1. Український революційний націоналізм є чинний ідеалістичний світогляд і організований суспільно-політичний рух, який виростає з підвалин духовності українського народу, як синтез уявлень і вартостей, створених ним у процесі історичного буття.

2. Український націоналізм має автентичний характер і не наслідує жодних чужих взірців.

3. Український націоналізм стоїть на засадах традиціоналізму і поборює комунізм, космополітизм, лібералізм та інші соціальні доктрини, котрі нав'язують народам світу будь-які "універсальні" моделі суспільного устрою, не визнаючи їхнього права будувати своє життя згідно власних потреб і уявлень.

4. Український націоналізм не догматизує жодних схем суспільного устрою, з огляду на що не є ані "правим", ані "лівим".

5. В центрі світоглядних засад українського націоналізму лежить Ідея Нації - візія найвищого розвою всіх її духовних та фізичних сил.

6. Нація є найвищою органічною формою існування народного організму, яка на ґрунті спільного пережиття історичної долі та невпинного устремління здійснятися в повноті силової натуги характеризується усвідомленням власної окремішності і спільною волею її складових жити на своїй етнічній території самостійним життям у власній національній державі, виходячи з усвідомлення Національної Ідеї.

7. Свідомим носієм Національної Ідеї виступає провідна верства - національна еліта, політична воля котрої відображає кореневі інтереси всього народу.

8. Нація є самобутня єдність минулих, сучасних і майбутніх поколінь співвітчизників, органічно пов'язаних спільною історією, мовою, культурою та історичною Місією.

9. Сенсом існування кожного народу є його власне покликання, історична Місія, яка реалізується через здійснення Національної Ідеї.

10. Головним чинником реалізації Національної Ідеї є націоналістичний рух - натхненна націоналістичним світоглядом соціально-політична сила, котра постає з духової та суспільної природи народу як відповідь на його найістотніші потреби, і діє під кермом його провідної верстви.

12. Умовою і засобом здійснення українським народом свого покликання є власна Національна Держава як форма організованого буття, котра з'єднує всі його складники в одну цілу систему, що забезпечує найбільш сприятливі умови для всебічного розвитку його духовних і фізичних сил.

13. Національною є та держава, котра відповідає істоті, виражає інтереси і об'єктивізує волю свого народу - етнічного господаря, спираючись і орієнтуючись у своїй політиці на його продуктивні верстви.

14. Україна стане Національною Державою лише тоді, коли в ній буде встановлено народоправний лад, заснований на засадах національної солідарності, соціальної справедливості, правового порядку та особистої відповідальності. Національна солідарність означає єдність і взаємодопомогу на основі усвідомлення тотожності вищих цілей нації й сенсу життя окремої людини. Соціальна справедливість передбачає відповідність прав і винагород кожного члена суспільства його обов'язкам і внескові у загальнонаціональну справу. Правовий порядок ґрунтується на справедливості, силі та сталості закону, однаково обов'язковому для всіх. Особиста відповідальність обумовить тріумф ідеалу людини-громадянина над тоталітарним нівелюванням особистості та егоїстичним самовідчуженням індивіда.

15. Фізичною передумовою нормального життя й здорового розвитку народу український націоналізм визнає поширення Української Національної Держави на всі українські етнографічні терени, які складають нероздільну єдність його духовного світу і безумовне домінування у власному геополітичному просторі.

16. Сучасний український революційний націоналістич-ний рух виступає живим спадкоємцем героїчних змагань кращих синів Нації на всьому її історичному шляху і відчуває історичну відповідальність за долю Батьківщини тепер і в майбутньому.

Світоглядовою основою і пріоритетною цінністю для Молодіжного Націоналістичного Конгресу є Українська Нація як найвищий тип органічної людської спільноти. Головною метою для нас є захист, розбудова Нації і її всебічний розвиток.

Байдуже, а часто і вороже ставлення до долі українського народу і майбутнього Української Держави як до ймовірного конкурента за місце під сонцем з боку іноземних чинників і підривна діяльність "п`ятої колони" спонукає традиційно орієнтуватися насамперед на власні сили українського народу, мобілізуючи і організовуючи їх.

Перспективу мають молоді і активні. Виховання нової генерації українців, натхненних Українською Ідеєю, жертовних, вольових, високоосвічених молодих людей - провідників юнацтва, суспільна активізація молодого покоління і його залучення до дієвої боротьби за волю і владу Української Нації, за силу і велич Української Держави є одним із найголовніших завдань сьогодення.

В результаті ґрунтовного аналізу ситуації та усвідомлення всієї відповідальності, котра спонукає не залишатися нас байдужими і кличе до дії, Молодіжний Конгрес встановлює на даному етапі своєї діяльності такі напрямні та пріоритети:

1. Оптимальною формою повноцінного існування Української Держави, котра б належним чином всебічно забезпечила потреби та інтереси Української Нації і стала гарантом її розвитку є геополітична надпотуга, котра стане суб'єктом світової політики і буде домінуючим культурогенним та стабілізуючим чинником в регіоні. Для всебічного розвою і консолідації Української Нації та підвищення добробуту нашого народу потрібна нова модель майбутньої України, спрямована на захист інтересів більшості населення України, в основу якої ляжуть традиційні духовні та національні цінності українського народу, зокрема, вікове прагнення соціальної і національної справедливості. Українська Держава повинна охоплювати всі українські етнографічні терени і змагати до поширення духовної, культурної, економічної експансії.

2. Україна потребує перемог. Успіх можливий лише за умови перетворення "малоросійського народонаселення" в могутню Українську Націю - єдиний структуризований, ієрархізований активний організм, котрий усвідомлює власну окремішність і змагає до захисту та реалізації власних національних інтересів і здійснення Місії "на грані двох світів творити нове життя". Це є свідомий цілеспрямований процес, важкий, але єдиний природний шлях не лише поступу, але і виживання.

3. Влада в Україні має здійснюватися виключно в інтересах українського народу, йому підпорядковуватися і ним контролюватися. За умови реального дотримання вищезазначених вимог форма декларованого державного устрою для нас є питанням другорядним.

4. Титанічна робота по розбудові Нації і Національної Держави, що є стратегічною ціллю організованого націоналістичного руху, можлива лише через постання відповідних організаційних структур, що ставлять собі за мету і здатні здійснити це надзавдання.

5. Кожне відродження Нації починається з відродження її еліти. Тому нашим пріоритетним завданням є виховання і вишкіл молодого покоління українців на засадах національного патріотизму, жертовності, солідарності, культивування лицарського духу героїзму, оптимізму і незламності, формування повновартісної, здорової фізично і духовно, освіченої, вольової і енергійної Особистості.

6. Усвідомлюючи те, що молодь - майбутнє Нації і від її належного виховання, освіти та гартування залежить наступне постання і процвітання національної Великої Держави, ми ставимо за мету створення розгалуженої багатофункціональної поліструктурної організаційної мережі, котра би охоплювала всі сфери молодіжного життя і комплексно б спонукала і сприяла формуванню нової генерації Українців - господарів на своїй землі і її захисників, котрі стануть взірцем і прикладом для наслідування.

7. Ідеологічною базою Молодіжного Конгресу є чинний український націоналізм - як традиціоналістський ідеалістичний світогляд та інтегральний, всенародний, власнопідметний організований революційний рух.

8. Молодіжний Конгрес активно протистоїть і всіляко поборює ті сили і чинники, котрі несуть національне, соціальне, духовне чи психологічне поневолення українському народові, звідки б ця загроза не йшла і в які б кольори не фарбувалася.

9. Молодіжний Конгрес має стати авангардом, виразником інтересів та захисником прав української молоді.

В першій точці «Загальних Означень» 1-го Конгресу ОУН 1929 р подане таке визначення:

Націоналізм – це не явище, замкнене саме в собі. Основною його прикметою є потреба дії в інтересах національної спільноти. Звідси й активність українського націоналізму. Цей вияв дії українського націоналізму, що випливає з внутрішніх потреб Української Нації, називаємо націоналістичним рухом. Отже, націоналістичний рух – це націоналізм у дії.

Степан Ленкавський, ідеолог ОУН, подає таке пояснення віддмінності між патріотизмом, націоналізмом, шовінізмом:

Патріотизм – це підсвідоме відчування любові до всього, що нам рідне і близьке. Патріотизм може мати й вужчі рамки (локальний) і ширші (народний). Локальний патріотизм – це прив'язаність і любов до свого найближчого оточення, до родини, хати, родинної місцевості. Народний патріотизм – це почуття любові до свого народу та бажання допомагати йому;

Націоналізм – це активна любов до батьківщини. Це вияв не тільки бажання допомогти батьківщині, але й чин. Це практична реалізація хотінь нації вийти на вищий щабель свого розвитку. Націоналізм – вищий щабель патріотизму;

Шовінізм – це сліпа, пристрасна любов до рідного й ненависть до всього чужого. Це крайня межа підсвідомо-чуттєвої патріотичної настанови.

На тлі цих відмінностей виникають різні розходження, зокрема на відтинку політичної дії партій поневолених народів. Розрізняємо три роди політичних рухів:

а) патріотично-опортуністичні – ті, дія яких випливає тільки з патріотичних почувань бажання допомогти народові. Основними їх прикметами, що визначають також їхні програми, є: суб'єктивне сприйняття політичної ситуації, надії на сприятливу зовнішню коньюнктуру, острах перед безпосередньою дією, мінливість настанови та задоволення найменшими успіхами;

б) націоналістично-революційні – ті, дія яких випливає з вольової націоналістичної настанови. Основними їх прикметами є: національна оцінка кожної політичної ситуації, ставка на власні сили, сміливість, відчайдушність дії, революційна настанова, програма-максимум, принциповість політики, постійна мета;

в) можуть існувати ще й шовіністичні рухи, як, наприклад, німецький націонал-соціалізм, що допроваджують до великих катастроф у суспільстві.