В середовищі МНК його називали «Професором». В лавах ОУН він мав псевдо «Чорний».

Олександр Богатирчук народився 15 жовтня 1983 р. в м. Києві на Борщагівці, в інтелігентній українській родині службовців. Батьки з дитинства виховували сина за принципами порядності і відповідальності. Він багато читав, мав неабиякий хист до науки. 1998 р. в Малій Академії Наук його науково-дослідницьку роботу «Директорія. Відродження УНР» відзначили Грамотою відділу освіти.

1999 р. вступив до лав Молодіжного Конгресу Українських Націоналістів. Пізніше став інформаційним референтом Молодіжного Конгресу. З лютого 2000 р. голова Київської міської організації Молодіжного Конгресу.

Влітку 2000 р. став членом Юнацтва ОУН, а пізніше – дійсним членом Організації Українських Націоналістів.

Обраний членом Центрального Проводу МНК на Установчому Зборі 10 лютого 2001 р. Був редактором інформаційного бюлетеня Молодіжного Конгресу "Терен" та одним із творців націоналістичного Інтернет-порталу.

Як працівник Відділу інформації та аналітики Центру Національного Відродження ім. Степана Бандери займався аналітичними дослідженнями та політичним прогнозуванням, зокрема в час виборчої кампанії:

«Стає очевидним — за єдиною Росією немає майбутнього, тим більше — не має майбутнього й таке абсурдне утворення як Союз Росії й Білорусі. Це усвідомлюють уже й самі росіяни. Росія своєю теперішньою політикою щодо національних меншин сама підводить себе до прірви.» (Знову час обирати)

Олександр Богатирчук став організатором акцій протесту МНК стосовно некоректного формулювання питань у мовній та етнічній сферах першого Всеукраїнського перепису 5-14 грудня 2001 р.:

«Саме під час перепису українці змушені будуть зробити вибір, адже вже зараз регіонами держави поширюються листівки ультрашовіністичного “Русского блока” із закликом називатися під час перепису “русскім человеком”… Наше гасло: “Мова — душа народу, двомовність — його дводушність!”» («Десятиріччя Росії в Україні» не за горами?)

Здібний організатор, талановитий журналіст, один з найперспективніших діячів Молодіжного Націоналістичного Конгресу. Олександр був не за роками мудрий і освічений, мав велику повагу серед старших побратимів.

Він став одним із творців Націоналістичного порталу, опублікував понад 100 публіцистичних статей у провідних українських ЗМІ. Активний учасник молодіжного громадського руху, ініціатор масових заходів політичного, суспільного та соціального спрямування.

6 травня 2002 р. Олександр Богатирчук загинув за невідомих обставин.

Слова Олександра не втрачають актуальностi і сьогодні, що свідчить про його аналітичний розум, проникливість і незаконсервованість мислення. Багато справ, незавершених ним через передчасний відхід у вічність, знайшли продовження в діяльності МНК.

Незважаючи на молодий вік, він став для своїх побратимів і послідовників прикладом невтомної праці заради ідеї великої та сильної самостійної України. Його висловлювання та думки досі актуальні в нашій новітній боротьбі з ворогом кожного дня.

«Кінцевої мети нашої боротьби не можливо окреслити, вона, мов небокрай, недосяжна. Та це лише загострює прагнення йти вперед, змушує нас мобілізувати всі сили, довести свою національну спроможність» (В ім’я нації)

Пам’ятай великий чин борців за Україну.