Кіномарафон Нескорених Націй: фільм "Живі" вразив молодь

У рамках нашого проекту «Кіномарафон Нескорених Націй» у двох містах відбувся показ документального фільму Сергія Буковського «Живі.The living».

У Тернополі цього року вдалось провести 4 кінопокази, а також 12 кінопоказів у семи районах області. Кінострічка «Живі.The living» стала завершальною в рамках цього проекту у 2018. Загалом, понад 1170 глядачів узяли участь у кіномарафоні протягом усього часу, який він проводився.

«Ми раді тому що цьогоріч кінопокази відвідало понад 1000 глядачів, оскільки це дає нам розуміння, що для молоді залишаються актуальними питання боротьби за свою країну. Сподіваємось наші намагання донести глядачам розуміння того, що будучи згуртованими та маючи перед собою ідею, можна подолати будь-які перешкоди й бути успішними», — каже Василь Панькевич, голова секретаріату ТОО МНК.

КНН — це серія показів фільмів про боротьбу народів за свою незалежність. Мета кіномарафону полягає в тому, щоб інформувати молодь про різні виміри війни та можливості їх протидії як в особистому так і в національному масштабі.

Організатори: Молодіжний Націоналістичний Конгрес - МНК спільно з Управління сім'ї та молоді Тернопільської обласної державної адміністрації.

46516427_2347381238608776_1865935815759101952_n.jpg photo_2018-12-02_19-21-17.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Франківчанам показали фільм про Голодомор

21 листопада у вільному просторі «Paragraph» відбувся показ стрічки «Живі» українського режисера-документаліста Сергія Буковського. Людям нагадали трагедію 1932-1933 років, яка відбувалася на теренах України. У стрічці поєднуються свідчення людей, які пережили Голодомор та записи щоденника британського журналіста Гарета Джонса, що відвідав Харківщину в березні 1933 року. Після повернення в Британію він намагався розповісти засліпленому суспільству Європи та Америки про трагедію на Україні, і, ймовірно, саме за ці свідчення заплатив життям.

—  «Кінострічка «Живі» показує те, як українці були проти колективізації, приймаючи радше депортацію і смерть. Це залишається актуальним і набуває нового звучання у контексті російської агресії проти України останніх років. Щоправда, зараз українцеві доводиться опиратись не колективізації, а захопленню територій, нав’язуванню чужих цінностей, намаганню зламати його волю. І він так само, як і 85 років тому, приймає «радше депортацію і навіть смерть.Загалом, ця кінострічка розчулила неодного глядача, адже в сюжеті реальні події, що пережили українці», — розповідає організатор фільму Любінець Софія.