18 травня – день скорботи кримськотатарського народу. Цього дня у Харкові відбулася хода під українськими та національними прапорами кримських татар. Тривало дійство не довго й завершилося хвилиною мовчання за загиблими.
Увечері у центрі міста на майдані Конституції люди виклали свічками контури Криму, Герб кримських татар і Герб України й разом запалили їх. Представники татарського народу читали вірші, розказували сумні історії з життя власних родин, а наприкінці виконали кримськотатарський та державний гімни.
«Атмосфера була дуже напруженою, – зауважує Аліна Шевчук, МНКівка, –багато хто з жінок не витримував і плакав. На місці події зібралися небайдужі до трагедії кримського народу люди різних націй. Так, Харків довів, що у геноциду немає національності!».
Того ж дня у місті відбувся масштабний Велопробіг Єдності, в якому взяли участь майже 5 тисяч велосипедистів з українською символікою. Під час велопробігу звучали патріотичні пісні, лозунги.
«Надзвичайні відчуття, коли один вигукує «Слава Україні!», інші підхоплюють «Героям Слава!». Але найактуальнішим було «Хто не крутить, той москаль!»», - говорить Ганна Прокошева, активістка харківського МНК.
«Вперше був на такій події в Харкові і скажу, що це було абсолютно незабутньо. З нетерпінням чекаю наступного року», – ділиться враженнями Тарас Бортник, МНКівець.
Історична довідка: 18 травня 1944 року силами НКВС розпочалася депортація кримських татар з батьківщини. Значна кількість депортованих (за оцінками - від 15 до 46%) померла від голоду і хвороб у першу ж зиму 1944-45 років. Їх не торкнулась беріївська амністія 1953 року і до 1956 року вони мали статус спецпоселенців без права залишити місце проживання під страхом кримінальної відповідальності. І лише 1989 року люди змогли повернутися на рідні землі.