“А Крим ніколи і не був українським”, “не анексія Криму, а відновлення історичної справедливості”.. Неодноразово ми чули подібні твердження не лише з російських каналів, інтернет-видань, а й з уст перших управлінців РФ.

 Не дивно, що опрацьовані російською пропагандою жителі Росії в це вірять. Проте, дивує, що такі твердження сприймаються жителями деяких пострадянських країн, зокрема самими українцями. Що з цим робити?

 Володимир В’ятрович запропонував як саме звільнити історію України від російських міфів - деколонізацією історії України, тобто подолання наслідків російського імперського панування в Україні. Директор Українського інституту національної пам’яті стверджує, що великі міста півдня України на сотні років старші, ніж написано в підручниках історії.  

"Ми бачимо, як не тільки радянська історія, а й історія часів Російської імперії використовується Росією для виправдання своїх претензій до України, для виправдання своєї агресії. Згадаймо історію кількарічної давнини про "Новоросію", про те, що південь і схід України завжди були російськими", — заявляє він та додає: "Аргументами в цій дискусії використовувалися топоніми, пов'язані з Російською імперією, пам'ятники, які там стояли. Використовувалася переписана історія цих регіонів, коли йшлося про те, що ті чи інші населені пункти і міста там з'являлися тільки після приходу Російської імперії. Насправді це один з російських міфів, який був підхоплений радянською владою, і зараз знову підхоплюється сучасною російською владою".

Боротьба з колоніальною спадщиною є питанням особливого значення в контексті російсько-української війни. Попри третє десятиліття незалежності, над Україною досі висить привид старого режиму, тому для нас деколонізація – це звільнення від нав’язаних російських міфів, постколоніальної свідомості, чужої пам’яті та ідентичності.  Гібридна війна тягне за собою не лише протистояння армій і зброї, вона виходить у площину боротьби ідентичностей. Досі покоління українців намагається скинути колоніальний тягар, що нав’язувався нам століттями. І саме сьогодні є можливість створити нову ідентичність, подолати колоніальні міфи та віднайти ту історичну пам’ять, яка належить нам – українцям.

Росія століттями намагається подолати свій комплекс меншовартості тому намагається прив’язати це почуття іншим націям, намагається присвоїти собі чужі здобутки. Подолання нав’язаних міфів, колоніальної ідентичності можливе через правдиве висвітлення історії, через називання речей своїми іменами і провадження національно орієнтованої політики пам’яті.

Якщо б ми пішли тим шляхом, що хоче нав’язати нам ворог, то досі були б малоросами, а не українцями. Тому деколонізація для нас це:

• витіснення російської мови з українського культурного простору;

• повернення українським містам їх історичних імен та правдивої історії;

• відновлення та вшанування тих місць пам’яті (меморіалів, пам’ятників тощо), що відроджують українську національну свідомість, а не колоніальну;

• формування національного пантеону героїв, що боролись за українську націю, а не є штучно створеними «матросовими» (герой Радянського Союзу що закрив собою амбразуру);

• Ми повинні витіснити російський слід з українських міст – їх назв, пам’яток, вулиць, історії, бо українські поселення існували і розвивались задовго до того, як були окуповані і перетворені на російські міста.

Глава УІНП наголосив, що слідом за переглядом історії "повинні йти політичні рішення, які закріплюватимуть нові дати заснування цих міст, спираючись на історичні дослідження".