В Донбасі на фермі використовували справжніх рабів
12.05.2012
Фермерське господарство, на якому використовувався рабський труд, виявили правоохоронці на Луганщині. Про це повідомляє "Експрес" з посиланням на ВЗГ ГУ МВС в Луганській області.
В одному з селищ в Луганській області на місцевого фермера і його двох синів останні 6 років працювали 11 працівників, з якими господарі за важкі сільськогосподарські роботи розраховувалися не грошима, а продуктами та дахом над головою. У нових працівників відбиралися документи, ніяких трудових угод з ними господар не укладав. Кожному новачку, який прибував на ферму, давалася кличка. Крім цього, з перших же днів "рабам" нав'язували, що зворотного шляху у них немає.
"Умови утримання працівників, - коментує начальник підрозділу УБЗПТЛ ГУМВС в Луганській області полковник міліції Олег Григор'єв, - практично нічим не відрізнялися від тих, в яких у даному господарстві утримувалися тварини. Хоча в разі хвороби тварин господар завжди викликав на ферму ветеринара, а ось робочим доводилося обходиться без допомоги лікаря. Якщо хтось з працівників не був згоден з умовами утримання, або погано працював, він піддавався жорстокому покаранню, аж до побиття".
Облік роботи і контроль за її якістю господар довірив наймолодшому зі своїх рабів і дав йому кличку "Начальник". Тридцятирічному чоловікові відводилася роль бригадира. А покарання винних в "концтаборі" було покладено на сорокарічного наглядача на прізвисько "Мастодонт". Причому накази бити недбайливих рабів він отримував безпосередньо від фермера - рабовласника і його синів. Для проживання і дозвілля "рабам" було відведено три вагончика без вікон.
Серед персоналу господарства виявилися і дві немолоді жінки. Одній з них 56 років, другій - 60. Для представниць слабкої статі господар відвів літню кухню. Там одна з них, яка старша, готувала для бригади їжу. Друга жінка пасла овець, чистила свинарник, корівник і кошару. Чоловіки працювали на полі трактористами і доглядали за худобою. Робочий день починався з побудови і роздачі нарядів на роботи, а закінчувався вечірньої перекличкою і підбиттям підсумків. Ті, хто погано (з точки зору господаря) трудився, піддавався найжорстокішим і принизливим покаранням. Наприклад, за наказом наглядача всі "раби" в порядку покарання роздягалися догола і бігли кілька кіл навколо ангара.
Про існування ферми абсолютно випадково дізнався житель міста Антрацита, пенсіонер МВС, який знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні місцевої лікарні разом з одним з колишніх "рабів". Чоловікові дивом вдалося втекти. Як виявилося, таких спроб вирватися на свободу було до цього кілька.
Кожного разу після втечі його ловили, повертали назад і суворо карали: приковували наручниками до ліжка, били. А через пару днів після "профілактики" наглядач бив його по ногах, примовляючи, що це плата за втечу.
Оперативники в ході негласної перевірки отримали відомості, які повністю підтверджували все те, про що розповів чоловік. За даним фактом порушено кримінальну справу за статтею 149 КК України (торгівля людьми або незаконна угода щодо людини). Ведеться слідство.
"Умови утримання працівників, - коментує начальник підрозділу УБЗПТЛ ГУМВС в Луганській області полковник міліції Олег Григор'єв, - практично нічим не відрізнялися від тих, в яких у даному господарстві утримувалися тварини. Хоча в разі хвороби тварин господар завжди викликав на ферму ветеринара, а ось робочим доводилося обходиться без допомоги лікаря. Якщо хтось з працівників не був згоден з умовами утримання, або погано працював, він піддавався жорстокому покаранню, аж до побиття".
Облік роботи і контроль за її якістю господар довірив наймолодшому зі своїх рабів і дав йому кличку "Начальник". Тридцятирічному чоловікові відводилася роль бригадира. А покарання винних в "концтаборі" було покладено на сорокарічного наглядача на прізвисько "Мастодонт". Причому накази бити недбайливих рабів він отримував безпосередньо від фермера - рабовласника і його синів. Для проживання і дозвілля "рабам" було відведено три вагончика без вікон.
Серед персоналу господарства виявилися і дві немолоді жінки. Одній з них 56 років, другій - 60. Для представниць слабкої статі господар відвів літню кухню. Там одна з них, яка старша, готувала для бригади їжу. Друга жінка пасла овець, чистила свинарник, корівник і кошару. Чоловіки працювали на полі трактористами і доглядали за худобою. Робочий день починався з побудови і роздачі нарядів на роботи, а закінчувався вечірньої перекличкою і підбиттям підсумків. Ті, хто погано (з точки зору господаря) трудився, піддавався найжорстокішим і принизливим покаранням. Наприклад, за наказом наглядача всі "раби" в порядку покарання роздягалися догола і бігли кілька кіл навколо ангара.
Про існування ферми абсолютно випадково дізнався житель міста Антрацита, пенсіонер МВС, який знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні місцевої лікарні разом з одним з колишніх "рабів". Чоловікові дивом вдалося втекти. Як виявилося, таких спроб вирватися на свободу було до цього кілька.
Кожного разу після втечі його ловили, повертали назад і суворо карали: приковували наручниками до ліжка, били. А через пару днів після "профілактики" наглядач бив його по ногах, примовляючи, що це плата за втечу.
Оперативники в ході негласної перевірки отримали відомості, які повністю підтверджували все те, про що розповів чоловік. За даним фактом порушено кримінальну справу за статтею 149 КК України (торгівля людьми або незаконна угода щодо людини). Ведеться слідство.