В Крим - екстрим

Досить цікаво та змістовно пройдуть весняні канікули для учасників краєзнавчої мандрівки горами Криму в яку запрошує активну молодь Молодіжний націоналістичний конгрес за підтримки Центру дозвілля молоді Сумської міської ради. Варто знати, що захід хоч і доступний для молоді без високого рівня фізичної підготовки, але може бути досить виснажливим, обов’язково потребує наполегливості та витримки. Також треба розуміти що неминучими будуть спрощені умови туристичного побуту, режим дня, інші специфічні особливості походу. Але це, безумовно, не лякає тих, кого манять гори та жага пригоди.   

Надзвичайно актуальним є виховання фізично, інтелектуально та духовно розвиненої молоді, вивчення історії, пропаганда здорового способу життя, ознайомлення з питаннями особистої та колективної безпеки, формування у молоді рис громадянина української держави. 

Зусиль до вирішення саме цих питань буде докладено під час цієї шестиденної краєзнавчої мандрівки гірським, до речі, такі поїздки вже традиційно організовуються та відбуваються за сприяння ЦДМ. Участь в ній можуть прийняти учні середніх та старших класів (з дозволу батьків), будь хто з зацікавленої активної молодї (після співбесіди). Витрати поїздки несуть учасники, і це складає 350 гривень, і близько 250-и за наявності студентського квитка, туристичне спорядження та методичну підтримку забезпечує ЦДМ. 

Взагалі ця поїздка стане для учасників цілим маленьким життям, незабутньою пригодою де вони побачать мальовничі гори, геологічні цікавинки, чарівні весняні квіти, казкові водоспади та струмки, руїни замків, а також казкою «12 місяців», оскільки вони побувають і в справжньому літі, і застануть зиму на перевалі. 

Пропонуємо вам «бортові журнали» двох учасників минулої мандрівки.

Зібралися ввечері, більшість мала повністю зпаковані речі бо заздалегідь отримали все спорядження, розподіляємо спільний виряд, допомагаємо з розміщенням вантажу, перевіряємо все ще раз – і в путь. Потяг Суми-Сімферополь вмить домчав нас в серце Криму, де ми на повні груди вдихнули справжню весняну погоду. Коротка зупинка – і вже електричка мчить нас до Бахчисараю, де нас чекає ханський палац та лежить початок нашого маршруту. Вузенькі східні вулички, маленькі мальовничі і не дуже будиночки, специфічна архітектура, мечеті – ось чим нас привітав Бахчисарай. А ще квітучими садами, бджолами, пекучим сонечком, теплим-теплим вітерцем над зеленими лугами та вапняковими скелястими уступами. Так почалася казка що тривала ще п’ять днів. В перший день мандрівники побачили крім Бахчисарая древнє печерне місто Чуфут-Кале, старовинне кладовище караїмів та Успенський печерний монастир, гори Беших-Тау. Місце ночівлі обиралося вже затемна і з мінімальною розвідкою. Вибір впав на чагарнисту галявину на уступі гори, яка була заросла переважно ялівцем, який і складав більшу половину дров, тому багаття крім тепла порадувало всіх і інтенсивною аромотерапією. Далі дорога вела надзвичайно мальовничою ущелиною до асфальтівки, де рейсовий автобус хутко домчав до Загорського водосховища, звідки було взято азимут на село Зелене, для чого довелося спочатку невелику гірську річку. Звідси вже було видно далекий засніжений перевал, обсерваторію на Ай-Петрі і найвищі вершини Криму. А далі зі схилу на підйом, потім знову вниз, і так без кінця. Підступні гори, а може і наша неуважність були причиною кружляння на одному з відрізків маршруту. Найбільше запам’ятались цього дня, мабуть не красоти гір, а все-таки колючі чагарники, які довелося долати ввечері мало не дві години.  Але винагородою була ночівля на березі гірського озера. Це був останній населений пункт на маршруті, тому докупивши дещо в місцевому магазині і перевісивши прапор в сільраді (невіґласи почепили його догори дриґом) «взяли курс на гору Бойка, і далі до Великого Каньйону Криму. Підйом був м»яко кажучи нелегким, місцями доводилося йти по снігу, тому на саму вершину група не пішла, а після короткого обіду пішла в напрямку каньйону, до входу в який добралися вже далеко після обід. Оскільки день вже добігав кінця, а каньйон вартий неквапливого розгляду  вирішили раніше стати на ночівлю, а зранку надолужити маршрут. Каньйон змучив нас захоплюватись і поважати його. Я такого навіть не очікував. Вражаюче, і додати навіть нічого. За Великим Каньйоном було заплановано оглядини річки Сари-Узень, водоспаду Срібні струмені та Юсупівського озера. На пропозицію покупатись відгукнулись майже всі. Купались в озері, і з веселим сміхом і запальними «панічними» вигуками намилювались під водоспадом. Батьки мабуть були б проти такого, але ніяких наслідків крім заряду бадьорости та позитивних емоцій це не мало. Потім грались в «рукавичку» набиваючись «під зав»язку» в мікроавтобус, який і довіз нас до перевалу. Ночували поблизу гори Лиса, в невеликому буковому лісі. Попри побоювання ніч була на диво тепла, хоч і неподалік лежали купи танучого снігу. Долаючи перевал всі помічали це незвичне поєднання: палюче сонце, тепле повітря і блискучий сніг під ногами. Біля гори Рока все стало якось по-іншому. Вниз лише спуск, під стрімким обривом Ялта, яку заступили хмари, хоча над нами яскраве сонце. Ніби на даху світу, обриви під 90 градусів майже всюди, край світу, та й годі. Помріявши та посумувавши за підйомами, що вже позаду, починаємо спуск. В цей момент потроху починають розходитись хмари, видніється Ялта, шум якої було чутно до цього. Вирішуємо куди ж спускатись: на Галявину казок, чи до водоспаду Учан-Су, врешті схиляємося до найвищого водоспаду України. А на ранок входимо в зону субтропічного клімату, тобто південне узбережжя Криму. Маса вічнозелених дерев та кущів, бамбук та пальми на вулицях міста красномовно доводять нам цей постулат з підручників по географії. Прогулянка по набережній, «атака» на магазини сувенірів, купання в Чорному морі та дорога на автовокзал, звідки тролейбус домчав нас до Сімферополя, а звідти вже потягом до рідних Сум. До цих моїх записів скоріше підходить визначення «бортовий журнал», тому пропоную вашій увазі також емоції в формі статті одного з учасників мандрівки. З небес на землю! У Сумах тільки-но починав танути сніг,а у переможців конкурсу «Молодий патріот» на душі квітла весна. Зовсім скоро всі вони поринуть у казковий світ, у світ,далекий від буденного. Буквально вчора вони писати творчі роботи, думали як поставиться до їхньої думки журі, кожен прагнув вразити по-своєму. Прибуде потяг і все те залишиться у минулому. Тоді ж таки 23 березня у минулому залишаться всі повсякденні турботи і хвилювання. Стрілки годинників відраховували хвилини, а ми вже наближалися до країни мрій. З височезними горами, що тримають небо, з палючим сонцем,що розтоплює серця, з пахучими квітами, що дарували нам власну красу. З плином часу змінювалось все навколо: хмари вже не були такими сірими, земля такою сонною. Дуже привітно зустрів нас Бахчисарай,на обличчях одразу з’явилися посмішки,такою неочікуваною була справжня весна:теплі речі клалися у наплічники, діставався класний настрій і упевненість у тому,що ці канікули назавжди залишаться у пам’яті. А далі були вершини,що сягають хмар, водоспади,у яких відображається вічність, захоплюючі краєвиди,наближення до зірок і почуття справжнього щастя. Все звучить як дитяча казка? Але це і справді була казка,тільки для дорослих дітей..Були буденні моменти,від них нікуди не дітись,проте вони були малозначними,порівняно з тим, що було перед очима і в душі. Часом було важко, іноді боляче,можливо,страшно, але незабутньо..але все по-справжньому. В загалі важко передати словами те,що неможливо сказати..це варто просто відчути. Ми йшли, далі і далі і кожен крок,здавалося,наближував до чогось іншого,раніше незнаного. І ось,на горі Ендек, коли лише низ вершин,як неслухняні хвилі, омивали хмари, всі ми опинились понад світом. Це було не очікувано і, мабуть,тому так захоплююче. Кожен розумів,що там,десь внизу проблеми,турботи, все буденне залишилось там, якась тисяча метрів відділяла від світу,тисяча метрів,так мало,але так багато. Це і було відчуття «понад хмарами», у прямому і переносному значеннях. Але варто було повертатись,повертатись..з небес на землю. Потім в низу виднілася Ялта, з її гуркотливими вулицями і швидкими машинами, і ось воно все життя,як на долоні і ми,мов з іншого світу. Йшли асфальтованою дорогою, наближаючись до цивілізації,а серце рвалось в гори,в висоту, душа прагнула гострих відчуттів,а очі,наче домовившись з нею ладні були на все,аби знову побачити світ з висоти пташиного польоту. Ми йшли квітучою Ялтою і розуміли,що це кінець,але ще зовсім не кінець..ще багато доріг не пройдено,багато вершин не покорені,це лише якась маленька частина величезної дороги життя, але частинка,яка дала розуміння того,що варто цінувати кожну секунду, частинка,яка дала нам розуміння світу через прекрасне. Та подорож, то своєрідний Еверест для всіх, адже ми змогли подолати самих себе,свої: не хочу,не можу, не буду, мабуть,просто стали на порядок розумніші і витриваліші. Еверест:найвища вершина, і найвище прагнення - перемогти самих себе. Все так складно,але і так просто,так легко і так важко, не знаю чи спромоглися ми н а це,але точно спробували.
Деталі за телефонами: 0663441341, Олександр (0542) 77-50-66,     Центр дозвілля молоді Зустріч ВКонтакті:http://vk.com/krim2012