Таборовики про ''Повстанську Ватру-2012''

Ще на початку жовтня відбувся табір-джамборі, що зібрав молодь з усієї України задля активного відпочинку, цікавого спілкування, здобуття знань та досвіду. Учасники табору розташувались в мальовничому каньйоні на березі річки Дністер. Чим займалися і що запам’яталося? На це питання і дали відповіді деякі з них.
КиянинОлег Миколайченко, вперше побувавши на "Повстанській ватрі», визначив для себе її три головні завдання – "пережити пригоду, виграти битву, вдосконалити світ":

"Більшість молоді восени починає заглиблюватись у занудні навчання чи роботу, підштовхуючи вперед надокучливу "машину" буденності. А учасники табору-джамборі  наважились виконати 3 речі, які притаманні непосидючій і сильній особистості: пережити пригоду, виграти битву, вдосконалити світ". Реалізувати їх допоміг провід табору, який приготував учасникам "Повстанської ватри" немало цікавого: "терапію" волонтеркою, спілкування зі спеціальними гостями, зокрема вояком УПА Іваном Романюком, письменником і публіцистом Марією Матіос, легендарним тренером, "вихователем чемпіонів" з вільного бою Валерієм Чоботарем, успішним бізнесменом та засновником мистецької агенції "Наш формат" Владиславом Кириченком, експертом Інституту Політичної Освіти Олександром Солонтаєм, гуртом "Фа-мажор"… "Вдосконалити світ":  формат табору є унікальним по своїй внутрішній структурі - учасники мають можливість проявити найкращі свої здібності, паралельно займаючись корисною волонтерською працею. 

"Я радію, коли роблю щось корисне, і переконаний, що кожному варто долучатися до такої роботи! Волонтерство – дуже кропітка праця, бо потрібно зробити все якомога краще – чи то спиляти пеньок, чи відтягнути на купу зламане гілля – все має бути ідеально. Запал в очах моїх друзів – ось що спонукає до роботи", - коментував "терапію" наймолодший учасник табору, 15-річний Віталій Моржухін.
"Пережити пригоду". Таку можливість дала учасникам "Повстанської ватри" смуга перешкод, де рої змагались між собою в багатьох дисциплінах: бігли на швидкість убрід по Дністру, стрибали на "тарзанці", лізли по "лисячій норі", переправлялись через широкий яр і багато-багато іншого – небезпечного та захоплюючого. 
"Виграти битву" на таборі мав нагоду кожен, адже програма була насичена різноманітними фізичними та інтелектуальними змаганнями: турніри з регбі, пейнтболу, брейн-рингу та ін.   Львів’янці Ірині Михайловій найбільше запам’яталася її перша гра в регбі. "Уже у перший день табору я на собі відчула екстрим і захват цієї гри, що гартує тіло та характер. Участь у ній брали навіть дівчата. Спочатку думали, що регбі - чоловіча гра, але після перших 10 хвилин на полі зрозуміли, що в неї можуть грати всі, адже це так захоплює, підносить, додає нових сил та наснаги", - ділиться враженнями дівчина.

Проте "Повстанська ватра" - це не тільки веселощі. На таборі була жорстка дисципліна: учасники, які порушували таборовий правильник мали відтискалися. Крім того, чи не щоночі провід влаштовував нічні збірки, тим самим тренуючи реакцію учасників і стійкість. Незважаючи на труднощі, всі хлопці та дівчата успішно відбули табір.

А останнього дня ніхто навіть не хотів повертатися додому. Адже за цей час всі стали великою, дружньою родиною. Віталій Криштопз міста Суми, висловив думку, яку напевно поділяють всі учасники "Повстанської ватри":

"Відвідавши табір, ми ніби потрапили в інший світ – туди, де все, що нас оточує створюємо ми самі. Після такого вишколу відчуваєш себе сильнішим, розумнішим та самостійнішим. Впевнений, що хлопці та дівчата, які були зі мною на таборі, понесуть в своє оточення ту іскру патріотизму, волюнтаризму, прагнення і віри у те, що ми здатні змінити все на краще, що ми зможемо побудувати справжню сильну та незалежну Українську Державу".