Однозначно упізнаваний почерк нашого північного сусіда.
Припускаю, що Януковичу зовсім некомфортно почуватись в ролі маріонетки Кремля. Може, тому він не підписав зміни до закону "Про увічнення Перемоги" до цього часу – але слухняно виконав команду "господаря". Та й Савік Шустер, добрий колега Ганни Герман, який бореться "за нашу й вашу свободу", чомусь аж надто наполегливо доводить про факти присутності в Україні проявів фашизму. Невже таким чином російські політтехнологи прагнуть "відбілити" імідж своєї країни від нещодавніх подій на Манежній площі в Москві? І події 9 травня дуже органічно лягають у канву такого сценарію: якщо ви не б'єте вихідців із Кавказу – ось вам червоний прапор!Чи справді львів'яни такі дикі та не толерантні?
Реакцію львів'ян на нехтування рішенням свого місцевого суду проросійськими шовіністами, одіозний голова Харківської ОДА Михайло Добкін порівняв із реакцією бика на червону ганчірку. Колишній Глава Любомир Гузар засудив саме зривання георгіївських стрічок з тих, хто прийшов цього дня покласти квіти й вшанувати пам'ять. Але чи могли львів'яни поставитись толерантно до приїжджих активістів проросійських шовіністичних організацій "Родіна" та "Рускоє єдінство", які ховались за спинами спецзагону міліції "Беркут"? До тих, хто не так давно до півсмерті побили одеситів, які посміли висловити протест проти встановлення пам'ятника Катерині в Одесі? До стрілянини із травматичної зброї по протестуючих 3-го номера в списку ПР до Винниківської ради? А це – колишній працівник міліції Святослав Сопільник, син радника начальника Львівської міліції та колишнього керівника облуправління ДАІ. Чи хтось вірить у те, що їхній марш приїжджих "родіновцев" із демонстративним розгортанням червоного прапора – це лише вшанування ветеранів? Питання, гадаю, риторичні. Хто винен? Висновки від міністерства Могильова Знайшли й покарали винних? Аж ніяк! Міністр виправдовує дій своїх працівників, вважаючи їх – увага! – адекватними. Для мене є незрозумілим, як можна назвати адекватними дії міліції, яка блокувала покладання квітів окремими ветеранами. І водночас – забезпечення супроводу автобусів із радикальними проросійськими активістами та їхня охорона під час розгортання червоного прапору. Це при наявності відповідних рішень Львівської міської та обласної рад, судового рішення про заборону будь-яких масових заходів! Російські ЗМІ знайшли своє власне трактування цих подій. Вони активно використовували "картинку", де літні люди і ветерани кидали квіти через загороджувальні щити та міліцейські кордони, при цьому обов'язково додаючи коментар: "Вот такая Львовская власть!" А сутички з проросійськими активістами та міліцією, що їх охороняла, називались "нєонацистскіє молодчікі ізбівают вєтєранов". Уже 13 травня у своєму звіті перед депутатами ВР міністр внутрішніх справ висунув вимоги про збільшення повноважень для своїх підлеглих, мовляв, з метою жорсткішого приборкання проявів хуліганства та непокори діям працівників міліції. А ще й року не пройшло з того часу, як це ж міністерство активно виступало з ініціативами дозволити ДАІшникам застосовувати вогнепальну зброю щодо найбільш "неслухняних" водіїв. Міліція вже розпочала кампанію залякувань, затримань, допитів та арештів активістів громадських організацій, політичних партій, і не тільки "Свободи", та футбольних вболівальників, особливо – ФК "Карпати". Ці міліцейські репресії спрямовані в першу чергу на соціально-активних громадян, які також здатні чинити й опір режиму. Часто ярлик "нетолерантності" чіпляють саме на таких людей. З історії ми знаємо, що надто толерантна боротьба з режимом призводить до будівництва газових камер чи концентраційних таборів. Туди запроторюють тих борців, які не змогли цей режим подолати. Проти прапора такого режиму – і протестували львів'яни. "Чи зможуть Схід і Захід знайти спільну мову"? Очевидно, що червоний прапор і події 9 травня були використані як засіб для розколу українського суспільства. Це вже не перша спроба. Раніше ми були свідками, як нас ділили за мовою, різним тлумаченням історії народу – на "помаранчевих" і "донецьких", на "западенців" і "східняків"... Тому на завершення повернуся до Савіка Шустера. Саме питання розколу українського суспільства він підняв у своїй черговій програмі "Шустер LIVE", де обговорювались події 9-го травня у Львові. Це було в п'ятницю, 13-го... Правда, символічно?! Але навіть у такий день вороги української державності "спіймали облизня". Попри весь інформаційний галас, здійнятий нашими, а ще більше – російськими політиками і ЗМІ – українців не вдалось роз'єднати. На початку програми на запитання "Чи зможуть Схід і Захід знайти спільну мову?", ствердну відповідь дали понад 80% опитуваних в студії, в категорії "народжені в Україні" і "ті, хто народили в Україні". Після гарячих дискусій на тему "львівських подій", перед підсумковим голосуванням по даному питанню, показовою стала фраза Шустера "Тепер результат буде інакший..." Але попри очікування у підсумку учасники програми продемонстрували надзвичайний показник єдності українського народу – понад 90%. Такий результат українці отримали при голосуванні за Незалежність в 1991 році завдяки путчу в Москві. Та свою справжню незалежність нові покоління українців здобудуть попри антиукраїнську політику уряду та зазіхання на наш суверенітет із боку північного сусіда. Ми переможемо, бо ми – єдині. P.S. А Савіку Шустеру я вдячний: завдяки йому в нас народжується імунітет проти провокацій.