У Харкові говорили про роль Церкви у діяльності Міхновського

30 березня у приміщенні Свято-Дмитрієвського храму відбулася конференція на тему "Суспільне значення Церкви у працях Миколи Міхновського".   

Конференція була скликана на передодні дня народження ідеолога українського націоналізму Миколи Міхновського для того, щоб  показати провідну роль церкви у житті діячів національно-визвольного руху. У конференц-залі зібралося близько 100 осіб, серед яких - представники харківського осередку МНК.

Виступаючі змальовували загальну картину того, що саме церква дає ту віру, яка скріплює силу духу борця за незалежність. Ось чому знаковим є те, що Міхновський, так само як і Бандера, народився у родині священиків. І можливо він був би священиком, якщо б то не були такі буремні роки. Вже будучи першокурсником Київського університету Святого Володимира, Микола Міхновський долучився до українського національного руху і став членом "Молодої громади". Але культурницька, аполітична діяльність не задовольняла його. Радикально налаштований юнак шукав однодумців і 1891 року увійшов до таємної студентської організації. Перша українська національна організація з виразно політичними цілями була заснована групою студентів Харківського і Київського університетів. Ці молоді хлопці, серед яких був і Міхновській  склали присягу на вірність Україні, та заснували таємне політичне товариство, на честь поета назвавши його "Братством тарасівців".

1898 року Міхновський переїхав до Харкова, тут він швидко зблизившись із групою революційно налаштованих харків’ян, пропонує їм створити нелегальну партію, яка б боролася за створення незалежної України.

Саме в свій "харківський період" Міхновський пише ґрунтовну працю "Самостійна Україна",  з якою потім виступає перед харків’янами. Більшість політиків та громадських діячів навіть "українських" не сприймали ідей Міхновського, вважаючи їх шкідливими та радикальними. Це показує наскільки людина випередила свій час і стала взірцем для кожного патріота України. Створивши першу українську партію на Слобожанщині, Революційну українську партію (РУП), Міхновський змагав до визнання прав пригноблених українців. Він не розділяв українців за походженням або класовим станом, як це робили тодішні "українські" діячі. Навпаки, Міхновський вперше на той час у програмі своєї партії першим пунктом ставить: "Одна, єдина, неподільна, від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна — республіка робочих людей".

Пізніше, коли у Революційній Українській Партії почали перемагати соціалістичні та автономські тенденції, Міхновський разом із небагатьма однодумцями вийшов із РУП і на початку 1902 року заснував Українську Народну Партію (УНП), що проголосила своєю метою боротьбу за незалежність України.

Але не лише словами та різними промовами боролася партія Міхновського з пануючим в Великій Україні режимом гнобителів. Відтак коли  у 1904 році, коли Росія святкувала 250-ліття "приєднання Малоросії", УНП на знак протесту вирішила підірвати у Харкові пам'ятник російському поету Пушкіну. У Києві та Одесі планувалося висадити у повітря пам'ятники російським імператорам. Акцію у Харкові успішно здійснила підпільна бойова структура УНП "Оборона України" на чолі з Віктором Чехівським. На місці понівеченого пам'ятника Пушкіну були розкидані відозви із закликом до "боротьби за своє національне визволення".

Відтак, Микола Міхновський постає перед нами палким патріотом, українським націоналістом, що  був готовий до боротьби не лише ідейними методами, але й збройної. Тому Миколу Міхновського можна за правом назвати слобожанським  Степаном Бандерою.