Різдво — одне з найбільших і найурочистіших християнських свят. Означає день народження Ісуса Христа Дівою Марією у Вифлеємі. Історично склалося так, що зараз є дві дати святкування: 25 грудня та 7 січня. Чому так сталося, читайте у статті нижче.

Отож, розпочнемо з визначення, що ж таке календар. Це система обчислення великих проміжків часу, заснована на періодичності руху видимих ​​небесних тіл. Основними календарними одиницями є рік, місяць, тиждень, день. Сонячний рік визначається як проміжок часу, приблизно дорівнює періоду обертання Землі навколо Сонця. Його обчислення ґрунтується на тому, що дійсний рух Землі по орбіті відбивається у видимому русі Сонця на небосхилі.

1 січня 45 року до Різдва Христового римський імператор Юлій Цезар запровадив календар, який на той час був революційним, адже вперше ввів поняття високосного року. Тодішні астрономи знали, що Земля, описуючи за рік коло навкруги Сонця, встигає за цей час зробити 365,25 оберту довкола своєї осі, тобто рік триває 365 днів та 6 годин. Спочатку, здавалося, все ідеально, та з розвитком астрономії календар виявився не зовсім точним. Насправді, Земля робить оберт навколо Сонця на близько 12 хвилин повільніше, ніж думали давні римляни. Календар почав зміщуватися. Різдво почало помалу наближатися до весни, а Пасха — до літа. Таким чином, за півтори тисячі років юліанський календар відстав аж на цілих 10 днів. Зараз різниця становить 13 днів.

Тому у 1582 році Папа Римський Георг XIII затвердив нову, покращену схему літочислення, за якою високосний рік, який ділиться на 400, більше не вважався високосним. Цим суттєво зменшив розходження — до 26 секунд на рік. Після цього рік став точнішим і становив вже 365 днів 5 годин 49 хвилин і 12 секунд. А щоб компенсувати відставання, він навіть наказав пропустити 10 днів. Так в тому році після 4 жовтня відразу настало 15-е! 

У 336 році, за часів імператора Костянтина Великого, саме 25 грудня відбулось перше задокументоване святкування Різдва. Офіційно ця дата була затверджена на Третьому Вселенському соборі, що проходив в місті Ефес у 431 році. Згодом святкування Різдва зі східної частини Римської імперії почало поширюватись на північ і захід Європи, поповнюючись різними традиціями. Так, у Середні віки (приблизно з 1223 року) виник звичай встановлювати вертепи — ясла з фігурками Дитяти Ісуса, Марії, Йосипа, пастухів, Трьох царів (волхвів) у церквах та власних будинках.

У травні 1923 року Вселенський патріарх Мелетій IV скликав собор, на якому вирішили відзначати «нерухомі» християнські свята за новоюліанським календарем, який розробив сербський астроном Мілутін Міланкович. Цей календар відзначається високою точністю й практично збігається з григоріанським. У ньому нерухомі свята збігаються із григоріанським календарем, а рухомі, разом із Пасхою, залишилися за старим численням. 

Але не всі країни перейшли на новий календар. Сьогодні Різдво Христове за григоріанським календарем відзначають католицька, протестантські, а також більшість помісних православних церков: Константинопольська, Болгарська, Грецька, Румунська, Антіохійська, Александрійська, Албанська, Кіпрська, Фінляндська та Православна церква в Америці. 

Натомість від старого юліанського календаря не відмовилася Російська православна церква (РПЦ) й ті, які перебувають у сфері її впливу. Це Єрусалимський патріархат, Грузинська й Сербська православні церкви. 

Православна церква України (ПЦУ) та Українська греко-католицька церква (УГКЦ) також зберегли традицію святкування Різдва за старим стилем. Загалом у світі 93% християн святкують Різдво 25 грудня та лише 7% ‒ 7 січня.

Важливо зазначити, що перехід від юліанського до григоріанського календаря тягне за собою зміну не тільки дати Різдва, а й багатьох інших свят таких як Покрова, Богоявлення та ін.. Зокрема й так званої пасхалії, тобто методики визначення дати Великодня, яку в 325 році затвердив Нікейський собор. 

Тут варто мати на увазі, що календар, який має обов’язковий, загальний характер та постійно повторюючись, є одним із найбільш дієвих інтегральних чинників для етнічних спільнот. Адже з ним пов'язані багаторічні традиції та обряди.

Наприкінці XVI – на початку XVII століть й пізніше в Україні гостро стояло питання збереження етнічної самоідентифікації русинів-українців, «розрізнення» їх із поляками-католиками. Відзначення релігійних свят за різними календарями, безперечно, сприяли такому «розрізненню». 

Навіть православні єпископи, які пішли на укладення Берестейської унії 1596 року, спеціально обумовили, що святкування релігійних свят у них має відбуватися за старим юліанським календарем. Та під час революції Українська Народна Республіка офіційно перейшла на новий григоріанський календар 16 лютого 1918 року. Українські греко-католики, перебуваючи на початку XX століття у складі Польщі, не перейшли на григоріанський календар з політичних мотивів. Українські віряни не хотіли втрачати свою, відмінну від польської, ідентичність. Також греко-католики прагнули зберегти зв’язок з українцями, які перебували у складі СРСР. Відзначення свят в одні дні мало символічно поєднувати українців по різні сторони кордону. 

Тому варто сприймати 25 грудня не як “католицьке Різдво”, а як “Різдво західного обряду”, яке більше наближене до природного ритму Землі.

Три роки тому (у 2017) Верховна Рада зробила святковими та державними вихідними днями і 25 грудня, і 7 січня. Це твердий крок у напрямку позитивних змін синхронізації світського та церковних календарів. 

Але зараз питання дати святкування Різдва є радше питанням вибору вектору руху чи в напрямку з усім західним світом чи збереження “духовних скрєп”, які зараз є ще одним містком, що з’єднують нас з “русскім міром”. Попри потенційно болісний перехід для ПЦУ та УГКЦ, пов’язаний з можливим несприйняттям, це рішення є дуже важливим і може стати фундаментом для створення Єдиної української церкви. 

Говорячи про ймовірний перехід, зокрема, на святкування Різдва 25 грудня, глава УГКЦ наголосив: «Очевидно, питання святкування Різдва – це не є питання дати. Це є питання переживання певної події, переживання Божої присутності між нами. Мусимо шукати шляхів переходу на григоріанський календар. Хоча, коли будемо це робити, знову ж таки мусимо усвідомлювати, що ми мусимо перейти разом, щоб цей перехід, ця зміна календаря не зруйнувала внутрішньої єдності жодної з церков. Не йдеться про зміну дати Різдва, йдеться про зміну цілого календаря». Справа церковного календаря – це «лише дисциплінарні питання, які встановлені перш за все церковною владою». «І, оскільки вони не належать до суті християнської віри, яка є незмінною, коли йдеться про дати, про календарі, їх можна міняти. І це повинно служити для якоїсь цілі. І ця ціль окреслена – бути разом».

Він також нагадав, що вже й нині частина громад УГКЦ за межами України користується григоріанським календарем як своїм церковним.

Зокрема, глава ПЦУ, митрополит Київський і всієї України Епіфаній заявив, що церква може перенести святкування Різдва з 7 січня на 25 грудня, змінивши церковний календар, тільки якщо погодяться віряни. При цьому він звернув увагу, що соціологічні дослідження і внутрішні опитування ПЦУ свідчать, що віряни поки не готові до перенесення дати святкування Різдва, і це питання наразі не об’єднує, а роз’єднує суспільство. «Потрібна значна просвітницька праця», – сказав він.

Також цікавим фактом є те, що цього року одна із парафій УГКЦ на Буковині вже святкує Різдво 25 грудня. Пропозиція надійшла від парафіян і священник за благословення єпископа її підтримав. Тож це гарний приклад коли локальна ініціатива започатковує рух до масштабних змін. 

Отже, рух до змін є і його швидкість залежатиме від сприйняття людей та їх готовності до змін.

Примітки:

«Духовні скрєпи» — ідеологічна настанова в Росії, що позначає «традиційні цінності» для населення РФ. Фактично застосовується як ідеологічне підґрунтя російської військової експансії.
«Рускій мір» - російська неоімперська геополітична та ідеологічна доктрина, яка має на меті реставрацію Росії у кордонах СРСР до 1991 року та повернення зон впливу через побудову трьох “стовпів”: поширення російської мови та культури, російського православ'я та спільну історичну пам'ять т. з. «побєдобєсіє»