Станьмо кращою версією себе! До 15-річчя МНК

На першій лекції з факультативу “Політичні системи” викладач, розповідаючи про підготовку провідних політичних діячів Європи, запитав: “Хто з вас займається громадською діяльністю?” Моя рука одиноко піднялася над головами студентів і стала центром уваги для сорока пар очей. Тоді я з гордістю повідомила, що є членом громадської організації “Молодіжний націоналістичний конгрес” (МНК), завдяки якій займаюсь цікавими і корисними для суспільства справами. В цей момент ще раз усвідомила, що недаремно п'ять років тому поїхала на “Повстанську ватру”, табір для молоді, який проводиться щоріч ось уже 14 років поспіль.

Безумовно, бути членом МНК — це бути “особливим”, виділятися із загальної одноманітної маси, (якій, на жаль, буває байдуже до країни в якій живуть чи до подій, які відбуваються навколо), дискутувати із однолітками і не тільки про націоналізм, наводячи їм приклади про його відмінність від нацизму, чи їхати у свято на табір, а не відсвяткувати його в клубі тощо.

Не всі розуміють це... Проте, з власного досвіду можу запевнити, що бути частинкою МНК — це захоплююче, всесторонньо розвиваюче, цікаво й корисно в повсякденному житті.

До вашої уваги приклади з життя й інших МНКівців, в яких організація та здобуті з її допомогою знання переходять у повсякденність.

Іван Фацинець — дійсний член МНК, розповідає яким чином здобуті навички під-час теренової гри “Гурби-Антонівці” допомогли в майбутньому боротися під час Революції Гідності:

“Гурби – це не просто гра, це випробування власної волі та нервів, стійкості та витривалості, перевірка здатності боротися і не зламатися. Згадуючи пізніше теренівку, думав «цікаво, класно, весело, «повоювали», розважились, в певній мірі вишколились», а як виявилось, головне не гра і розвага, а саме вишкіл і вже за півроку прийшла перевірка здобутих навиків. З листопада 2013-ого вибухнув Євромайдан та революція, що потягнула за собою сутички з міліцією та «беркутом». Тут стали в нагоді шикування в лави, прийоми висмикування противника зі строю, зосередженість в умовах надзвичайного галасу та штовханини, розуміння важливості зберігання щільності строю. Пам’ятаю, тоді на майдані не раз бачив людей, які були на Гурбах. Без сумніву, хто був на майдані 11 грудня, не міг не впізнати в штовханині з міліцією гурбівського «курінь-на-курінь».  Це приклад, як активна гра з елементами вишколу підготовляє тебе до зустрічі з реальною небезпекою чи екстремальною ситуацією в житті.”

Павло Дацків — член Проводу МНК, розповідає про зв’язок організації та його основної роботи:

“Посада Голови Секретаріату осередку принесла мені колосальний досвід: постійне спілкування з людьми, знайомства, пошук особистого підходу до кожного, визначення, роздача завдань, їх контроль, та багато іншого. Цей досвід став ключовим, коли мені запропонували посаду майстра електро-технічних груп. Здобуті в МНК знанння дозволили мені реалізувати себе в ролі керівника, без проблем знаходити підхід до людей  та комунікувати з ними. Зараз в моєму підпорядкуванні 6 працівників. І саме завдяки здобутому раніше досвіду, я організовую людей та виробничий процес загалом. Організація навчила мене мудро та правильно керувати.”

Марта Морозюк — прихильник МНК, ділиться враженнями про табори та дисциплінованість, якої вона там навчилася:

“Я нерідко дозволяла собі раніше полінуватись чи відкладати справу кожного дня на завтра. Оскільки завжди старалась гарно вчитись, ця лінь та відкладання дуже заважали мені. Мій перший МНКівський табір – “Лицар Чести”, і з насиченим розпорядком дня та суворою дисципліною, ідеальне місце, де можна боротися з цими якостями. Приїхавши додому, я помітила, що без проблем прокидаюсь зранку, радо виконую потрібні справи, підтримую порядок серед своїх речей та виконую завдання вчасно, не відкладаючи їх на завтра. Організація навчила мене дисциплінованості, яка вже стала невід'ємною частиною мого життя.”

Організація стає частинкою кожного з нас, яка вже не може існувати окремо. Ми цікавимося її діяльністю повсякчас і мимоволі. З її допомогою ми розвивалися і розвиваємось сьогодні, тренувалися і тренуємось, вчимося на помилках та відточуємо потрібні навички — створюємо нову, досконалішу версію себе. Адже, коли систему запущено – її вже не зупинити, а особливо, коли це налагоджено до деталей. Незважаючи куди нас приведе доля, ми залишаємося МНКівцями. Тими хлопцями і дівчатами, які здатні на подвиги,  які захищатимуть побратимів навіть ціною власного життя. Приклади цих геройських вчинків ми можемо спостерігати і сьогодні, коли в честь загиблих побратимів називають вулиці, організовують молодіжні вишкільні табори чи  вечори пам’яті.  

Станьмо кращою версією себе!