Коли все переконує іти вниз, піднімайся вгору!
Завжди приємно милуватися красою світанків на вершині гори, прокидатися в тумані та спостерігати захід сонця в наметі. Але чи все так просто, як здається?
Гори - це вишкіл, можливість перевірити себе на стійкість і витривалість.
Ми зібрали для вас топ питань про мандрівки, а також поспілкувались із дійсним членом МНК, що нещодавно піднявся на Монблан.
Хто ходить в гори?
Для когось гори це образ життя. У вільні вихідні він збирає наплічних і летить підкорювати нову вершину чи просто прогулятися хребтом Сколівських Бескидів.
Переважно є два типи людей, що ходять в гори:
- туристи із ковбасками - приїжджають посмажити шашлики і не піднімають на вершину, але сміливо називають це мандрівкою в гори
- мандрівники - вирушають підкорювати нові вершини чи насолоджуватися горами і краєвидами, якщо навіть і тими самими
Чому люди ходять в гори?
Розглядаємо саме мандрівників, а не любителів пікніків.
Причини в кожного різні: хтось хоче відпочити від буденності і отримати енергію природи, хтось полює за фото краєвидів в різні пори року і від цього отримує задоволення, хтось перевіряє та вишколює себе щоразу, шукаючи нові стежки та вибираючись на верхів’я
Чому гори стають не тільки задоволенням, а й випробуванням?
Підготовка до гір повинна бути не тільки матеріальна: харчування, спорядження, а й фізична і моральна.
Рухатися вгору завжди важче. Кожен наступний кілометр стає все важчим і не рідко в людини появляється думка, чому б не спуститися вниз, зупинитися тут і відпочити, повернувшись після цього в спокійне і тихе місце. І це стосується не тільки мандрівок.
Дорога життя спинається вгору, дорога смерті спадає вниз.
Ходити в гори є складно, особливо якщо постійно збільшувати відстань та обирати нові вершини. Людина витрачає багато сил, погода не завжди привітна і хороша для мандрівки, а спорядження може підвести. Не зважаючи на це, той, хто має бажання і ціль, продовжує іти. Перемога - підняття на вершину - завжди приносить гордість за себе і несамовите бажання не забувати ці миті, краєвиди та гори.
Чому не варто іти в гори?
- Це небезпечно. Вам може сподобатися і ваші рідні не дочекаються вас на вихідні, бо ви будете рефлексувати в горах.
- Відсутня мобільна мережа. Зазвичай вам прийдеться спілкуватися з друзями чи залишитися наодинці зі своїми думками. Можливо, у вас виникне бажання поговорити із зорями чи не відривати погляду від водоспаду
- Погода може підвести. Тоді вам прийдеться, приїхавши додому, сушити одяг та розповідати друзям пригоди, як ви шукали прихисток чи виглядали наче космонавт у дощовику
- Гори виснажуть. У вас болітимуть ноги, м’язи проситимуть відпочинку. Можливо, у вас появиться бажання займатися спортом і тоді ви вранці будете витрачати час на біг.
Назар Франчук розповідає нам, як він полюбив гори та чому важливо здійснювати подібні походи.
Вперше Назар вирушив в гори в 2011 спільно із друзями з МНК. Це була одноденна мандрівка на гору Парашка. Тоді в нього і появилась любов до гір, Карпат і таке нове хобі. Підкоривши більшість вершин в Україні, серед яких і Говерла, і Чорногора, і Горгани, Назар постав собі ціль - піднятися на найвищу гору Європи - Монблан.
*Монблан - кристалічний масив і однойменна вершина у Західних Альпах. Найвищий шпиль у Західній Європі - 4808 м.
Підготовка до мандрівки - важливий елемент. Саме тому Назару довелось відвідати вишкіл для альпіністів у Румунії та працювати над своєю фізичною формою, бігаючи обов’язково щодня протягом 3 місяців.
“Коли все переконує іти вниз, піднімайся вгору” - впевнений Назар. Вбити все, що бажає нашого знищення і упадку, тобто лінь та жалість до себе, надзвичайно важливо. Бували моменти, коли хотілось звернути із шляху і полегшити собі мандрівку, вернувшись вниз. Але основні уроки гір і полягають в тому, щоб навчити людину відповідальності, цілеспрямованості і наполегливості, навіть якщо доводиться іти на компроміс із собою та виходити із зони комфорту.
“Я вважаю, що кожній людині потрібно ходити в гори. Це допомагає перемогти самого себе і лінь, рухатися вперед. Я ходжу для вишколу себе, самовдосконалення і здорового способу життя. Одну велику мету ти розбиваєш на маленькі цілі, так само у житті: щоб досягнути чогось, необхідно прикласти чималі зусилля.” - ділиться з нами Назар.
