“Донецького летовища більше нема. Сьогодні я скомандував завдати ракетного удару по новому терміналу вартістю 200 мільйонів доларів. Там були російські диверсанти. Тепер це поле бою”. Це була відповідь тоді ще в.о. Президента України Олександра Турчинова на спробу проросійських бойовиків захопити міжнародний Донецький аеропорт ім. С.Прокоф'єва (ДАП) шість років тому, 26 травня 2014 року. Це був початок однієї з найдраматичніших та найгероїчних подій цієї війни та сучасної української історії. Це був початок оборони ДАПу, яка тривала 242 дні. Згодом Україна дізналася про людей, міцніших за бетон, смертоносніших за артобстріли, витриваліших за техніку, про кіборгів. Не витримав бетон, а наші кіборги витримали. Про кожного із оборонців летовища можна відзняти фільм чи написати книгу. Колись це ще буде, але ми маємо пам’ятати кожну сторінку нашої історії і боротьби за незалежність.

Першу спробу, 17 квітня, захоплення летовища успішно відбито українськими вояками. З другої спроби, 26 травня, бойовики зайняли частину приміщень будівлі. Вони в ультимативній формі вимагали від українських силовиків, які знаходилися в старому терміналі аеропорту, скласти зброю і здатися. Український уряд, у свою чергу, теж висунув сепаратистам ультиматум про звільнення захоплених будівель. Жодна зі сторін не хотіла йти на поступки — розпочався бій.

У тому бою бійці 3-го полку спеціального призначення (3-й ОПСпП) за ефективної підтримки вертольотів і винищувачів розгромили противника, залишки російських загонів втекли з аеропорту, у паніці втративши управління і розстрілюючи один одного. Було знищено понад 140 російських терористів, зокрема й інструктора Центру спеціального призначення ФСБ РФ Сергія Ждановича, велику кількість російських спецназівців. Втрати 3-го полку — один легкопоранений.

Відтоді Донецький аеропорт продовжує залишатися ареною безперервних боїв. 3-й ОПСпП брав участь в обороні аеропорту весь цей час — з травня 2014 по січень 2015 року, хоча починаючи з серпня чисельність спецпризначенців не перевищувала всього 30 бійців. Їх підтримували армійські частини.

Ситуація в аеропорту стала критичною вже в липні — коли противник замкнув щільне кільце оточення. Підвезення постачання стало можливим тільки через коридор, який створили після того, як ударна група сектора "Б" — кілька танків і БМП 93-ї бригади, а також штурмова рота батальйону МВС "Дніпро" — захопила населені пункти Піски й Авдіївку. Відтоді Піски — ключова позиція для утримування аеропорту, оскільки саме там формуються групи для проривів конвоїв, і саме в цьому районі розташована зведена артилерійська група сектора "Б".

Тривалий час ситуація навколо летовища залишалася доволі спокійною. Серйозні штурми цього надзвичайно важливого стратегічного об’єкта розпочались вже після підписання Мінських домовленостей у вересні 2014 року.

Особливо жорстокими були бої на початку 2015 року. 13 січня, після декількох місяців обстрілів, була зруйнована вежа, де майорів український прапор. 21 січня 2015 року військовослужбовці ЗС України з боями вийшли з території терміналів, оскільки їхні позиції були зруйновані і прострілювалися прямою наводкою.

У різний час в аеропорту і прилеглих Пісках воювали бійці 95-ї та 79-ї десантних бригад, воїни 3-го полку спеціального призначення з Кропивницького (потім вони стануть основою для 3-ого полку ССО ЗСУ), батальйон «Дніпро-1», артилеристи і танкісти 93-ї та 72-ї механізованих бригад, добровольці з ДУК «Правий сектор» і батальйону «ОУН», військові з інших частин.

Важливу роль має ефективне оперативне командування і той факт, що в аеропорту командири залишали лише добровольців, — там не тримали багато військ. Відзначилися офіцери 3-го полку спецпризначення — полковник Б. і полковник Т., які керували з початку травня 2014-го обороною аеропорту під позивним "Редут", мінометна батарея в самому аеропорту — позивний "Абрикос", а також артилерія підтримки в Пісках — позивний "Циркон", багато інших офіцерів і солдатів. Не можна не відзначити добровольців "Правого сектора" — у найтяжчий момент штурмів аеропорту у вересні того ж року, коли виснажені багатомісячною облогою підрозділи надзвичайно потужно атакувалися, і не було жодних резервів для посилення наших бійців, в аеропорт добровільно прорвався взвод "ПС", який зробив свій неоціненний внесок в оборону аеропорту в найвирішальніший момент. Це був героїчний вчинок, бо бійців "ПС" противник, як правило, в полон не бере.

Говорячи про "кіборгів", що складовою частиною оборони аеропорту є оборона села Піски — це справжня "дорога життя". Насправді, обстріли й атаки на це село велися навіть інтенсивніше, ніж атаки на аеропорт. Тому в почесні ряди "кіборгів" слід зарахувати також підрозділи батальйону МВС "Дніпро", артилеристів і танкістів 93-ї бригади, які в надзвичайно тяжких умовах обороняли Піски. У жовтні 2014-го на посилення в Піски та в аеропорт перекинуто підрозділи 95-ї, 79-ї аеромобільних бригад, добровольчого батальйону "ОУН", здійснювалася ротація. Свіжі сили ефективно включалися в боротьбу і серйозно змінили ситуацію на цій ділянці фронту.

Донецький аеропорт став своєрідним символом нескореності, зразком найвищого героїзму українських військових. Наші відважні воїни героїчно обороняли Донецьке летовище, яке вже стало символом виняткової мужності та відваги. Їхній подвиг треба карбувати золотими літерами в літописі української бойової слави.