Сепаратизм на Закарпатті та як з ним боротись

Однією з найбільших проблем, з якими зіштовхнулась сучасна Україна, є питання сепаратизму. Не буду вдаватись до теми Донбасу та Криму, адже за два з половиною роки було написано достатньо аналітичних матеріалів на цю тему. Натомість питання закарпатського сепаратизму маловідоме серед широких мас.

Перш за все, існує декілька проектів: т.зв "русинський", який ставить за мету утворення русинської автономії, або ж навіть незалежної держави. Так, в грудні 2008 року священик УПЦ МП о. Димитрий Сидор оголосив про створення республіки "Подкарпатская Русь", за який отримав умовний термін, але не зрікся своїх ідей і продовжував з'являтись та заявляти свої ідеї на заходах..."Українського вибору" Медведчука. Водночас ми не можемо повністю ігнорувати "русинське питання" як таке, адже єресь московського попа підтримують не всі русини, натомість багато з них прагне певної культурної автономії. Русини мають бути інтегровані в загальноукраїнську спільноту на рівні лемків чи бойків. Ми не можемо заперечувати їхню самобутність у той час, коли всі країни навколо їх визнають. Хоч в Росії і досі існують суперечки про станову чи етнічну належність "казаків", для нас русини мають стати тим, чим для Росії було Військо Донське. Вони мають захищати наше прикордоння від зазіхань західних сусідів, таких як Угорщина та Словаччина, які намагаються їх використати в своїх інтересах.

По-друге, разом з тим існує ще один, "угорський" проект, який діє опосередковано через діяльність різних угрофільських (мадяронських) організацій, або прямо через державну політику із захисту угорців, пов'язані з Угорщиною. З 2001 року там діє Закон "Про угорців, які проживають в сусідніх країнах", який підсилює гуманітарну залежність угорців, що мешкають поза власною державою, видаючи допомогу, стипендії та різні пільги. Проте діяльність Угорщини не обмежується лише гуманітарною допомогою. У жовтні 2015 року почався процес формування "добровільних народних дружин", на який згідно постанови уряду Угорщини виділено 40 тисяч євро. Ще одним важливим елементом цієї нової гібридної війни є діяльність культурницьких організацій, які просувають угорську культуру. На даний момент в Закарпатській області діє 99 шкіл з викладанням угорської мови, які лише посилюють вплив Будапешту на регіон. Таким чином, їхня діяльність прямо загрожує національній безпеці України.

Не можна було оминути той факт, що зараз владу в Угорщині зосередила консервативна партія Фідес під проводом Віктора Орбана і значною підтримкою користуються різні націоналістичні шовіністичні сили, які не визнають Тріанонський мирний договір 1920 року і прагнуть відновити "Велику Угорщину".

Звісно, ми можемо негативно ставитись до цієї держави в світлі цих процесів, проте ми не можемо не поважати її. Ця країна разом з Польщею є для нас прикладом відстоюванням власних інтересів, незважаючи на тиск Брюселю. Природа не любить порожнечі. Якщо українська влада не займалась послідовно питанням захисту інтересів населення Закарпаття, то цим займалась Угорщина через власні інтереси. Ми маємо багато вчитись у них: не кланятись єврокомісарам, дбати лише за себе, вести правильну інформаційну політику, захищати інтереси громадян та підіймати життєвий рівень населення. Таким чином, проблема на Закарпатті зникне сама по собі. Ми сильніші, у нас більше ресурсів, ми маємо більший потенціал. Чому б і нам не ставати успішними?!