Чорнобиль: що приховувала “справедлива” радянська влада?
"Зона відчуження не може не приваблювати. Це скаже кожен, хто там побував. Найбільше вражають постапокаліптичні картини, які можна зустріти на шляху: безлюдні села, кладовища, де найновіші могили датуються 1986 роком, асфальтовані дороги, крізь які проросла трава, і, найепічніше, — місто-привид Прип'ять, практично біля самої АЕС. Бачиш, як природа перемагає те, що створила людина, а саме місто стало гігантським музеєм просто неба. І природа — практично первісна, з мінімальними слідами людської діяльності”.
Саме такою зараз є Чорнобильська зона відчуження, де 34 роки тому сталася найбільша ядерна катастрофа в історії людства. Внаслідок трагедії сотні сімей вимушено покинули домівки, понад дві з половиною тисячі квадратних кілометрів залишилися безлюдними, десятки людей загинули в процесі ліквідації наслідків аварії.
26 квітня 1986 о 1:23 на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталося два теплові вибухи, які повністю зруйнували реактор. Майже одразу приїхали пожежники. Вогонь гасили до 5 ранку, проте на четвертому енергоблоці її вдалося ліквідувати лише 10 травня. Після вибуху радіоактивна хмара накрила частину території України, Білорусії та Росії. Через декілька годин радіація досягла Швеції, Фінляндії, Німеччини, Румунії та інших країн Європи.
Першою підняла тривогу Швеція. 28 квітня 1986 року система безпеки одної зі шведських АЕС повідомила про високий рівень радіації. Коли з’ясували, що це не пов’язано із самою станцією, за напрямком вітру висунули припущення про аварію на ЧАЕС. Спроби дізнатися про ситуацію на станції були марними, тому Швеція пригрозила запитом до Міжнародного агентства атомної енергетики. Під тиском європейських політиків СРСР був змушений повідомити про катастрофу.
Що приховувала радянська влада?
Інформацію про техногенну катастрофу, спричинену вибухом і подальшим руйнуванням 4-го енергоблоку ЧАЕС, партійно-державне керівництво СРСР відразу віднесло до категорії “таємно”. Радянська влада намагалася все приховувати, як вони самі казали, від “неправдивих та панічних чуток”. В той час, коли закордонні ЗМІ почали писати про аварію, Горбачов у своїх промовах говорив: “Ми зіткнулися зі справжнім нагромадженням брехні”, — та продовжував нехтувати людськими життями.
Перше офіційне повідомлення складалося з одного абзацу: “На Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія. Пошкоджено один з атомних реакторів. Проводяться заходи з ліквідації аварії. Потерпілим надається допомога. Створена урядова комісія”.
Наближався “День Трудящих”, і перші шпальти газет рясніли повідомленнями про парад. Перше травня — відбувається демонстрація у Києві, а разом з тим — злочин радянської влади. “Тисячі киян вийшли 1 травня на головну магістраль міста-героя — Хрещатик. Починається святкова демонстрація. В урочистості на Хрещатику взяли участь понад 120 тисяч киян та гостей столиці”, – опублікували 2 травня у “Вечірньому Києві”.
У всіх повідомленнях Рада Міністрів СРСР жодного разу не згадала про небезпеку, яка ховається за вибухом. Усюди голосилося “Пожежа ліквідована. Немає загрози”. Коли, щоб не спаплюжити репутацію “бездоганної” влади СРСР, писали “В Киеве все в порядке”, люди продовжували працювати, виходили на вулицю, не підозрюючи про небезпеку від вибуху на ЧАЕС. Адже повідомлення про шкоду радіоактивного випромінювання з’явилося лише на 9-ий день після катастрофи.
У 1980-ті роки влада СРСР говорить, що розпочалася політика гласності й кожен вільний у своїх висловлюваннях. Та у 1986 про “гласність” забули, кожен документ з цифрами та фактами про аварію на ЧАЕС опинився під грифом “таємно”, а кожна стаття про подію проходила “перевірку” на “правдивість”.
Чорнобиль сьогодні
Після проголошення незалежності України, з усіх документів про ЧАЕС зняли гриф “таємно”, і до них отримали доступ усі охочі дізнатися правду про катастрофу. Тепер відома причина аварії, кількість жертв та інша інформація, яку Радянський Союз так ретельно приховував. А більша частина світу знає про Україну саме через Чорнобиль та Чорнобильську катастрофу.
Зараз в зоні відчуження розвивають унікальний заповідник, заснований у 2013 році. За 34 роки відсутності людського втручання, на території десятків квадратних кілометрів утворилися цілі екосистеми: в чорнобильські ліси повернулися дикі тварини, з'явилися нові рослини. Наше головне завдання сьогодні — не знищити те, що вдалося відновити природі після катастрофи, яка сколихнула усю планету.
В останні роки зона відчуження стала об’єктом досліджень: вона приваблює туристів, про неї створюють ігри, пишуть книги, знімають кіно та серіали, ставлять театральні постановки. З появою кожного нового культурного продукту, про Чорнобильську зону відчуження дізнається все більше людей з усього світу. Десятки тисяч туристів прагнуть побачити на власні очі місце, де на понад 30 років зупинилося життя. Лише після виходу серіалу “Чорнобиль” на телеканалі HBO кількість офіційних відвідувачів у 2019 році зросла до 107 тисяч, що на 44 тисячі більше, ніж у 2018. А близько 80% відвідувачів — іноземці, найчастіше громадяни Великої Британії, Польщі, Німеччини, США, Чехії.
Пропонуємо підбірку книг та фільмів про Чорнобиль та аварію на ЧАЕС.
Фільми, серіали, вистави:
Серіал “Чорнобиль”, виробництво каналу НВО, 2019.
Фільм “Брама”, режисер Володимир Тихий, 2018.
Фільм “Голос Чорнобиля”, режисер Поль Круштен, 2016.
Фільм “Чорнобиль: останнє попередження”, режисер Ентоні Пейдж, 1991.
Театральна вистава “Сталкери”, режисер Стас Жирков (за сценарієм Павла Ар’є).
Книги:
“Чорнобиль. Історія трагедії”, автор Сергій Плохій.
“Чорнобильська молитва”, автор Світлана Алексієвич.
“Пройти крізь Чорнобиль”, автор Галя Акерман.
«Оформляндія, або Прогулянки в Зону», автор Маркіян Камиш.
“1986.Чорнобильські хроніки”, автор Сергій Трохим.
