Як Івана Купала львівська молодь святкувала

У містичну ніч з 6 на 7 липня львівська молодь святкувала Івана Купала за давніми українськими звичаями. Івана Купала – це поєднання язичницького свята Купала у день літнього сонцестояння та християнського свята Івана Хрестителя. Близько 40 молодих людей у парку Знесіння стали частинкою містичного дійства. Організатором свята є ГО Молодіжний націоналістичний конгрес (МНК). Згідно з народними легендами, у ніч на Івана Купала вся нечисть збирається і ходить по землі, тому спати у цю ніч не можна. А щоб сон не чіпався хлопці та дівчата розважалися купальськими забавами. Спочатку із сухої трави та гілля змайстрували опудала головних персонажів свята - Купала та Марени, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. Увечері, за традицією, їх урочисто спалили. Ще надвечір дівчата плели вінки – символ щастя, одруження та чистоти. Хлопці ж мали змогу прискіпливо оцінити кожен вінок та визначити найкращий. Клои стемніло ці вінки дівчата пускали на воду, а хлопці наввипередки стрибали у воду, щоб спіймати вінок дівчини, яка йому припала до серця. Очищення вогнем і водою дуже важливе у купальських святкуваннях. Тому купальський вогонь, а потім ватра горіли усю ніч. Біля неї молодь водила хороводи, співала пісень та забавлялась.  Звичайно, не обійшлось і без традиційних стрибання через вогонь та шукання цвіту папороті.  Існує повір’я, що в ніч на Івана Купала цвіте папороть. Хтось намагається знайти за допомогою цього цвіту скарби, а хтось знаходить своє щастя - кохання. Львівська молодь теж шукала цей цвіт, правда у них були спеціальні підказки, а пошуки цвіту папороті перетворились на захопливий квест. Зранку потомлені, проте веселі, хлопці та дівчата порозходились по домівках, забираючи із собою іскорку купайлівського вогнища, що додасть любові та шани до всього українського.