Виховання українця

Учора відбулося відкриття вишкільного молодіжного табору «Відвага ім. Івана Гавдиди», що проходить на Полтавщині. Представлені майже всі області України, але особливо приємно за молодь з Донецької та Луганської – все ж доїхали.

Мотивація таборовиків – вишколитись, загартуватись, перевірити себе. У багатьох батьки, брати воюють на Сході. Дехто цього літа вступив на військові спеціальності та готує себе до майбутньої війни. Хтось цього року досягне призовного віку і не хоче йти служити не підготовленим.

Багато серед учасників і дівчат.  Вони нічим не поступаються хлопцям. 

Хотілося б сказати, що це – діти. Але ці «діти» прямо дивляться в очі війні, що на Сході. Приймають нову реальність, називаючи речі своїми іменами, не намагаючись сховатись від неї або перечекати. Вони приїхали готуватись.

Коли відбувалось урочисте підняття прапорів – синьо-жовтого та червоно-чорного, – я думав про «політику майбутнього» будь-якої країни – молодіжну політику.

Наша організація давно співпрацює з Мінмолодь, я знаю про всеукраїнські організації, що працюють в молодіжній сфері на національному рівні, про пріоритети та діяльність держави в цій сфері за останні 10 років, про викривлену «підтримку патріотизму» лише заради «недопущення відтоку людського ресурсу» з країни…

КВН, концерти, розважайлівка, «спасіба-дєду-за-пабєду», якесь забезпечення дозвілля – організація відпочинку. Хліба і видовищ. Це те, що чомусь називалось «молодіжною політикою» всі наші 23 роки.

Ми самі винні в тому, що отримали «народ Донбасса». Наркоманів, п’яниць, прихильників імперських ідей чужої країни, що ненавидять і готові вбивати своїх співгромадян.

Ми не приділяли належної уваги молоді, традиційно вважаючи це питання другорядним. І тепер маємо тисячі молодих людей, що борються проти України. Це не старенькі бабусі-дідусі покоління СССР, які хоч і виступають проти України, але не представляють загрози –  маємо ціле покоління людей, які формувались в Незалежній Україні, але під впливом чужої ідеології.

Тож тепер ми, свідомі громадяни, змушені збирати кошти на бронежилети, каски, тепловізори. І оплакувати загиблих.

Цього року на «Відвазі» таборують 86 молодих людей. Взагалі, лише за цей місяць через наші табори пройшли сотні осіб. Є ще заходи інших організацій, але цього не достатньо.

Потрібне значно більше охоплення.

Тим більше, що не треба нічого вигадувати – вишкільна система МНК вже більше 10-ти років доводить дієвість такого механізму.

Я регулярно їжджу з допомогою для наших військових, їздив коли все тільки починалось. Мушу сказати, що якби кожен наш вояк до служби в армії мав досвід таборування, ми б уникнули багатьох непотрібних жертв.

А якби ті уявні табори мали чітке ідеологічне наповнення, ми б уникнули зданих об’єктів і ганебних випадків роззброєння цілих військових частин.

Недооцінили, не розгледіли, не приділили увагу.

На жаль, тепер війна, і ми змушені дуже швидко вчитись на своїх помилках. За все треба платити. На жаль, розплачуємось життями молодих хлопців.

Я не хочу думати про те, що ці чудові молоді люди, з якими я познайомився на таборі, можуть втратити рідних, друзів чи домівку. Але «хочеш миру – готуйся до війни». Лише сильне та стійке суспільство, з військовою, політичною, економічною елітами може протистояти зовнішнім загрозам і внутрішнім викликам.

Ці еліти не можуть прийти ззовні, бо тоді це будуть загарбники. Це праця, якій треба приділяти величезного значення для того, щоб існувала наша самостійна держава і українська нація.

Сергій Кузан, Голова МНК