Комуністичний шабаш в центрі Києва: чи потрібне нам таке 9 травня?

9 травня. 8 година ранку.  Від станції метро Арсенальна і до Парку Слави вулиця заповнена поліцейськими та Національною Гвардією. Київ готується до Дня Перемоги над нацизмом в Другій світовій війні. А залишки вати та совку – до «дня пабєди» і маршу «Безсмертного полку».

Шлях до Алеї Слави розпочався із затримання поліцією патріотів, які несли синьо-жовтий прапор. Правоохоронці аргументували це запобіганням конфліктних ситуацій та сутичок на акції покладання квітів до стели. Та хіба не абсурдно, що в УКРАЇНІ забороняють пронести на акцію УКРАЇНСЬКИЙ державний прапор, щоб вшанувати пам’ять українців, які загинули в Другій світовій, із такими безглуздими виправданнями?

Далі було ще цинічніше. Люди з колони «Безсмертного полку» в сторону прапора України та на звуки державного гімну викрикували всю нецензурну лайку, яка є в їх словниковому запасі. На противагу гімну співали «Катюшу», звучали ватні #спасібадєдузапабєду  та #фашізмнєпрайдьот. Георгіївські стрічки, комуністичні прапори та портрети Жукова – те, з чим прийшов «безсмертний полк». Те, що заборонено в Україні і з чим боряться і через що гинуть сьогодні хлопці на Сході.

Чи потрібне нам таке 9 травня, такий #ДєньПобєди? Хіба захисники України як Другої світової, так і воїни російсько-української війни на Сході щасливі кожному комуністичному шабашу, в який перетворюється кожне 9 травня? Хіба за це вони гинули від нацистського, комуністичного та рашистського терорів? Мабуть, ні. Вони боролись за Україну – вільну і незалежну.

Найкращий шлях для знищення щорічного комуністичного шабашу – відмовитись від вихідного дня 9-го травня. Раз і назавжди. Щоб у вати не було часу паплюжити Україну.