Мене часто питають, а коли ж буде велика війна?

Ну, по-перше, для України вона іде щодня. У нас щодня поранені чи загиблі. Ми потерпаємо від мілітарної гуманітарної, економічної, політичної, інформаційної агресії РФ, стратегією якої є знищення України.

 

Що стримувало РФ до цього? Багато факторів:

- Неготовність гуманітарної та політичної складової впливу на Донбасі поза Луганськом і Донецьком.

- Російські акції 2014-го року в Харкові, Одесі, тощо, провалились і отримали протидію.

- У новому парламенті і Кабміні було мало проросійського елементу.

- Почалася люстрація і витискання російської агентури в силових відомствах.

- Телеканали контролювалися нейтральною олігархією, що розкладала політичні яйця в різні кошики.

- Українську владу отримали люди, які почали жорстке відокремлення України від усіх можливих зв'язків з РФ, де це було можливо, спрямувавши країну до ЄС та НАТО.

- Було сформовано міжнародну коаліцію, яка ввела жорсткі санкції проти РФ, що в стратегічній перспективі мають виснажувати Росію та зменшувати її воєнні спроможності.

- Відповіддю на агресію РФ стала народна хвиля волонтерського та добровольчого руху. Українці ринулися до лав ЗСУ, батальйонів МВС, інших добровольчих підрозділів під контролем СБУ.

- Ще одним із факторів стримання агресії РФ стала наявність на території України ГТС та атомних електростанцій. Нищення ГТС призвело б до невиконання контрактів РФ з ЄС, а будь-яка катастрофа на АС у випадку мілітарної агресії призвело б не тільки до екологічних наслідків, але й до шалених санкцій та криків з боку Заходу.

 

Ми бачимо, що перед РФ стоять складні системні завдання, щодо України.

Яким чином вона їх вирішує?

- Керівництво РФ зрозуміло, що виключно гібридними методами взяти Україну не вийде і розпочало велике будівництво військової інфраструктури вздовж кордонів України та у Криму, перекидання туди під виглядом навчань ЗС РФ.

- Наразі на кордоні з Україною сформовано три армії. РФ повернулася, після реформи Сердюкова, до практики великих з'єднань. Формуються нові дивізії, полки тощо, розконсервовують техніку, поміняли законодавство для масової мобілізації.

- Політично, РФ сприяла приходу до влади в Україні невігласів та аферистів, що є стандартною практикою КДБ. На політичну арену України почала масово виходити проросійська агентура, що чекала свого часу.

- Почалося масове створення проросійських каналів, скупка українських. Зараз така ж операція буду пророблена на місцевому рівні. Вводяться проросійські спікери. Створюються нові проросійські партії, які часто видають себе за українські, просто вони за дружбу з РФ та російську мову, тощо.

- Через політичне лобі були закодовано усі українські канали в супутнику, при цьому канали РФ залишились.

- Почалася дискредитації волонтерів та добровольців, відкрито кримінальні провадження проти опозиційних проукраїнських політиків.

- Як і перед початком війни, розпочалося скорочення Збройних Сил України під приводом оптимізації.

- На зовнішній арені потроху почалося послаблення проукраїнської риторики, все менше українські представники згадують Крим, про щоденні втрати з загиблими та пораненими на Донбасі мова не йде взагалі. І це успіх саме російської дипломатії, як в середині України, так і зовні.

- Є спроба зупинити блоки українських атомних електростанцій, під різними приводами, паралельно лобіюється закупка російської електроенергії.

Північний Потік-2, альтернатива українській ГТС, побудований на 90%, і сьогодні РФ заявила, що знайшла можливість його добудувати, попри санкції США.

 

РФ майже досягла усіх проміжних цілей в Україні і єдиний фактор, який стоїть їй на заваді - українське громадянське суспільство.

Те саме суспільство, яке йшло в добровольчі батальйони, волонтерило тощо.

Але і проти нього ведеться робота.

 

І пропаганда та події останнього року спонукали моїх найближчих знайомих, що воювали всі 6 років, звільнитися з ЗСУ та навіть шукати шляхів еміграції, або звинувачувати минулу владу в антиукраїнських діях і голосувати вже дійсно за владу, що їм була запропонована проросійським медіа лобі.

Ми дійсно стоїмо на грані національної катастрофи, з якої Україна вийде, але імовірно ціною ще більших жертв та втрати територій.

Ми будемо в НАТО та ЄС, але яким складом – залежатиме від людей кожної області, міста, селища. Де люди вийдуть на захист української державності, бажано з мисливцями, там і буде Україна, Європейська. Де зможуть перемогти проросійські сили, ті регіони підуть під РФ.

А після розвалу РФ повернуться в Україну.

 

За будь-яких умов наша фактична та демографічна географія помінялися і ми вже ніколи не будемо, як колись.

З позитиву – те, що у найближчі 100 років ми зможемо говорити про повернення Кубані.