Війна без меж

Цьогоріч відзначаємо знаменну дату 25-річчя Незалежності України, два місяці тому святкували 75-ту річницю Проголошення Акту відновлення української держави. Цінність цих свят та їх значення більшість громадян України зрозуміли лише зараз. Адже не дивлячись на “Акт 1991 року”, справжню боротьбу за незалежність ми розпочали лише 3 роки тому на Майдані.

Він ознаменував початок завершального етапу боротьби з нашим одвічним ворогом - Московією (царською, червоною, чи тепер путінською Російською Федерацією - не має значення). Ця боротьба триває під гаслом, виголошеним понад сотню років тому нашими попередниками –  “Геть від Москви”. Вона  закінчиться або нашою перемогою, або знову закріпить колоніальний чи напівколоніальний статус нашої країни.

Більшість поміркованих людей не уявляли, що в 21 столітті, де нібито панують цивілізовані міждержавні стосунки, можлива  війна в самісінькому центрі Європи. Війна двох націй, двох цивілізаційних світоглядів.

Лише націоналісти публічно виголосили цей факт, закріпивши в своїх програмових документах, залучаючи до боротьби інші поневолені нації в Антибільшовицький Блок Народів. Члени підпілля ОУН, вояки УПА до кінця виконували свій чин. Їхні побратими та нащадки, які перенесли всі поневіряння еміграції, об’єдналися в лави СУМу, Пласту та ін. структур з однією метою - готувати себе до нової боротьби з Москвою, визволити Україну та “напитися Дніпрової води”.

Після проголошення незалежності вже в Україні націоналістична молодь вишколювалася в таборах і готувалася до подальшої боротьби. Вони стали авнгардом Євромайдану, а потім Революції Гідності, створивши перші загони Самооборони Майдану; першими пішли в добровольчі батальйони, які  не маючи всього необхідного, мужньо чинили опір ворогу; стали рушієм волонтерського руху з підтримки фронту, перетворивши майже весь народ в надійний тил нашого війська.

 Серед них були і ми, члени МНК, Пласту, СУМу та інших організацій, об’єднані у всеукраїнську мережу “Вільні Люди” - мережу, яка організувала кампанію “Євронаступ” – провісницю Євромайдану, активісти якої згодом об’єдналася в 14, 15 та 35-ту сотні Самооборони Майдану “Вільні Люди”, а з початком бойових дій створили волонтерську мережу “Вільні Люди”, яка за ці 3 роки війни безпосередньо доставила допомоги фронту на суму більш, ніж 50 000 000 гривень.
У цій праці та боротьбі неоціненну роль відіграла українська громада закордоном. Українська діаспора Канади, США, Австралії, європейських держав допомагала протягом десятків років незалежності Української держави, навіть попри часто притаманну українській владі нещирість, загравання з Росією. Світове українство знову змобілізувалося на допомогу революційній, а тепер воюючій Україні.

Гібридна війна, що триває нині проти України, детально планувалася довгі десятиліття російськими спецслужбами і включає в себе 4 основні блоки:

1. Економічний - основні ринки економіки, контрольні пакети акцій українських підприємств безпосередньо належали і належать росіянам. За Януковича ця ситуація стала лише більш критичною та всеохопною. Кошти, зароблені українцями на цих підприємствах, йшли і продовжують іти на фінансування війни проти України.
2. Інформаційний - медіа-простір фактично був окупований росіяними, що деформувало свідомість населення Сходу. Як наслідок, активістами “Русской вєсни” 2014 року стали наші співгромадяни, а зброю проти України першими взяли наші однолітки, хто за гроші, а хто дійсно за ефемерну ідею.
3. Гуманітарний - вся гуманітарна політика держави, особливо за урядування Табачника, була спрямована на спотворення української історії, формування світогляду, заснованого на російських цінностях та ідеях російського імперіалізму. Загальна зневіра суспільства, корупція та криміналізація державного апарату стали тим благодатним полем для російських спецслужб, які вербували собі агентуру серед українських політиків, державних службовців, правоохоронців, церковних і громадських діячів.
4. Лише після цього, як спрацювали ці три елементи було розпочато четверту фазу - військове вторгнення. Поява диверсантів Стрєлкова-Гіркіна та проникненя підрозділів Збройних Сил РФ були б неможливими без реалізації трьох попередніх блоків - економічного, інформаційного та гуманітарного.

Попри «мінський процес» та певне «замороження» конфлікту, на Сході й далі продовжують гинути українські військові від рук російських терористів, періодичні загострення на фронті є невід’ємною складовою російського плану з дестабілізації української держави.
Не треба себе тішити надією, що апетити Москви обмежаться Сходом України. Росіянам не потрібні ні російськомовні шахтарі, ні збиткові шахти Донбасу. Їхня мета – повалення конституційного ладу України. Їхній інструмент – гібридна війна.

Тому це затишшя на фронті маємо використати не лише для посилення війська з боку волонтерів та держави, а й протидії на внутрішньому фронті.

Нашим бійцям не доведеться зустрічати нові полчища москалів, якщо український інформаційний простір не буде ретранслювати російську пропаганду, якщо українські політики і чиновники не будуть замішані в корупційних пірамідах і не залежатимуть від грошей Москви. Якщо українська економіка, українські підприємства вийдуть з-під російської залежності, ворог не зможе штучно влаштовувати інфляції, економічні та соціальні кризи. Якщо спільними зусиллями дамо відсіч на цих фронтах, то наша внутрішня перемога стане підгрунтям для деокупації та звільнення українських земель Донеччини та Луганщини.

Саме тому зараз ми, “Вільні Люди”, не полишаючи допомогу фронту, боремося проти:
- російських олігархів - власників українських підприємств Григорошина, Бабакова та ін.

- проросійських політиків, головних виконавців російських сценаріїв в Україні - Медведчука, Єфремова та ін.;

- інформаційних пропагандистів Кремля - Інтера та ін. ретрансляторів пропаганди.

Полем битви «русского міра» проти всього цивілізованого світу стала Україна. Завдання – знищити українців як державну націю. Ця війна – без меж, тобто відбувається по всьому світу, де Україна не має більш відданого захисника, окрім 20-мільйонної діаспори. Лише тверда позиція на дипломатичному фронті, тиск на уряди демократичних країн, лобістські кампанії українців, громадські акції та протести в підтримку України раз і назавжди покладуть край світовій агресії Кремля. Єдність всієї української нації в Україні та Світі є єдиною запорукою нашої перемоги.

Не в наших силах одномоментно завалити всю стіну схем реваншу, корупції, криміналу та російської агентури, вимурувану в єдиний моноліт. Але в наших силах спільними зусиллями, за підтримки світового українства,  вибивати по цеглині з цього муру і тоді та омріяна перемога і УССД, за яку поклали голову кращі покоління і продовжують гинути українці, стане реальністю та питанням часу. Саме тоді ця жертва не буде змарнованою. В єдності наша сила! Майданівське гасло “Разом і до кінця” не втрачає своєї актуальності, а навпаки наповнюється новим глибшим змістом і вірю, що наша сьогоднішня зустріч стане тому підтвердженням.