Повстанський Великдень: що і як

Великдень був і є одним із найбільших свят на теренах нашої країни. Але якщо сьогодні для нас це не тільки знайомі з дитинства традиції, то 75 років назад для націоналістів, а саме для УПА, це свято мало виключне значення.

Справа в тому, що якраз до цього часу упівці ховались в своїх криївках маленькими групами, доволі часто – відрізані не тільки від зовнішнього світу, але і від своїх же побратимів. Тому, чим ближче підходив Великдень, тим теплішою була погода, тим швидше ця величезна сім’я, могла зібратись нарешті разом та дізнатись, хто, як пережив холодну і небезпечну пору року, коли ворог вибирався в ліси, щоб нарешті знайти повстанців.

Підготовка була відповідною.

Вояки хотіли зустріти це свято урочисто, згідно усіх правил. Латали свій одяг, діставали більш святковий варіант, інтенданти спеціально домовлялись з місцевим населенням за освячені кошики. Для кожного повстанця був приготовлений свій маленький гостинець від друзів та родичів, а якщо що – то після великодньої служби кожен в селі знав куди можна занести частину посвяченої їжі, щоб це потім відправилось в ліс до УПА.

Окупанти швидко зрозуміли, що в саме в цей час повстанці прагнуть повернутись в село хоча б на час служби. Тому, вже після 45 року, упівці змушені були відмовитись навіть від цього – більшовики збирали міні-армії в кожному селі і були готові всіма наявними силами знищувати кожного повстанця, який посміє прийти в церкву.

Але хлопці не втрачали святкового духу та влаштовували священну трапезу в лісі. Доки одні стояли на стійках, інші робили зі зрубу столи, головні потайки домовлялись з місцевими священиками, а деякі будували каплицю. На Великдень кожен був як нова копійка – чистий, вмитий, в гарному одязі... і при зброї. Вичещенній і готовий до бою, який надзвичайно сильно хотіла почати більшовицька влада.

Часто бої і справді відбувались, що не раз зазначалось у спогадах повстанців.

Великдень був далеко не спокійним святом. Саме в цей день хлопці відчували контраст між своїм минулим життям та нинішнім. Раніше можна було спокійно відсвяткувати у колі сім’ї, разом з коханою або батьками. Тепер же за сім’ю були тобі побратими, а за кохану – зброя.

Але не дивлячись на це все, ми повинні розуміти, що саме ці люди заклали основу для нашої нинішньої незалежності. Вони боролись за спокійний Великдень для нас, так само як і зараз наші воїни боряться за наш спокій на сході України. Пам’ятаймо про це!

Христос Воскрес!