.

Тернопільщина відіграла вагому роль в національно-визвольному русі і житті самого Романа Шухевича. Так 7 липня 1941 р. до м. Тернополя він прибув на чолі батальйону «Нахтігаль», де їх святочно зустріли місцеві громадяни. На площі Ринок відбулось віче, на якому виступив сотник Шухевич і повідомив, що у Львові проголошено відновлення Української Держави 30 червня 1941 р. та згодом вирушили по Тернопільщині за р. Збруч.

Із січня 1943 р. в житті Романа Шухевича почався новий етап діяльності як Провідника й Командира національно-визвольної боротьби проти окупантів. Після втечі з-під арешту німецького гестапо він зв’язався з Проводом ОУН та приєднався до боротьби, очоливши військову референтуру. У травні став членом Бюро Проводу ОУН, а 21-25.08.1943 р. на хуторі Веснівка поблизу с. Золота Слобода Козівського р-ну на III Надзвичайному великому зборі ОУН був обраний Головою Бюро проводу ОУН і призначений Головним командиром УПА. Збір проходив під прикриттям волосної наради мужів довір’я, яку організовував війт Козівської громади і заступник Бережанського повітового проводу ОУН Степан Волошин. Організацією проїзду зі Львова і назад автомобілем, проживанням на місці Шухевича займався господарчий Бережанського повіту М. Польовий – «В’юн».

За керівництва Р. Шухевича почалася подальша еволюція ідейно-програмних засад націоналістичного руху, що відображено в Постановах III Великого збору ОУН. У них підкреслено, що ОУН бореться: проти всіх видів тоталітарних систем; за побудову демократичного державного порядку в Українській державі; за право кожної нації на самовизначення; проти імперій та імперіалістів. Він впровадив виборність й відповідальність перед Проводом ОУН, узгоджування головних рішень і постанов.

Під час німецької окупації Р. Шухевич керував повстанськими діями переважно з штабів у лісових масивах Західної України. Внаслідок активних військових дій УПА утворили цілі повстанські райони (наприклад Колківська республіка), де була ліквідована окупаційна адміністрація і створена українська військова влада. У відповідь німецькі війська вдавалися до каральних дій проти населення та антиповстанських операції.

Від серпня 1944 р. з приходом радянської влади Роман Шухевич проводив загальне керівництво повстанськими діями зі своїх штаб-квартир. В 1943-45 рр. у с. Бишки Козівського р-ну знаходився штаб Проводу ОУН і командування УПА, де перебували Роман Шухевич, Яків Бусел, Дмитро Маївський, Катерина Зарицька, Осип Дяків, Петро Федун та інші провідні діячі. За конспірацію криївок відповідав референт організаційно-кадровий КП ОУН «Поділля» Григорій Голяш – «Шолом». В травні-червні 1944 р. у с. Заболотівка Чортківського р-ну находився бункер Шухевича, де також знаходилась його охорона та зв’язкова Галина Дидик – «Анна».

У серпні 1944 р. у с. Улашківці над річкою Серет Р. Шухевич – «Білий» із відділом кіннотників та зв’язковими Г. Дидик – «Анна», К. Зарицькою – «Монетою» перейшли радянсько-німецький фронт. Провідник ОУН і Головний Командир УПА мешкав влітку-восени 1944 р. та взимку 1945 р. в околицях сіл Потік, Конюхи, Бишки. Переважно у криївці господаря Олекси Лихомата (с. Бишки) проводилися наради Проводу ОУН. В 1944 р. у с. Августівка Козівського р-ну у господарчого ОУН Петра Когута було влаштовано криївку, де перебував Р. Шухевич з охороною і зв’язковими. Восени 1944 р. у с. Рай Бережанського р-ну в господині Катерини Гладчук була криївка, де перебував Р. Шухевич зі своїм штабом.

В березні 1945 р. Р. Шухевич з почотом здійснив інспекцію відділів УПА поблизу сіл Августівка, Конюхи Козівського р-ну, а також сіл Жуків, Рай Бережанського р-ну. Наприкінці березня 1945 р. у с. Потік Козівського р-ну у криївці референта СБ Миколи Арсенича відбулася нарада Проводу ОУН. На ній були присутні Роман Шухевич, Дмитро Маївський, Дмитро Грицай, Василь Кук, Яків Бусел, Роман Кравчук. Обговорювалися питання боротьби і пропаганди, переговорів з радянськими представниками, прибуття із-за кордону кур’єрів на чолі з Юрком Лопатинським. На цій нараді Р. Шухевич призначив провідником Закерзоння Ярослава Старуха – «Стяга» та референтом СБ Петра Федоріва – «Дальнича» та делегування членів Проводу на Захід: Д. Маївського і Д. Грицая.

В 1944-45 рр. у с. Волощина на Підгаєччині знаходилася криївка КП ОУН «Поділля» на подвір’ї Михайла Осадци. В його хаті відбулась зустріч Р. Шухевича, В. Кука з КП «Поділля» Іваном Шанайдою – «Данилом» та Бережанським окружним провідником Михайлом Хомою – «Обухом». Також літом 1945 р. у с. Криве Козівського р-ну Р. Шухевич – «Тур» разом з В. Куком – «Лемішем» мали розмови з Провідником ОУН Подільського краю І. Шанайдою – «Данилом» та членами цього проводу.

У с. Августівці Козівського р-ну Головний Командир УПА перебував з осені 1944 до весни 1945 р. В травні-серпні 1945 р. с. Заболотівка Чортківського р-ну знаходився бункер Командира УПА, а в липні 1945 р. у с. Теляче Підгаєцького р-ну. У серпні-жовтні 1945 р. у с. Рай Бережанського р-ну перебував Р. Шухевич – «Тарас Чупринка». Осінню 1945 р. в с. Озеряни Зборівського р-ну знаходилась одна із криївок Р. Шухевича.

Черговим місцем постою штабу було с. Пуків Рогатинського р-ну Івано-Франківської області, де Шухевич перезимував із 1945-го на 1946 р. Також зиму 1945-46 рр. Р. Шухевич із зв’язковими та охороною перебував на хуторі Переліски біля с. Жуків Бережанського р-ну в криївці, яка знаходилась в хаті учителя місцевої середньої школи Івана Кіка.

У червні 1946 р. прибув Р. Шухевич до с. Бишок і два тижні квартирував, провівши інспекцію ВО-3 «Лисоня» між селами Бишки і Жуків. Його супроводжували шеф ВШ ВО «Лисоня» Володимир Якубовський – «Бондаренко», сотенний Петро Рак – «Овоч», спецкур’єр Проводу ОУН Григорій Голяш – «Бей» з охороною.

Від жовтня 1946 р. до 21 вересня 1947 р. Р. Шухевич мешкав у с. Княгиничі Рогатинського району Івано-Франківської області. Звідси місце постою було перенесено у Комарнянський район на Львівщині у с. Грімне. Ця криївка проіснувала до осені 1947 р. Зиму 1947-48 р. Р. Шухевич провів у Львові, в будинку на вул. Кривій. Від весни 1948 р. і до загибелі Головний командир УПА перебував у с. Білогорща (тепер частина Львова).

У галереї національних борців постать Романа Шухевича посідає виняткове місце. Доля поставила перед Шухевичем й тисячами інших вибір – жити рабом або боротися за свободу до останнього подиху. Вони обрали останнє й повністю присвятили себе служінню ідеї Української Державності. Життя й діяльність Головного командира УПА генерал-хорунжого Романа Шухевича – «Тараса Чупринки» яскравий взірець героїчної боротьби за незалежність України та чудовий приклад для сучасного покоління.

Стаття ця була надрукована за підписом Ст. Бандера насамперед у тижневику «Шлях Перемоги», Мюнхен, чч. 2, 4, 5, 6 за березень-квітень 1954 р., рік І, відтак у збірнику «За самостійну Україну», як спеціяльне видання Бібліотеки Українського Підпільника, видання Закордонних Частин ОУН, 1957 р., і згодом у місячнику «Визвольний Шлях», Лондон, рік ХІІ/ХVІІІ, кн. 3/205 за березень 1965 р. Уривок з статті був ще надрукований у «Шляху Перемоги», Мюнхен, рік вид. XV, ч. 11 (734) з 17 березня 1968 р.