Легендарні "ГУРБИ" (враження учасника) (ВІДЕО)

Завершилась  10-та  – ювілейна і вже легендарна гра "ГУРБИ-АНТОНІВЦІ -2012"! Хлопці і дівчата з усієї України повернулись в свої домівки з втомою, яку навряд чи колись відчували: безліч кілометрів, відсутність сну, звичного харчування, великі фізичні навантаження супроводжували їх всі 60 годин гри. Та попри це, вони не втомлюються ділитись з друзями і рідними неймовірними враженнями, які залишились в них після найбільшої теренівки.

Учасників гри під час відкриття вітали гості, серед яких політичні та громадські діячі, представники органів влади та місцевого самоврядування. Зокрема, голова УВКР Михайло Ратушний побажав учасникам перемоги не лише у тереновій грі, а й в боротьбі за Українську державу; Валентин Наливайченко звернувся з вітальним листом до учасників теренової гри, в якому, наголосив на тому, що «Гурби-Антонівці» є чи не єдиним молодіжно-патріотичним проектом, де українська молодь проходить повне загартування духом і тілом. Голова МНК Сергій Кузан відзначив виховний аспект гри, адже держава сьогодні як ніколи потребує патріотів нового типу: активних і вольових бійців, вихованих на традиціях нашої визвольної боротьби, здатних за будь-яких умов відстоювати свої ідеали.

 Приємно, що більшість з тих хто вишикувався на відкритті, були новачками і брали участь в грі вперше. Натомість керівники загону диверсантів активно намагались вербували собі в команду «ветеранів» гри. Загалом була відчутна відсоткова перевага жовтих. Це і вплинуло на стратегію та хід всієї гри з боку обох куренів. 

Зміна правил змусила оберігати життя кожного з гравців. Тепер курені не набирали бали, «вбиваючи» противника, а  втрачали власні за кожну зірвану пов’язку свого бійця.  Підняти кількість своїх балів  можна було знайшовши і завоювавши прапор протилежної команди. Це давало додаткових 300 балів. Саме цими пошуками власне і була ознаменована гра. Зустріти бодай когось на терені було вкрай важко. Одні називали це грою в хованки, інші величали це «партизанкою». Але загалом курені уникали масових боїв, концентруючись на суцільному «прочісуванні» терену.

Перший день пройшов у пошуках 300 балів і виловлюванні малих груп розвідки противників. Диверсанти, які мали заважати обом командам, натрапили на весь склад голодних до бою «жовтих» і були розбиті вщент. Вони  відразу втратили 100 балів, оскільки їх життя були «дорожчим» за життя стрільців інших куренів.

Під вечір розвідка жовтих вистежила курінь «червоних». Останні чи то очікували на противника, чи просто будучи готовими, - але дали гарний бій. Вони зайняли вигідну позицію на підвищені просіки між молодняка сосни. Але кількісна перевага зіграла основну роль: втрати було важко порівнювати.

Наступний день продовжив пошуки. Зранку був ще один бій майже на тому ж місці, що і попередній. Курінь жовтих розтягнувся і мав більші втрати, але все одно переміг.  Гра вже набувала однобокого характеру, але  курінь Андрія Беня зміг переломити хід, здобувши прапор! Гра відразу змінила напрям. Тепер жовтим було не достатньо просто виловлювати червоних – потрібно було обов’язково знайти прапор! Саме в цей момент на керівництво куреня з пропозицією об’єднання вийшов Потап – командир загону диверсантів. Не всі погоджувались з цим союзом, але рішення про мир і  спільні пошуки прапора все ж було прийнято.

 «Червоні», відслідковуючи радіозв’язок противників, змогли розбити «жовтих», перехопивши невеликі групи, які вже йшли на об’єднання після прочісування частини терену. Моральний дух донедавна впевненого куреня впав до нуля.

Але неймовірний запал в очах командирів «жовтих» розбив вщент сумніви про те, хто має бути переможцем! Пошуки продовжувались майже всю ніч. За 3 години до завершення гри, коли вже здавалось, що все втрачено, надійшла новина, що прапор противника знайдено! Залишалось тільки чекати, коли з’явиться Бень зі своїми бійцями… Але вони весь відведений час  витратили на пошук прапора, який вже був в руках диверсантів.

Зрештою, перемогу поділили між собою «жовті» й диверсанти, не давши можливості «червоним» відігратись. Велике розчарування було помітно на обличчях останніх, адже в них так несподівано забрали здавалося б, впевнену перемогу. Погоджуватись  з програшем вони не хотіли і мабуть не будуть. А , власне, і не потрібно! 

Переможців і переможених тут бути не може, адже всі ми друзі, об’єднані однією метою – сильною і по справжньому незалежною Україною з вихованими, освіченими людьми, які будуть цінувати власну Батьківщину, її незалежність, історію та традиції. І кожен в серці носить основне правило «Гурб»: «Сьогодні ми боремось на терені 24 кв.км, а завтра наш терен – вся Україна!».

Гра позаду. Мозолі, синці, подряпини і виснаженість пройдуть дуже швидко, а емоції і спогади не будуть покидати нас весь рік –  до початку наступної гри «Губи-Антонівці - 2013». P. S.